Провадження № 11-кп/821/434/25 Справа № 712/13472/24 Категорія: ч. 2 ст. 369-2 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисниці - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 на вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 10.03.2025 р. у кримінальному провадженні № 12024250000000443 від 07.11.2024 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси,
громадянин України, має середню освіту,
одружений, не працює, має на утриманні 4
неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
проживає:
АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 3692 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі дванадцяти тисяч двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 207 400,00 грн.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.
Вироком суду встановлено, що 2.04.2024 р. ОСОБА_9 , перебуваючи в м. Черкаси, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 р. №65/2022 «Про загальну мобілізацію», отримав від представників ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повістку про виклик на 5.04.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних та вирішення питання щодо придатності для відправлення до військової частини й подальшого проходження військової служби під час мобілізації у Збройних Силах України.
Під час спілкування із своїм знайомим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 повідомив останньому про отримання ним повістки та необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , також повідомив про погіршення стану свого здоров'я, після чого запитав у ОСОБА_10 , чи є в нього знайомі лікарі, які зможуть його оглянути, встановити діагноз за симптомами та у разі наявності підстав відкрити лікарняний для проходження курсу лікування, починаючи з дати, яка вказана у повістці про виклик, на що ОСОБА_10 порадив звернутись до знайомого сімейного лікаря ОСОБА_11 (матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження).
З метою надання допомоги ОСОБА_9 , 5.04.2024 р. ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці у м. Черкаси, зателефонував до лікаря-стажиста з терапії 1 відділення загальної практики-сімейної медицини КНП «Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_11 та повідомив про необхідність сформування листка непрацездатності ОСОБА_9 , на що остання погодилася.
В подальшому, ОСОБА_11 5.04.2024 р. о 12:00 год. за допомогою мобільного зв'язку в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 повідомила останньому про необхідність скерування у її мобільний застосунок Viber копії паспорта громадянина України виданого на його ім'я, для подальшого укладання декларації з лікарем та формування листка непрацездатності. Після чого, цього ж дня ОСОБА_11 на мобільний застосунок Viber, який використовує ОСОБА_9 скерувала листок непрацездатності оформлений на його ім'я терміном дії з 5.04.2024 р. по 9.04.2024 р., після чого, у ОСОБА_11 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 11.06.2024 р. в період часу з 21:43 год. до 22:07 год., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, на перехресті вул. Пушкіна, 72 та бульв. Шевченка, 133, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснила телефонний дзвінок ОСОБА_10 та повідомила, що має можливість посприяти ОСОБА_9 у оформленні групи інвалідності за грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що в свою чергу надасть можливість останньому уникнути призову на військову службу під час мобілізації шляхом отримання відстрочки. Разом з цим, ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_10 про необхідність надання їй меддокументації ОСОБА_9 для огляду та підготовки необхідних документів, фіктивного оформлення перебування останнього на стацлікуванні та встановлення вигаданих захворювань, що стануть в подальшому підставою для оформлення групи інвалідності.
В подальшому, ОСОБА_11 з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, залучила до своєї злочинної діяльності свого співмешканця ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 29.05.2024 р. о 16:00 год. ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_8 за адресою пров. Маяковського, буд. 26, м. Черкаси та на вимогу ОСОБА_11 передав ОСОБА_8 меддокументацію відносно ОСОБА_9 для її огляду, підготовки необхідних документів, фіктивного оформлення перебування останнього на стацлікуванні, встановлення вигаданих захворювань, що стануть в подальшому підставою для оформлення групи інвалідності, яку в подальшому ОСОБА_8 передав С.
Окрім того, ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, 11.06.2024 р. о 21:30 год., перебуваючи поблизу магазину «Делікат», розташованого на перехресті вул. Праведниці Шулежко та бульв. Шевченка у м. Черкаси, за попередньою домовленістю, під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомила останньому, що оглянула його медичну документацію, повідомила перелік захворювань за допомогою яких можливо отримати в подальшому групу інвалідності, про необхідність фіктивного проходження медичних оглядів та отримання фіктивних висновків лабораторних досліджень, а також про необхідність проходження безпідставного стаціонарного лікування для подальшого оформлення групи інвалідності та передала ОСОБА_9 листок непрацездатності оформлений на його ім'я терміном дії з 10.06.2024 р. по 17.06.2024 р. Разом з цим, ОСОБА_11 повідомила, що грошові кошти за оформлення групи інвалідності необхідно передати її співмешканцю ОСОБА_8 .
В подальшому, ОСОБА_8 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_11 з корисливих мотивів, виконуючи частину раніше обумовлених з останньою дій, 19.07.2024 р. о 15:17 год., перебуваючи на алеї по бульв. Шевченка у м. Черкаси, неподалік магазину «Делікат», розташованого на перехресті вул. Праведниці Шулежко та бульв. Шевченка, зустрівся з ОСОБА_9 та під час особистої розмови запропонував останньому пройти за адресою проживання ОСОБА_11 , a саме: АДРЕСА_3 , для подальшого обговорення питання щодо отримання групи інвалідності, на що ОСОБА_9 погодився.
Так, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, 19.07.2024 р. о 18:14 год., перебуваючи в АДРЕСА_3 , одержав від ОСОБА_9 для себе та ОСОБА_11 (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого НБУ України станом на 19.07.2024 р., складає 207 385,7 грн., за вплив ОСОБА_11 на прийняття рішення службовими особами КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР» щодо оформлення ОСОБА_9 групи інвалідності.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 3692 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за попередньою змовою групою осіб.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, захисниця ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, шляхом пом'якшення, застосувати вимоги ст. 69 КК України, призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що вирок суду не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Хоча суд призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 3692 КК України, але призначене покарання для обвинуваченого ОСОБА_8 є явно несправедливим через його суворість.
ОСОБА_8 вчинив злочин невеликої тяжкості, хоча судом першої інстанції було враховано те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, але судом не було врахованого, що у обвинуваченого на утриманні четверо неповнолітніх дітей, він позитивно характеризується та має постійне місце проживання, крім того судом не враховано що обвинувачений надавав послідовні покази, вину як на досудовому слідстві так і в суді визнавав повністю, обвинувачений офіційно не працює, має невеликі доходи, а тому просить врахувати зазначені обставини та пом'якшити призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши захисницю ОСОБА_7 , яка підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_8 , який погодився з апеляційною скаргу захисниці, просив апеляційну скаргу задовольнити та пом'якшити призначене йому покарання, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У вироку суду зазначено, що на підставі ч. 3 ст. 349 КК України за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не було, було роз'яснено, що у даному випадку, обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за попередньою змовою групою осіб, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 3692 КК України кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , відповідно до ст. 65 КК України, суд врахував суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії не тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, раніше не судимий, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин та призначив обвинуваченому покарання згідно санкції за ч. 2 ст. 3692 КК України у виді штрафу, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів та цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисниці про те, що суд, призначаючи покарання у виді штрафу не взяв до уваги, що у обвинуваченого на утриманні 4-ро неповнолітніх дітей, він позитивно характеризується, має постійне місце проживання, крім того обвинувачений надавав послідовні покази, вину як на досудовому слідстві так і в суді визнавав повністю, обвинувачений офіційно не працює, має невеликі доходи, то апеляційний суд вважає, що такі доводи не спростовують рішення суду про вид та розмір покарання, тому що воно відповідає вимогам КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене по-карання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У даному кримінальному провадженню, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_8 призначено з порушеннями визначених законом загальних засад.
Апеляційний суд, перевіривши відповідність міри покарання, встановив, що вона визначена в межах, встановленої санкцією ч. 2 ст. 3692 КК України, за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. ст. 50 та 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, відсутністю обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції врахував всі надані сторонами провадження відомості про особу обвинуваченого та дійшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 12 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що повністю відповідає вимогам КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б були безумовною підставою для зміни або скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, апеляційний суд не встановив законних та обґрунтованих підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, передбачених ст. ст. 409 та 414 КПК України, а тому апеляційна скарга захисниці ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд -
Вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 10.03.2025 р. стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді