Справа № 548/1665/20 Номер провадження 11-кп/814/579/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6
представника потерпілих - ОСОБА_7
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
захисника - адвоката - ОСОБА_10
обвинуваченого - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019170000000112 за апеляційною скарг ою обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Псков РФ, українця, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм ТОВ " Залізний Пегас", раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.
До вступу вироку в законну силу ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши з'являтися до правоохоронних органів до суду за першою вимогою.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 95072,66 грн. та моральну шкоду в розмірі 700000 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено та стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 1729,88 грн. та 300000 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_11 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_11 11.03.2019 приблизно о 18 години 30 хвилин, у Хорольському районі Полтавської області, на автошляху «Київ-Харків» зі сторони м. Києва в напрямку м. Полтава рухаючись на автомобілі марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , на 257 км + 685 м вказаного автошляху проявив неуважність, та на ділянці, де проводилися дорожні роботи згідно встановленого дорожнього знаку 1.37 «Дорожні роботи», не виконав вимоги дорожнього знаку 5.24.1 Розділ 33 «Зміна напрямку руху на дорозі з розділювальною смугою», в порушення вимог п. 12.3., п. 5.24.1 розділу 33 та п.1.2 розділу 34 Правил дорожнього руху, виїхав за межі смуги для руху автомобілів, перетнувши широку суцільну лінію дорожньої розмітки, якою було позначено правий край смуги його руху, та продовжив рух на закритій для цього ділянці автошляху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 .
В результаті наїзду ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійна рана голови та обличчя; синці та садна обличчя та обох кистей; плямисті субарахноїдальні крововиливи по всій поверхні обох півкуль головного мозку та мозочку; дрібнокрапкові крововиливи в речовину головного мозку та стовбур його; крововиливи в навколоаортальну клітковину та на поверхні серця по типу «забоїв»; крововиливи в м'які тканини голови; множинні скалкові переломи основи та склепіння черепа; перелом верхньої щелепи по типу ФОР-2; перелом нижньої щелепи; множинні переломи кісток носу та лицьових кісток; множинні переломи ребер справа по декільком анатомічним лініям; повний вивих правого плечового суглобу з пошкодженням зв'язок, - які в своїй сукупності, відносно до живої людини, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх отримання та які, безпосередньо, викликали смерть. Смерть ОСОБА_12 наступила від крововиливів у мозок та під його оболонки внаслідок множинних переломів кісток черепа та лицьових кісток, які стали результатом тупої травми голови та обличчя.
На вирок суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов помилкового висновку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
У вироку суду не вказано причинний зв'язок між порушеннями і наслідками, тобто вважає, що не встановлені обставини, які суд повинен встановити відповідно до ст. 91 КПК України.
У вироку надані ним суду показання не відповідають дійсності. Свою вину у висунутому обвинуваченні він не визнає. Вказує, що по ходу його руху забороняючих знаків не було, тимчасову розмітку у світлі фар в темну пору доби не було видно, а тому він не знав і не міг знати, що виїхав та рухався по закритій для руху ділянці дороги, так як покриття на проїзній частині дороги не змінювалося, а розмітка непомітна.
Вважає, що суд неповно врахував показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Під час судового розгляду не було встановлено в якому положенні перебував пішохід під час наїзду на нього.
У вироку відсутні посилання на докази щодо визначення експериментальним шляхом видимість дорожньої розмітки у темну пору доби у світлі фар.
Вважає, що суд неповно проаналізував протокол огляду місця ДТП від 11.03.2019 та інші докази, а посилання суду на висновки експертів є недостанім для визнання його вини. При цьому вважає, що висновки експертів мають розбіжності, проте суд відмовив у призначенні повторної автотехніної експертизи механізму та обставин ДТП, що вважає порушенням на захист.
Судом не враховано наданий стороною захисту висновок автотехнічної експертизи № 2569/20-25 від 23.09.2020 та безпідставно поставлено його під сумнів.
Відсутній журнал судового засідання від 28.12.2023 під час якого оголошено повний текст вироку суду. Вказує про неякісні звукозаписи судових засідань. При ознайомленні з матеріалами кримінального провадження деякі електронні носії інформації не відкриваються. Тому вказує на істотні порушення, які перешкодили суду ухвалити законне рішення.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, потерпілих та представника потерпілих, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним.
Не визнаючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_11 надав суду показання, що він дійсно 11.03.2019 приблизно о 18.30 год. рухаючись по автошляху «Київ-Харків» зі сторони м. Києва в напрямку м. Полтави на автомобілі Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 . та в районі 257км +685м здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який помер на місці пригоди.
Тобто обвинувачений не заперечив сам факт наїзду на пішохода в результаті чого настала його смерть. Водночас стверджує, що ДТП сталося саме через дії потерпілого.
Про те, що ОСОБА_11 здійснив наїзд на ОСОБА_12 підтвердили і свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , пояснення яких суд зазначив у вироку детально.
Свідок ОСОБА_14 суду першої інстанції надала показання, що 11.03.2019 вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 на вище вказаному автомобілі виїхали з м. Житомира в напрямку м. Харків по своїх особистих питаннях. Вона сиділа на передньому сидінні праворуч від водія, під час керування транспортного засобу його не відволікала від керування, так як вона сама водій, тому вдвох стежили за дорогою, автомобіль вантажу не мав. Рухаючись по зазначеній автодорозі в Хорольському районі Полтавської області, вони доїхали до ділянки дороги, де здійснювались ремонтні роботи. Вона особисто спостерігаючи за дорожньою обстановкою на даній ділянці побачила дорожні знаки, чи перебувала дорожня розмітка, яка розділяла смуги руху на даний час вона не пам'ятає, однак по краю проїзної частини була розмітка 1.2 ПДР України. Після виявлення вказаних нею дорожніх знаків, чоловік з'їхав до лівої смуги руху та продовжив рух прямо. Під час руху автомобіля вона особисто помітила на відстані приблизно 40 метрів попереду на грунтовому узбіччі ліворуч проїзної частини було помічено силует якогось предмету, наблизившись на відстань 30 метрів до даного силуету вона зрозуміла, що це людина, одягнута в темний одяг та в головному уборі. В подальшому, чоловік розпочав перетинати проїзну частину з ліво на право в швидкому темпі руху та подолавши відстань один метр по узбіччі та близько одного метру по проїзній частині. ОСОБА_11 керуючи автомобілем не встиг зреагувати та відбувся наїзд на даного пішохода. Чоловік зупинив відразу автомобіль в цій же смузі руху (ліва) за потерпілим і він повідомив, щоб вона телефонувала до швидкої та поліції, що вона й зробила, а він вийшов до потерпілого надавати допомогу, через декілька хвилин чоловік повернувся до салону автомобіля і повідомив, що людина мертва та від місця первинної зупинки від'їхав автомобілем вперед до правого узбіччя від місця наїзду на пішохода, де вони зупинились та знову вони пішли до потерпілого. Перебуваючи поряд тіла людини до них підійшов невідомий чоловік, яким виявся ОСОБА_13 , вказав, що загиблий чоловік є його знайомим та повідомив, що декілька хвилин тому, загиблий керуючи транспортним засобом марки «Хюндай», рухаючись по ділянці дороги, де були встановлені знаки по ремонту дороги, збив дорожній внаслідок чого автомобілем він від'їхав та повернувся сам відшукати свої реєстраційні номерні знаки, які втратив після зіткнення з дорожніми знаками.
Суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 , пояснив, що 11.03.2019 приблизно о 19 годині на його автомобілі «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_3 вони разом поверталися з м.Хорола в м.Решетилівку. За кермом його автомобіля перебував ОСОБА_15 . Було темно без опадів, проїзна частина була сухою. Під час руху перед наїздом на дорожні знаки він за дорогою не слідкував. Під час руху лише почув вигук ОСОБА_12 «Що це таке», після чого він встиг поглянути вперед та побачив, як ОСОБА_12 передньою частиною автомобіля скоїв наїзд на дорожні знаки «напрямок повороту» та «об'їзд перешкоди ліворуч». До цього він на дорогу не дивився та не бачив дорожніх знаків, які були встановлені по напрямку їхнього руху. Вже потім він побачив, що там проводилися дорожні роботи та були встановлені відповідні дорожні знаки, а саме: «ремонтні роботи, обмеження максимальної швидкості 90,70,50 км/год та зміна напрямку руху на дорозі з розділовою смугою. Як ОСОБА_12 не помітив дорожні знаки та скоїв на них наїзд він пояснити не може, хоч швидкість руху була до 70 км/год. Зустрічних автомобілів перед наїздом на знаки він не помітив. Перед наїздом на дорожні знаки ОСОБА_12 встиг викрутити кермо в ліво, тому після наїзду на знаки він поїхав по-діагоналі ліворуч та зупинив автомобіль на смузі зустрічного руху правою частиною на розділовій смузі в тому місці, куди вказував напрямок повороту. Зупинившись він особисто увімкнув аварійну світлову сигналізацію на своєму автомобілі, так як знав де вона вмикається, разом з якою залишилися увімкнені габаритні ліхтарі. Вони разом вийшли з автомобіля, оглянули передню частину автомобіля та зрозумівши, що в результаті наїзду на дорожні знаки вони втратили передній номерний знак автомобіля, разом пішли шукати його в місці наїзду на дорожні знаки. Автомобіль залишився стояти з увімкненою аварійкою та габаритами. Підійшовши до місця наїзду на дорожні знаки, вони походили по дорозі, яка була закрита для руху, де лежали дерев'яні опори дорожніх знаків, які вони збили та за цей час повз них проїхало кілька автомобілів як в одному так і в іншому напрямку. Всі автомобілі повернули по напрямку зміни руху, на який вказував дорожній знак. Не дійшовши до свого автомобіля, він почув позаду себе якийсь шум, обернувшись, побачив білий автомобіль, який рухався по закритій частині проїзної частини і зупинявся не доїхавши до місця, де стояв його автомобіль. Він продовжив рух до свого автомобіля, розвернувшись через смугу зустрічного руху, під'їхав до місця наїзду на дорожні знаки, де зупинився. В цей час до нього підійшов чоловік, як потім виявилося, водій автомобіля, який скоїв наїзд на ОСОБА_12 .
Суд правильно оцінив показання вказаних вище свідків, які є очевидцями події та надав обґрунтовану оцінку їх показанням щодо ДТП в сукупності з іншими доказами.
Крім того з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.03.2019 з додатками, зокрема схемою ДТП та фототаблицею до протоколу, зафіксовано наявність попереджувальних дорожніх знаків та відповідної дорожньої розмітки про зміну напрямку руху до місця зіткнення, наявність пошкоджень на передньому правому крилі автомобіля марки Renault Master та відсутність гальмівного шляху.
Про наявність дорожніх знаків зазначала і свідок ОСОБА_14 у своїх показаннях.
Вказаний протокол огляду місця ДТП та схема до нього, складений за участю обвинуваченого ОСОБА_11 , та ним підписаний без будь-яких зауважень чи заперечень. Наявна в протоколі та схемі інформація стороною захисту не оспорюється.
Висновком експерта судової автотехнічної експертизи №422 від 26.08.2020, встановлено, що водій автомобіля Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_12 шляхом застосування своєчасних заходів гальмування з зупинкою до місця знаходження пішохода по проїзній частині за межами лінії тимчасової дорожньої розмітки; дії водія ОСОБА_11 не відповідали вимогам п.12.3, п.5.24.1 розділу 33 та п.1.2 розділу 34 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку із ДТП.
Висновком комплексної транспортно-трасологічної, судово-медичної та автотехнічної експертизи №5/2013/2014 від 27.02.2020р., встановлено, що первинний контакт з автомобілем відбувся передньою поверхнею тулуба в нижній частині зліва з передньою лівою блок-фарою та передньою частиною лівого переднього крила автомобіля Renault Master; визначено послідовну контактну слідоутворюючу взаємодію пішохода ОСОБА_12 і автомобіля Renault Master та неузгодженість показів водія ОСОБА_11 в частині розташування пішохода ОСОБА_12 відносно автомобіля в момент первинного контактування з об'єктивними судово-медичними та транспортно-трасологічними даними.
Місцевим судом правильно надано оцінку вказаним вище доказам, та іншим дослідженим доказам в цілому та суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності вини ОСОБА_11 у вчиненні ДТП.
З огляду на вказане, зважаючи на те, що ОСОБА_11 повинен був під час керування транспортним засобом дотримуватися ПДР, зокрема, у даному випадку, п.12.3, п. 5.24.1 розділу 33 та п.1.2 розділу 34 Правил дорожнього руху, тому доводи обвинуваченого щодо не встановлення положення перебування пішохода під час наїзду на нього, не є визначальним критерієм для встановлення обставин щодо дотримання обвинуваченим Правил дорожнього руху та не спростовує його вину.
Суд надав належну оцінку висновку автотехнічної експертизи № 2569/20-25 від 23.09.2020, вказавши, що експерт ОСОБА_16 , на місце ДТП не виїжджав, використовував матеріали, які були надані стороною захисту, даний висновок, щодо винуватості потерпілого, взагалі не узгоджується з іншими матеріалами справи, показами свідків, допитаних під час судового розгляду. Також вказаний вище висновок не відповідає з'ясованим обставинам, був складений без урахування більш широкого обсягу вихідних даних. Експерт взяв за основу лише показання обвинуваченого на замовлення якого виконував дослідження, а показання свідків залишилися поза увагою. Тому місцевий суд критично оцінив вказаний висновок.
Також колегія суддів не приймає до уваги висновок експерта № 051-24 від 20 вересня 2024 року, наданий стороною захисту під час апеляційного розгляду, оскільки під час його проведення не були враховані всі вихідні дані та методики проведення експертизи, експертом не враховані показання свідків, не зазначено, які саме матеріали провадження були предметом дослідження експертом. Не вирішувалося даною експертизою і дотримання ОСОБА_11 п.1.2 розділу 34 Правил дорожнього руху. Не надає експерт і відповіді щодо дотримання п. 5.24.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, який був встановлений праворуч та ліворуч на відстані 250 м. до зміни напрямку руху, а також праворуч та ліворуч на відстані 150 м. до зміни напрямку руху.
З огляду на вказане вина ОСОБА_11 підтверджується наявними та дослідженими судом доказами.
Отже, саме в діях ОСОБА_11 є порушення Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Враховуючи викладене, суд правильно критично оцінив показання обвинуваченого про відсутність в його діях правопорушення.
Сукупність досліджених судом першої інстанції доказів підтверджують, що 11.03.2019 приблизно о 18 години 30 хвилин, у Хорольському районі Полтавської області, на автошляху «Київ-Харків» зі сторони м. Києва в напрямку м. Полтава рухаючись на автомобілі марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , на 257 км + 685 м вказаного автошляху проявив неуважність, та на ділянці, де проводилися дорожні роботи, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.24.1 Розділ 33 «Зміна напрямку руху на дорозі з розділювальною смугою», в порушення вимог п. 12.3., п. 5.24.1 розділу 33 та п.1.2 розділу 34 Правил дорожнього руху, виїхав за межі смуги для руху автомобілів, перетнувши широку суцільну лінію дорожньої розмітки, якою було позначено правий край смуги його руху, та продовжив рух на закритій для цього ділянці автошляху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 .
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до положень ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні дітей, наявність роботи, виключно позитивні характеристики, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Тобто судом враховані усі встановлені обставини, які враховуються судом при призначенні покарання, зокрема і зазначені стороною захисту.
Колегія суддів також враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення та після, зокрема, те, що обвинувачений попросив ОСОБА_14 викликати швидку медичну допомогу відразу після події, а також відсутність щирого каяття, відсутність критичного ставлення до своїх дій та намагання перекласти вину на померлого, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обвинуваченому має бути призначено покарання з відбуттям його в умовах ізоляції.
Таким чином, призначене ОСОБА_11 покарання в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи обвинуваченого про відсутність технічних записів судових засідань не відповідають дійсності, що вбачається з журналів судових засідань та самих технічних записів. А твердження про відсутність журналу та технічного запису судового засідання від 28.12.2023 не узгоджується з матеріалами справи, оскільки суд 27.12.2023 вийшов в нарадчу кімнату та цієї ж дати оголосив повний текст вироку, а 28.12.2023 будь-яких судових засідань у даному провадженні не проводилося.
Відсутні підстави вважати, що судом допущено порушення таємниці нарадчої кімнаті, про що зазнав захисник в судовому засіданні, мотивуючи це тим, що на вироку поряд зі штрихкодом документу датою створення документу зазначено 26.12.2023. Необхідно зазначити, що наявність дати внесення в комп'ютерну програму «Д-3» документу, а в даному випадку вироку 26.12.2023 не свідчить про порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки відповідно до інструкції користувача комп'ютерної програми «Д-3» при внесенні документу у вигляді проекту, текст даного документу доступний лише користувачу та не знаходиться в загальному доступі. Сам вирок направлений до державного реєстру судових рішень 28.12.2023.
Також слід звернути увагу, що ні обвинувачений, ні його захисник не наводять обґрунтованих підстав для призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції, та колегією суддів такі підстави не встановлені.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_11 , колегія суддів не вбачає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2023 року щодо ОСОБА_11 - без змін.
У зв'язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_11 взяти під варту в залі суду.
Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_11 обраховувати з 09 вересня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а особою, яка тримається під вартою у той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4