Справа № 320/62638/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 32 роки 6 місяців 6 днів; стаж роботи стажером Московського районного народного суду м. Києва - 10 місяців 20 днів; період проходження служби в Радянській армії - 2 роки 17 днів; та половину строку навчання на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка - 2 роки 6 місяців;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві з урахуванням повних 37 років 11 місяців 13 днів стажу на посаді судді провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з моменту отримання права на його призначення, виходячи із розміру 84 (вісімдесят чотири) відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та проводити у такому розмірі відповідні нарахування і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням фактично виплачених сум на момент ухвалення рішення по суті спору).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 (орган видачі - 8024, дата оформлення - 18.06.2018 року).
Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 від 13.05.1969 року позивач у період з 16.05.1969 року по 02.06.1971 року проходив військову службу у Радянській армії (2 роки 17 днів).
Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 17.06.1981 року (реєстраційний № 145), позивач із 31.07.1976 року по 31.07.1981 року навчався на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю Правознавство, з присвоєнням кваліфікації юриста (4 роки 10 місяців 61 день, з яких 50% терміну навчання становить - 2 роки 6 місяців, тобто трудовий стаж, який зараховується для обчислення пенсії).
У період з 03.08.1981 року по 21.06.1982 року позивача було зараховано стажером Московського районного народного суду м. Києва, згідно наказу № 61/6-А від 31.07.1981 року (стаж 10 місяців 20 днів).
У період з 21.06.1982 року по 31.03.2008 року позивач був призначеним та працював на посадах: народного судді Московського районного народного суду м. Києва; виконуючим обов'язки заступника голови Московського районного народного суду м. Києва; виконуючим обов'язки голови Московського районного народного суду м. Києва; головою Московського районного народного суду м. Києва; Головою Московського районного суду м. Києва, суддею Голосіївського районного суду м. Києва (згідно записів у трудовій книжці №№ 20-38).
Згідно Постанови Верховної Ради України від 20.03.2008 року № 237-УІ, Позивача 31.03.2008 року було звільнено з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України для подальшої роботи суддею безстроково у Київському апеляційному адміністративному суді, куди, відповідно, його було зараховано 01.04.2008 року, де він працював до 26.12.2014 року (запис у трудовій книжці № 35).
Згідно Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25.12.2014 року № 59-VIII позивача звільнено із посади судді Київського апеляційного адміністративного суду у зв'язку із поданням заяви про звільнення у відставку.
26.12.2014 року позивач відрахований із штату Київського апеляційного адміністративного суду на підставі наказу В.о. голови суду від 26.12.2014 року № 611-к.
Так, згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача у період з 21.06.1982 року по 26.12.2014 року становить 32 роки 6 місяців 6 днів, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
Однак, при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не зараховано 5 років 5 місяців і 12 днів, а саме:
1) проходження військової служби у Радянській армії у період з 16.05.1969 року по 02.06.1971 року (відповідно до військового квитка НОМЕР_3 від 13.05.1969 року та запису у трудовій книжці №7) - стаж 2 роки 17 днів.
2) навчання на денній формі у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю Правознавство, з присвоєнням кваліфікації юриста у період з 31.07.1976 року по 31.07.1981 року - стаж 5 років 1 день, де 50%, які мають бути зараховані при розрахунку, становить - 2 роки 6 місяців (запис у трудовій книжці № 17, 18);
3) зарахування стажером Московського районного народного суду м. Києва, згідно наказу № 61/6-А від 31.07.1981 у період з 03.08.1981 року по 21.06.1982 року - стаж 10 місяців 20 днів (запис у трудовій книжці № 19).
26.01.2021 року позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення йому як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання на підставі положень частин другої, третьої статті 42 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статут суддів» (далі - Закон України № 1402-VIII), відповідно до яких щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Однак, позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди з урахуванням лише стажу роботи Позивача безпосередньо на посаді судді, а саме - 32 роки 6 місяців 6 днів, замість загального стажу Позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, визначеного рішенням Вищої ради у період з 21.06.1982 року по 31.03.2008 року позивач був призначеним та працював на посадах: народного судді Московського районного народного суду м. Києва; виконуючим обов'язки заступника голови Московського районного народного суду м. Києва; виконуючим обов'язки голови Московського районного народного суду м. Києва; головою Московського районного народного суду м. Києва; Головою Московського районного суду м. Києва, суддею Голосіївського районного суду м. Києва (згідно записів у трудовій книжці №№ 20-38).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-УІІІ (далі - Закон №1402-УІІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що відповідає ч. 1 ст. 126 Конституції України, згідно з якою незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією України і законами України.
Згідно з пунктом 2 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із статтею 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судці виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання судцям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судці зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії судців України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Як зазначено у п. 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частиною першою статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування, в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995 року за №1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.
Відповідно до пункту першого Розділу XV Перехідні положення Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Як зазначено у частині третій статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року за №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття 1 втратила чинність 20.03.2008 року) зазначено: «Установити, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
На час набрання чинності Законом №2453-УІ (30.07.2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова №865).
Відповідно до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року за №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (дана постанова втратила чинність 01.12.2012 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232- XII «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи наведені норми права та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: період проходження служби в Радянській армії з 16.05.1969 року по 02.06.1971 року (2 роки 17 днів); половину строку навчання на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка у період з 31.07.1976 року по 31.07.1981 року (2 роки 6 місяців); роботу стажером Московського районного народного суду м. Києва у період з 03.08.1981 року по 21.06.1982 року (стаж 10 місяців 20 днів), що загалом складає 5 років 5 місяців та 7 днів.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періодів роботи на стажера Московського районного народного суду м. Києва, проходження служби в Радянській армії та половини строку навчання на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи позивача на посаді судді є неправомірним.
До стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, необхідно зарахувати період роботи стажером Московського районного народного суду м. Києва з 03.08.1981 року по 21.06.1982 року (10 місяців 20 днів); період проходження служби в Радянській армії з 16.05.1969 по 02.06.1971 (2 роки 17 днів) та половину строку навчання на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 31.07.1976 по 31.07.1981 (2 роки 6 місяців), та враховуючи стаж роботи Позивача на посаді судді 32 роки 6 місяців 6 днів. Отже, загальний стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 37 років 11 місяців 13 днів.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №1-15/2018 (4086/16) (чинне з 18.02.2020) встановлено, що до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів має бути встановлений один підхід.
Нормами права не передбачена можливість обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також Верховним Судом України неодноразово висловлювалася позиція щодо обрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання. Зокрема, у постановах у справах №243/4794/17, №522/5168/17, №592/3694/17 Верховний Суд зазначив, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-УІ, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою рацою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру (також постанови Верховного Суду України від 20.04.2021 року у справі № 344/5707/19, від 08.09.2022 року у справі № 380/10696/21).
Трудовою книжкою підтверджується, що в період з 03.08.1981 року по 21.06.1982 року, що становить 10 місяців 20 днів, позивач працював на посаді стажера Московського районного народного суду м. Києва, що є стажем (досвідом) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та є безспірною обставиною.
У пункті 26 постанови від 17.09.2020 року у справі № 9901/302/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді; при цьому, при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосувати положення ст. 137 зазначеного Закону, положення другої цієї статті як стаж, який зараховується додатково.
Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, за приписами ч. 5 ст. 13 Закону України № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Враховуючи викладене, нормативно та документально підтверджується, що позивач має повних 37 років 11 місяців 13 днів стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, і виключення Відповідачем із цього стажу більше 5 років стажу є незаконним та необґрунтованим.
Таким чином, позивач має законне право з урахуванням повних 37 років стажу на призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, як визначено ч. З ст. 142 Закону України № 1402-VIII, а не у розмірі 74 відсотків, як визначено Відповідачем.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.