16 вересня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/9698/24
Провадження № 22-ц/821/1271/25
Категорія: 305010400
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Сечка Сергія Володимировича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
11 грудня 2024 року ПАТ «СК «АРКС» через свого представника адвоката Сечка С. В. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 53 401,17 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 25 жовтня 2022 року о 18 год 30 хв у м. Черкаси по вул. В. Чорновола, 160 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2022 року у справі про адміністративне правопорушення № 712/8993/22, ОСОБА_1 визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
На момент вчинення ДТП, майнові інтереси власника «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані в ПАТ «СК «АРКС» (попереднє найменування АТ «СК «АХА Страхування») на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Класік» № 125957Га1я від 19 листопада 2021 року.
Власник пошкодженого автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. За наслідками розгляду цієї заяви, пошкодження автомобіля визнані страховим випадком.
На підставі зібраних документів на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди, відповідно до умов укладеного договору, позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 110 648,45 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209081561.
ПАТ «СК «АРКС» звернулося до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування, за яким страхова ТДВ «СК «Гардіан» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 57 247,28 грн.
Така сума страхового відшкодування була визначена на підставі висновку про вартість (консультація № 92-d/11/00 про визначення вартості матеріального збитку власника колісного транспортного засобу від 24.01.2023). При проведенні таких розрахунків вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена ТДВ «СК «Гардіан» у розмірі 84 162,94 грн (з урахуванням ПДВ на запасні частини), значення коефіцієнту зносу ураховано у розмірі 0,4744, відповідно вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 57 247,28 грн.
Визначення коефіцієнта фізичного зносу було проведено з урахуванням попереднього потрапляння автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у ДТП, яка мала місце 16 листопада 2021 року. Після вказаної ДТП складові частини автомобіля відновлювалися, тому ТДВ «СК «Гардіан» відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу складових автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Проте, вказана страхова виплата не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
За таких обставин, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач вважає, що ОСОБА_1 , як відповідальна особа за завдання збитків, повинен відшкодувати ПАТ «СК «АРКС» різницю між визначеною ТДВ «СК «Гардіан» вартістю відновлювального ремонту та фактично сплаченою Товариством сумою страхового відшкодування, що становить 26 915,66 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не подано достатніх доказів на підтвердження розміру дійсної матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, оскільки докази вартості відновлювальних робіт в матеріалах справи - відсутні.
Зазначив, що складення письмової консультації для визначення вартості матеріального збитку не передбачено нормами чинних нормативно-правових актів та підзаконних нормативно-правових актів, оскільки така дія, зокрема, не може бути рецензована, тобто відсутні можливості перевірки висновків суб'єкта оціночної діяльності на предмет відповідності вимогам, а тому, такий документ не може бути належним доказом у справі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що не надання суду достатніх доказів на підтвердження розміру завданої винними діями відповідача матеріальної шкоди власнику транспортного засобу, так само як і відсутність належних доказів правомірності зменшення розміру страхового відшкодування, сплаченого ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача, має наслідком не доведення суду факту набуття ПАТ «СК «АРКС» права вимоги до ОСОБА_1 у порядку регресу та розміру такої вимоги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» не підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із судовим рішенням, адвокат Сечко С. В. в інтересах ПАТ «СК «АРКС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в даному випадку, доказами вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок № АК-0000944 від 16 листопада 2022 року (СТО ТОВ «АВТОГОР») та підтвердження його оплати - платіжне доручення № 934517 від 08 грудня 2022 року.
Вказав, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати ПрАТ «СК «АРКС» суму виплати страхового відшкодування, що складає: 84 162,94 грн - 57 247,28 грн = 26 915,66 грн.
Відзив на апеляційну скаргу
26 червня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Чакалова А. К. надійшов відзив, в якому останній зазначив, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що, будь який доказ, який підтверджує розмір фактичної суми не підтверджується, ні висновком експерта, ні документами станції технічного обслуговування на якій було проведено ремонт автомобіля.
Вказав, що звернувши увагу на дату коли складена ремонтна калькуляція № 1.003.22.0016812 та рахунок-фактура ТОВ «АВТОГОР» з найменуванням робіт: ремонт автомобіля 1.003.22.0016812 на загальну суму 110 648,45 грн, можна дійти висновку, що ще до складання ремонтної калькуляції, вже був сформований рахунок-фактура, який в подальшому був оплачений позивачем.
Просив апеляційну скаргу представника скаржника - адвоката Сечка С. В., що діє в інтересах ПАТ «СК «АРКС», залишити без задоволення, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2022 року у справі № 712/8993/22 (провадження № 3/712/2968/22) ОСОБА_1 , 25 жовтня 2022 року о 18 год 30 хв у м. Черкаси по вул. В. Чорновола, 160, керуючи автомобілем «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням, який належить ОСОБА_3 та під його керуванням, чим порушив пункти 12.1, 13.1. Правил дорожнього руху України. В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відповідно власнику автомобіля «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдані матеріальні збитки. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності (т. 1 а.с. 4).
Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля «Renault Sandero» 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12).
На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Renault Sandero» 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Класік» № 125957Га1я від 19 листопада 2021 року. Страховиком автомобіля є ПАТ «СК «АРКС». Строк даного договору, визначений сторонами, становить 1 рік з 18 грудня 2021 року до 17 грудня 2022 року (п. 17 договору) (т. 1 а.с. 5-11).
До істотних умов укладеного договору сторони включили пункт щодо виплати страхового відшкодування, яким визначили виплату страхового відшкодування «На базі авторизованої СТО на вибір страховика» (п. 14 договору).
Власник автомобіля марки «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на момент ДТП мав діючий поліс обов'язкового страхування власників № 209081561, страхувальником цього автомобіля було ТДВ «СК «Гардіан» (т. 1 а.с. 28).
Згідно до полісу № ЕР-209081561 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу від 20 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «Гардіан», розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн (т. 1 а.с. 165).
Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу № DCV-0020097-ЧД від 20 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «Гардіан», розмір відповідальності страховика збільшений на 50 000 грн (т. 1 а.с. 101-102).
ОСОБА_3 , як потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді відповідно до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства 25 жовтня 2022 року звернувся до страхувальника ПАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (т. 1 а.с. 14-15).
Розмір завданої матеріальної шкоди власнику автомобіля «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та страхової виплати був визначений ПАТ «СК «АРКС» з урахуванням акту огляду транспортного засобу від 08 листопада 2022 року, рахунку-фактури № АК-00005944 від 16 листопада 2022 року, ремонтної калькуляції від 29 листопада 2022 року, розрахунку страхового відшкодування та страховим актом від 06 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 16-17, 18, 19 - 22, 25).
Після отримання вказаних документів на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу страховик ПАТ «СК «АРКС» склав страховий акт № ARX3465819 від 06 грудня 2022 року та провів розрахунок суми страхового відшкодування згідно якого вартість відновлювального ремонту становить 110 648,45 грн (т. 1 а.с. 23-25).
Визначений розмір страхового відшкодування склав 110 648,45 грн, який на підставі платіжного доручення № 934517 від 08 грудня 2022 року був перерахований на поточний рахунок ТОВ «Автогор» (т. 1 а.с. 26).
Враховуючи наявність у відповідача ОСОБА_1 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ «СК «АРКС» 20 січня 2023 року звернулося до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 110 648,45 грн. До вказаної заяви позивач долучив усі наявні у його розпорядженні докази на підтвердження факту ДТП, винуватості ОСОБА_1 у її вчиненні, наявних пошкоджень застрахованого автомобіля та вартості відновлювального ремонту (т. 1 а.с. 171).
На підставі платіжної інструкції № 172005 від 25 квітня 2023 року ТДВ «СК «Гардіан» перерахувало на користь ПАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування в сумі 57 247,28 грн (т. 1 а.с. 27).
Підставою проведення страхового відшкодування у вказаному розмірі у графі «призначення платежу» зазначений страховий акт № G-25562-1 та заява № 731/18/ЦВ від 20 січня 2023 року без ПДВ (т. 1 а.с. 27).
З наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12 лютого 2025 року копій матеріалів страхової справи, заведеної ТДВ «СК «Гардіан» встановлено, що вона містить тотожні із наданими позивачем докази щодо визначення розміру завданої матеріальної шкоди та правових підстав її виплати. Страховий акт № G-25562-1 у матеріалах страхової справи відсутній (т. 1 а.с. 160-245).
На обґрунтування визначеного ТДВ «СК «Гардіан» розміру страхового відшкодування до страхової справи долучена консультація № 92-D/11/00 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (т. 1 а.с. 211-221).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції від 05 травня 2025 року відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) - ст. 980 ЦКУкраїни.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) - ч. 1 ст. 999 ЦКУкраїни. Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Предметом позову є вимога, заявлена позивачем на підставі ст. 993 ЦК України, про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у вигляді стягнення сплаченого страхового відшкодування, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 28.04.2025, у розмірі 26 915,66 грн.
При цьому позовна заява від 06.12.2024 не містить обґрунтування суми стягнення чимось іншим ніж різницею між розміром здійсненого відшкодування на користь власника пошкодженого автомобіля «Renault Sandero» 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 та сумою сплаченою позивачу страховиком винуватця ДТП - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, - ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Судом встановлено, що ДТП за участю автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault», 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , що мала місце 25 жовтня 2022 року о 18 год 30 хв у м. Черкаси по вул. В. Чорновола, 160, сталася з вини відповідача ОСОБА_1 .
Водночас з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно діючого на момент ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209081561 від 20 травня 2022 року, за умовами якого, ліміт страхового відшкодування за шкоду майну становить 130 000,00 грн, та додатково відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу № DCV-0020097-ЧД від 20 травня 2022 року, розмір відповідальності страховика збільшений на 50 000 грн.
ПАТ СК «АРКС», у відповідності до п. 14 договору добровільного страхування наземного транспорту «Класік» № 125957Га1я від 19 листопада 2021 року, страхове відшкодування у розмірі 110 648,45 грн на підставі платіжного доручення № 934517 від 08.12.2022 перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Автогор».
ТДВ «СК «Гардіан» на виконання заяви про виплату страхового відшкодування в сумі 110 648,45 грн на рахунок ПАТ СК «АРКС» відшкодувало частково майнову шкоду, в розмірі 57 247,28 грн, завдану власнику пошкодженого автомобіля.
Отримавши часткове задоволення своїх вимог від страховика винної особи (боржника в деліктних правовідносинах), ПАТ СК «АРКС» як новий кредитор (після суброгації) в деліктних правовідносинах звернувся з позовом до ОСОБА_1 , як до особи відповідальної за шкоду з вимогою сплатити решту майнової шкоди, яку визначив у розмірі 26 915,66 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).
Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст. ст. 3 та 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.
Розмір завданої шкоди внаслідок пошкодження застрахованого ОСОБА_3 у ПАТ СК «АРКС» автомобіля «Renault», 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем первісно згідно розрахунку страхового відшкодування оцінений у 110 648,45 грн, а у заяві про зменшення позовних вимог оцінено в сумі 84 162,94 грн.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу марки «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно діючого на момент ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209081561, за умовами якого, ліміт страхового відшкодування за шкоду майну становить 130 000,00 грн, фразшиза - 0 грн та додатково відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу розмір відповідальності страховика збільшений на 50 000 грн.
Таким чином, застрахований ліміт відповідальності відповідача, зокрема в 130 000 грн за завдану майнову шкоду перевищує фактично розмір заявленої позивачем шкоди в розмірі 84 162,94 грн.
Тому позивач, ПАТ СК «АРКС», як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст. ст. 3 і 5 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене ст. ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Звертаючись з позовом до ОСОБА_1 як до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, позивач не довів, що заявлений розмір майнової шкоди в сумі 84 162,94 грн перевищує ліміт відповідальності ОСОБА_1 за полісом № 209081561 у ТДВ «СК «Гардіан».
Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження розміру дійсної матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу через відсутність доказів вартості відновлювальних робіт.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що доказами вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок № АК-0000944 від 16 листопада 2022 року (СТО ТОВ «Автогор») та підтвердження його оплати - платіжне доручення № 934517 від 08 грудня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
За встановленими у цій справі обставинами страхове відшкодування було перераховано на поточний рахунок СТО, тому експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася.
Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Оскільки рacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов'язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору.
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.
Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи;розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV;чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити і те, що позивач при звернені до суду з даним позовом не посилався та відповідноне довів наявність підстав для застосування страховиком коефіцієнта фізичного зносу при розрахунку розміру збитку. Згідно з матеріалами справи транспортний засіб «Renault», 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , формально підпадає під умови п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1335/5/1159 від 24.07.2009), але має пошкодження, яке було заподіяно до ДТП, яке згідно з п.п. «г» п. 7.39 Методики може бути підставою для застосування коефіцієнта фізичного зносу. Страховик відповідача у своєму розрахунку послався, зокрема, на зазначений факт як на підставу для застосування коефіцієнта фізичного зносу. Водночас не будь-яке пошкодження транспортного засобу до ДТП є підставою для застосування коефіцієнта фізичного зносу, а тільки таке, що не підпадає під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до п. 1.6 розділу I Методики. Очевидним є те, що в цьому випадку, за наявності спору, розрахунок збитків має також здійснювати експерт.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено розміру сум, які відповідно до законодавства має відшкодувати заподіював шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. ч. 1 та 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суд, розглядаючи даний спір, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «СК «АРКС».
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.
Враховуючи викладене та приведені вимоги закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ «СК «АРКС» не доведено факту набуття права вимоги до ОСОБА_1 у порядку ст. 993 ЦК України та розміру такої вимоги, оскільки позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження розміру заподіяння винними діями відповідача матеріальної шкоди власнику пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, так само як і відсутність належних доказів правомірності зменшення розміру страхового відшкодування, сплаченого страховиком відповідача - ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - адвоката Сечка Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 16 вересня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
О. М. Новіков