Справа № 320/5860/25 Суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлено довідкою від 06 січня 2025 року №3/28 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити повторний медичний огляд відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
Такий висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що у судовому порядку оскаржуються лише постанови ВЛК регіонів або ЦВЛК, а ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 не є однією із зазначених.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що досудове врегулювання спору у вказаній справі не передбачено, оскільки із норм Положення №402 слідує, що перегляд ВЛК регіону постанов гарнізонних ВЛК є не способом досудового врегулювання спору, а є складовою частиною процесу проведення військово-лікарської експертизи, яка визначає придатність за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що вони стосуються проведення військово - лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 медичного огляду позивача під час мобілізації його на військову службу.
Частиною десятою статті 2 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 2.2 Розділу І «Основи організації військово-лікарської експертизи» Постанови №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
- Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
- ВЛК регіону.
Згідно підпункту 2.5.1 пункту 2.5 «Основи організації військово-лікарської експертизи» Постанови №402 позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:
- госпітальні ВЛК;
- гарнізонні ВЛК;
- ЛЛК;
- ВЛК Десантно-штурмових військ;
- ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2;
- ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України;
- ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;
- ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 «Основи організації військово-лікарської експертизи» Постанови №402 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 створюється при районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_2.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 є позаштатною ВЛК, а не як помилково зазначає позивач ВЛК регіону.
Відповідно до пункту 3.3 розділу І «Основи організації військово-лікарської експертизи» Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_2 подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ІНФОРМАЦІЯ_2.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Згідно пункту 3.4 розділу І «Основи організації військово-лікарської експертизи» Положення № 402 разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Отже, законодавством встановлено обов'язковий досудовий порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК з попереднім зверненням до штатних ВЛК, а в судовому порядку можуть оскаржуватися лише постанови ВЛК регіонів або ЦВЛК.
Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
У Рекомендації №R(86) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи від 16 вересня 1986 року стосовно заходів із недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суди пропонується сприяти примиренню сторін як поза судовою системою, так і до або під час судового розгляду (передбачати, разом із відповідними стимулами, процедури примирення до судового провадження або інші способи врегулювання спорів поза рамками судового провадження), а також визначити органи поза судовою системою, до яких сторони зможуть звертатися для розв'язання позовних спорів на невеликі суми і в питаннях деяких конкретних галузей права.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №1.380.2019.002643 зазначив, що досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку в матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження позивачем до штатних ВЛК оспорюваної постанови, тобто позивачем не надано та не зазначено про наявність доказів його звернення для обов'язкового досудового врегулювання спору, заявленого у цій справі.
Пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України, в той час як доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під апеляційного розгляду справи.
Київським окружним адміністративним судом роз'яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права.
Керуючись статтями 169, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 16 вересня 2025 року.