Справа № 620/2996/25 Суддя першої інстанції: Соломко І.І.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, -
17 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати мені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 листопада 2015 року по 18 вересня 2024 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на мою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 листопада 2015 року по 18 вересня 2024 року в сумі 457 862, 02 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином та оригіналу квитанції про сплату судового збору.
04 квітня 2025 року на виконання ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої останній зазначив, що про виплату коштів від боржника дізнався 20 лютого 2025 року - після отримання відповіді від державного виконавця на своє звернення, до якого було долучено квитанцію про виплату коштів.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто ОСОБА_1 .
Такий висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що з дня отримання коштів на рахунок у банку позивачу було відомо про виконання рішення суду від 09 липня 2024 року №620/17798/23 та, звертаючись 24 грудня 2024 року до державного виконавця, позивач вже знав про отримання коштів, що, в свою чергу, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Не погоджуючись із ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що про виплату коштів від боржника він дізнався лише під час отримання відповіді на своє звернення 20 лютого 2025 року, до якого було долучено квитанцію про виплату коштів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
21 травня 2025 року в/ч НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 - без змін.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що позивач був обізнаний про здійснення відповідачем нарахувань на його банківський рахунок з 19 вересня 2024 року (дата фактичного надходження коштів на рахунок позивача), а також міг дізнатись про фактичне виконання судового рішення з 24 жовтня 2024 року (дата надходження до відділу ДВС відомостей відповідача про фактичне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження), проявивши належну зацікавленість. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що з часу здійснення відповідачем відповідної виплати до дати звернення до державного виконавця, вчиняв дії з метою з'ясування обставин щодо нарахування належного грошового забезпечення відповідачем.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін, виходячи з такого.
За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) установлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що у цьому випадку спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовним вимогами щодо нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 листопада 2015 року по 18 вересня 2024 року в сумі 457862,02 гривень.
Підставою для повернення позовної заяви слугував висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 19 вересня 2024 року, а отже перебіг строку звернення до суду розпочався саме з цієї дати та закінчився 21 жовтня 2024. Разом з тим, позовна заява подана до суду 17 березня 2025 року.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 сформулював висновок, відповідно до якого строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України. Тобто строк звернення до суду обмежується місячним строком.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, як наголосив Верховний Суд, при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Так, днем, коли особа дізналася про порушення свого права, - є встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Згідно актуальних, на момент вирішення цього спору, правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 19 травня 2025 року у справі № 380/1794/24, від 30 січня 2025 року у справі №320/26833/23 та від 24 листопада 2024 року у справі №620/9315/23 строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Враховуючи те, що з вимогами про нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні грошового забезпечення, виплаченого позивачу 19 вересня 2024 року, позивач звернувся лише 17 березня 2025 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду з такими вимогами поза межами місячного строку.
Колегія суддів зауважує, що обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів, позивачем не наведено.
Твердження апелянта про те, що про виплату коштів від боржника він дізнався лише під час отримання відповіді на своє звернення 20 лютого 2025 року, до якого було долучено квитанцію про виплату коштів є безпідставним, оскільки це не змінює момент з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав - 19 вересня 2024 року (день отримання коштів на виконання рішення суду).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права.
Керуючись статтями 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 16 вересня 2025 року.