Номер провадження 22-ц/821/1593/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/258/25 Категорія: 305010000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
11 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про стягнення заподіяної шкоди та повернення кіоску,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 24 липня 2018 року на підставі договору купівлі - продажу він придбав у ОСОБА_2 тимчасову споруду синього кольору, розміром 2.5 м. на 2.5 м - кіоск та сплатив попередньому власнику кошти в сумі 10 000,00 грн.
В подальшому він звернувся до Уманської міської ради з заявою про отримання дозволу на встановлення кіоску та попередньо узгодив місце встановлення кіоску. Отримавши попередній дозвіл він встановив кіоск за адресою АДРЕСА_1 та чекав результату розгляду його заяви.
В липні 2021 року він виявив відсутність кіоску за адресою: АДРЕСА_1 та звернувся з заявою до поліції. Під час перевірки було встановлено, що споруду кіоску 01.07.2021 демонтовано в присутності представників відділів Уманської міської ради та доставлено для зберігання на територію «Уманьводоканалу».
Також в усній бесіді представниками Уманської міської ради йому було повідомлено, що розгляд заяви про дозвіл на встановлення тимчасової споруди - кіоску продовжується і після отримання дозволу він зможе установити кіоск на місце. Враховуючи, що споруду кіоску було демонтовано на підставі рішення Уманської міської ради, а Акт прийому передачі будівлі кіоску між Уманською міською радою та адміністрацією «Уманьводоканалу» не складався, відповідальність за збереження будівлі кіоску покладається на Уманську міську раду.
Він періодично перевіряв наявність кіоску на місці зберігання, однак в червні 2022 року виявив відсутність кіоску на місці зберігання та звернувся за роз'ясненням до Уманської міської ради.
Відповідно до листа № 01/02-01/П-379 від 24 червня 2022 року за підписом заступника міського голови Олега Ганіча, йому повідомлено, що 25 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Росії та введенням воєнного стану на всій території України, дану тимчасову споруду було передано на потреби сил територіальної оборони Збройних сил України.
Вказує, що Уманська міська рада не забезпечила збереження демонтованого приватного майна, а в подальшому незаконно розпорядилася майном яке їй не належало, тому зобов'язана повернути йому тимчасову споруду - кіоск синього кольору, розміром 2.5 м на 2.5 м або відшкодувати його вартість, а також відшкодувати моральну шкоду.
В результаті протиправних дій вчинених відповідачем він був позбавлений коштів на утримання, пережив сильні душевні муки та втратив спокій, було порушено його звичний спосіб життя, він змушений був витрачати свій час та здоров'я на відшукання кіоску та відновлення своїх прав, тому моральну шкоду оцінює на суму - 100000,00 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд зобов'язати Уманську міську раду Черкаської області, відшкодувати йому спричинену шкоду в натурі та повернути демонтовану за адресою: АДРЕСА_1 тимчасову споруду - кіоск, розміром 2.5 м на 2.5 м, в стані в якому вона перебувала на момент демонтажу або повернути іншу аналогічну тимчасову споруду - кіоск, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що рішення про демонтаж тимчасової споруди № 102 від 27.02.2019 винесено виконавчим комітетом Уманської міської ради, а не Уманською міською радою, а тому позов задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог до відповідача.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вказавши, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права. Просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, оскільки виконавчий комітет Уманської міської ради є підконтрольним та підзвітним Уманській міській раді, а тому пред'явлення позову саме до міської ради не порушують права виконавчого комітету даної міської ради.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Уманської міської ради наголошує на тому, що рішення про демонтаж тимчасових споруд на території міста Умань встановлених з порушенням законодавства прийнято виконавчим комітетом Уманської міської ради 27 лютого 2019 року №102. При цьому Уманська міська рада та виконавчий комітет Уманської міської ради - це дві окремі юридичні особи зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
24 липня 2018 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 тимчасову споруду - кіоск МАФ та сплатив кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи договором купівлі-продажу.
04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області із заявою про те, що 04.08.2022 за адресою АДРЕСА_1 невідомі особи вчинили відносно заявника можливо неправомірні дії. Відповідне звернення зареєстроване за № 11355.
24.02.2023 до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про демонтаж працівниками КП «Водоканалу» металевого кіоску, який перебував по АДРЕСА_1 , та не повернення майна з кіоску. Відповідне звернення зареєстроване за № 2010.
08.06.2022 виконавчий комітет Уманської міської ради надав ОСОБА_1 відповідь на його звернення щодо демонтажу тимчасової споруди та вказано, що рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 27.02.2019 № 102 була демонтована тимчасова споруда синього кольору, розмірами 2,5*2,5 м, встановлена на перехресті вул. Горького та вул. Тищика. Попередження про демонтаж було розміщене на тимчасовій споруді та в регіональному тижневику «Уманська зоря». Власнику (користувачу) тимчасової споруди згідно з текстом зазначеного рішення виконавчого комітету надавалося 10 днів на проведення демонтажу споруди, встановленої з порушенням законодавства. Оскільки демонтаж не був здійснений власником (користувачем) тимчасової споруди самостійно, працівники комунального підприємства «Комунальник» демонтували споруду та доставили на територію КП «Комунальник» на зберігання. Протягом наступних двох років ОСОБА_1 не звертався до Уманської міської ради з правовстановлюючими документами на дану тимчасову споруду, тому право на неї не було підтверджене. За інформацією, наданою директором КП «Уманьводоканал» С.Терещуком, 25.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Росії та введенням воєнного стану на всій території України, дану тимчасову було передано на потреби сил територіальної оборони ЗСУ.
27.01.2023 на адресу ОСОБА_1 була направлена відповідь, в якій вказувалося, що рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 102 від 27.02.2019 про демонтаж тимчасових споруд на території міста Умань, встановлених з порушенням законодавства, було затверджено перелік незаконно встановлених тимчасових споруд, що підлягають знесенню (демонтажу). Демонтовані тимчасові споруди Уманським КП «Комунальник» доставлено на територію майданчику для зберігання знесених (демонтованих) споруд КП «Уманьводоканал» та залишено на вказаній території без складання акту приймання-передачі, в якому б було зазначене та описане залишене майно, тому ідентифікувати належність доставленого майна будь-якій особі підприємство не має можливості. КП «Уманьводоканал» не брав участі у процесі демонтажу, лише належно утримує майданчик для зберігання знесених (демонтованих) тимчасових споруд.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальним правилом статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.ст. 5, 16 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» виконавчий орган міської ради, як складова системи місцевого самоврядування, є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 11 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. 2 ст. 11 Закону №280/97-ВР).
Частинами 1 та 8 ст. 51 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі №916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
На державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність дій органів державної влади та посадових осіб, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
З огляду на викладене, позовні вимоги мають бути пред'явлені до Виконавчого комітету Уманської міської ради як органу, який прийняв рішення, у зв'язку з виконанням якого завдано шкоди позивачу. І у випадку доведення позивачем підстав, складу цивільного правопорушення та розміру завданої шкоди, така шкода має відшкодовуватись боржником. При цьому, боржником є відповідний виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач та який є окремою юридичною особою з власним ідентифікаційним кодом юридичної особи.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви (ст. 175 ЦПК України) саме позивач визначає відповідачів у справі та зазначає зміст позовних вимог до кожного з них.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд з власної ініціативи не вправі змінювати склад відповідачів у справі, а здійснює заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача за клопотанням/заявою позивача. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Позовна вимога про відшкодування майнової та моральної шкоди за демонтований торгівельний павільйон пред'явлена до неналежного відповідача, тому в її задоволенні суд вірно відмовив.
Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року.
Судді: