Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
11 вересня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
2. Доводи клопотання про продовження строку дії обов'язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов'язки продовжувалися ухвалою суду від 11.07.2025 строком до 11.09.2025 включно. Даною ухвалою продовжені такі обов'язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказуючи на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов'язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого на території України через проживання дружини та дітей за кордоном, наявністю у родини Колесникових житла за кордоном, матеріальним становищем родини, що підтверджується проживанням родини за кордоном протягом тривалого часу. Ризик впливу на свідків прокурор обґрунтовує використанням ОСОБА_4 , на момент вчинення інкримінованого злочину, свого службового становища шляхом вчинення вплину на керівника підпорядкованого Запорізькій обласній раді комунального підприємства, підтриманням обвинуваченим зв'язків з посадовими особами місцевого самоврядування, органів державної влади та посадовими особами правоохоронних органів, яких він може використати задля впливу на свідків. Поряд з цим, прокурор посилається на процедуру отримання показань від свідків на стадії судового розгляду, що встановлена КПК України. Окремо прокурор також вказує на зростання ризику впливу на свідків.
В сукупності викладеного прокурор переконаний, що ризики дотепер продовжують мати місце. Тому існують підстави для продовження строку дії раніше покладених на обвинуваченого обов'язків.
3. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов'язків підтримав та зазначив таке. Раніше встановлені ризики не зникли та не зменшилися, що є підставою для продовження строку дії процесуальних обов'язків. З приводу зростання ризику впливу на свідків прокурор повідомив, що, на переконання сторони обвинувачення, даний ризик суттєво збільшився з підстав, що ним наводилися в клопотанні про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_4 . Так, попередній захисник ОСОБА_4 писав заяви про вчинення свідком ОСОБА_9 кримінальних правопорушень та оскаржував бездіяльність уповноважених осіб стосовно не внесення відомостей по його заявам до ЄРДР. За заявою колишнього захисника все ж було розпочато досудове розслідування. Окремо від даного провадження, ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. ОСОБА_9 відсторонено від посади, а на його місце призначено особу, з якою обвинувачені в даному провадженні підтримували товариські відносини. Водночас, у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_9 повідомлено про підозру, до групи слідчих входить чоловік рідної сестри захисника ОСОБА_10 , який є захисником обвинуваченого ОСОБА_6 . В сукупності викладеного прокурор стверджує, що є підстави вважати про збільшення ризику впливу на свідків.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила таке. 09.09.2025 судом відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу. В клопотанні про зміну запобіжного заходу прокурор посилався на аналогічні обставини зростання ризику впливу на свідків, що є доводами і в цьому клопотанні. Такі доводи під час судового засідання 09.09.2025 підтверджені не були. Також відсутні докази підтвердження зростання ризику впливу і на теперішній час, а також і докази будь-якого можливого впливу обвинуваченого на свідків у даному провадженні. Наведене свідчить про відсутність ризику впливу на свідків. Крім того, відсутній ризик переховування обвинуваченого від суду. Виїзд ОСОБА_4 за кордон під час дії воєнного стану ніяким чином не свідчить про наявність ризику переховування. Навпаки, самостійне повернення ОСОБА_4 до України кожного разу після таких виїздів доводить саме відсутність ризику переховування. Необхідність виїзду за кордон ОСОБА_4 була пов'язана з гуманітарним забезпеченням населення України та транспортним забезпеченням військових. Захисник наголосила, що вже на стадії судового розгляду ОСОБА_4 отримував паспорт громадянина України для виїзду за кордон та повернув його у встановлений термін. Ніяких дій, направлених на ухилення від суду не здійснював. Родина обвинуваченого проживає за кордоном виключно у зв'язку з військовою агресією російської федерації та задля безпеки дружини та дітей. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та додатково пояснив таке. Свідок ОСОБА_9 під прикриттям співпраці з НАБУ вчиняє дії, що завдають збитків державному підприємству. Втім прокурор вважає викриття такої протиправної діяльності свідка ОСОБА_9 тиском на останнього. Окремо ОСОБА_4 просив суд надати дозвіл на отримання на деякий час паспорту для виїзду за кордон з метою оформлення документів для дітей. Минулого разу оформити документи не вдалося у зв'язку з тим, що не працював необхідний сайт.
4. Оцінка та висновки суду
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, Суд дійшов таких висновків
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено, якості альтернативного запобіжного заходу визначено заставу у розмірі 1 000 000 грн з покладанням низки процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.
23.02.2023 у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням вищезазначених процесуальних обов'язків.
У подальшому покладені на ОСОБА_4 обов'язки частково були скасовані, проте неодноразово продовжувалися. Востаннє обов'язки продовжені ухвалою суду від 11.07.2025, строком до 11.07.2025.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов'язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У зв'язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування.
Розглядаючи питання актуальності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого прокурор мотивує тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, відсутністю міцних соціальних зв'язків обвинуваченого на території України, наявністю у родини обвинуваченого постійного місця проживання за кордоном, матеріальним становищем родини Колесникова.
Так, ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання Суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв'язки та усі види зв'язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).
У цьому контексті Суд бере до уваги наявність соціальних зв'язків у обвинуваченого за межами України, а не на її території. Так, родина обвинуваченого ОСОБА_4 (дружина та діти) виїхали з України у зв'язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, та за кордоном мають статус біженців. Де проживають тривалий час. Наведена обставина, на переконання Суду, свідчить про наявність у родини Колесникових постійного житла за межами України (навіть соціального, як про те раніше неодноразово зазначала сторона захисту). Також Суд враховує, що обвинувачений має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.
Щодо посилання прокурора на існування ризику переховування з огляду на набуття ОСОБА_4 знайомств серед представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб правоохоронних органів, які обвинувачений може використати з метою переховування, Суд зазначає таке. Протягом усього часу судового розгляду справи прокурор щоразу посилається на наявність відповідних зв'язків в контексті ризику переховування. Проте стороною обвинувачення жодного разу не надано документів на підтвердження наведеної позиції. З досліджених судом матеріалів, а також самих тверджень прокурора, не можливо встановити осіб, з якими обвинувачений підтримує настільки близькі стосунки, що можуть бути використані з метою переховування. Також надані за час судового розгляду справи прокурором документи не містять відомостей і стосовно того, що обвинуваченим проводилося обговорення з будь-якими особами можливості забезпечити його переховування. З огляду на що відповідний аргумент сторони обвинувачення вчергове відхиляється судом.
Стосовно посилання сторони захисту на виїзд ОСОБА_4 за кордон у зв'язку з гуманітарною діяльністю та самостійне повернення до України, в контексті відсутності ризику переховування, Суд зазначає, що наведені обставини в призмі проживання усієї родини обвинуваченого за кордоном не є настільки вагомими факторами, які безальтернативно свідчать про повну відсутність ризику переховування.
Враховуючи наведені обставини, Суду переконаний, що продовження строку дії таких процесуальних обов'язків, як повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, є виправданим.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
У зв'язку з викладеним, з метою мінімізації ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Доводи прокурора стосовно збільшення ризику впливу на свідків в даному клопотанні є аналогічними доводам, яким надавалася оцінка суду під час вирішення клопотання сторони обвинувачення щодо зміни запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 . В задоволенні відповідного клопотання сторони обвинувачення відмовлено ухвалою суду від 09.09.2025. У зв'язку з чим, Суд не вважає за доцільне надавати оцінку аналогічним доводам повторно через два дні після постановлення попередньої ухвали. Прокурором не надано ніяких нових доказів на підтвердження заявленої позиції щодо збільшення ризику впливу на свідків.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов'язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . Продовження строку дії обов'язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
З приводу твердження сторони захисту щодо необхідності ОСОБА_4 отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон з метою оформлення документів на дітей, які проживають за кордоном, Суд зазначає таке. Сторона захисту не позбавлена можливості звернутися з окремим клопотанням до суду, в якому буде наведені точні строки, на які ОСОБА_4 необхідно отримати паспорт. У зв'язку з відсутністю обґрунтування строків, на які ОСОБА_4 просить надати паспорт в судовому засіданні, Суд відхиляє його доводи щодо зміни способу виконання відповідного обов'язку.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії покладених на нього обов'язків, а саме:
1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали встановити до 11 листопада 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_19