Справа № 620/3239/25
про залишення апеляційної скарги без руху
15 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язано Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова щодо неврахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.07.2020 індексації-різниці грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Зобов'язано Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.07.2020 індексацію-різницю грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.07.2020 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в сумі 128 567,51 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Житомирській військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 25.07.2020 включно у розмірі 128 567,51 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Житомирській військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації втрати громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, з 01.01.2016 по день фактичної виплати цієї індексації.
Крім того, позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення від 18.06.2025 було направлено на адресу ОСОБА_1 супровідним листом від 18.06.2025, яке 10.07.2025 було повернуто відправнику (Чернігівському окружному адміністративному суду) у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 11.08.2025 з урахуванням вихідних днів. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 03.09.2025, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення апелянт зазначає, що його копія на адресу позивача не надходила. Натомість із повним текстом оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 ознайомився у застосунку «ДіЯ» 31.08.2025 після отримання відповідного сповіщення, а відтак вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси..
Із змісту наведених норм випливає, що день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про невручення у випадку повернення поштового відправлення відправнику збігається з днем вручення такого поштового відправлення.
Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.02.2023 у справі №295/14365/19.
Положення процесуального закону не передбачають прямого обов'язку суду щодо повторного направлення кореспонденції стороні, якій поштове відправлення не було вручене із обставин, які не залежали від суду.
Подібні за змістом висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Отже, повернення за закінчення терміну зберігання поштового відправлення із копією оскаржуваного судового рішення спростовує посилання позивача на те, що таке не було вручено останньому.
Крім того, за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Із змісту відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення суду першої інстанції було оприлюднено в ньому 20.06.2025.
Отже, інформацію про ухвалене Чернігівським окружним адміністративним судом оскаржуване рішення від 18.06.2025 скаржник мав можливість отримати і з Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 20.06.2025, однак, апеляційну скаргу подав тільки 03.09.2025 засобами поштового зв'язку.
Значний проміжок часу з моменту ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та недоведеність поважності пропуску такого строку вказує на відсутність процесуальної зацікавленості ОСОБА_1 як у результатах розгляду справи, так й в апеляційному перегляді судового рішення.
Доказів, що лише 31.08.2025 позивач ознайомився із текстом рішення суду від 18.06.2025 у застосунку «ДіЯ», апелянтом не надано.
Положеннями статті 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.
Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №804/95/17, а також у постанові від 11.03.2021 у справі № 280/1686/19.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №9901/86/19 підкреслила, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 не зазначено.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про його поновлення причини поважними визнані не були, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ОСОБА_1 строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших причин для його поновлення, а також доказів, що підтверджують дату надходження відомостей про ухвалення рішення до застосунку «ДіЯ».
Керуючись ст. ст. 169, 248, 295, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк