Справа № 542/652/25 Номер провадження 11-кп/814/1458/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілого
ТОВ "Преміум Фінанс" ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025170480000043, за апеляційними скаргами прокурора - начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , уродженця с. Велике Болото, Новосанжарского району, Полтавської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ч.ч. 1, 2 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено без змін, у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 встановлено обчислювати з дати набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5, 7 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 24 лютого 2025 року по 25 квітня 2025 року включно, з розрахунку день за день, та з 26 квітня 2025 року до останнього дня дії (включно) увесь строк цілодобового домашнього арешту, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту дорівнюють одному дню позбавлення волі.
Скасовано накладені арешти на майно, вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, на території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжує діяти.
У невстановлений час ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, вирішив здійснити розбійний напад на операційну касу № 207 ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», що розташована за адресою: вул. Центральна, 24, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область.
Для реалізації вказаної злочинної мети останній заздалегідь підготував верхній одяг чорного кольору, а саме: спортивні штани, куртку, рукавички, балаклаву, а також предмет, який зовні схожий на вогнепальну зброю - пістолет «Берета М-92».
Реалізуючи свій злочинний умисел, близько 17 год 13 хв 18 лютого 2025 року ОСОБА_7 на власному легковому автомобілі марки «OPEL ASTRA» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, приїхав до селища Нові Санжари, Полтавський район, та зупинив автомобіль біля споруди громадської вбиральні по вулиці Незалежності. З метою приховування своєї злочинної діяльності, ОСОБА_7 у салоні автомобіля перевдягнувся у заздалегідь підготовлений одяг та попрямував до вказаної операційної каси.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 через вхідні двері зайшов до приміщення операційної каси № 207 ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», що розташована за вищевказаною адресою, побачивши у кабінці касира, застосував заздалегідь підготовлений предмет, схожий на пістолет, а саме: тримаючи його у руках, висловив погрозу застосування вогнепальної зброї, що є небезпечним для життя та здоров'я відносно потерпілої ОСОБА_9 , яка знаходилась на робочому місці у кабінці касира та вимагав передати йому всі наявні у касі грошові кошти.
ОСОБА_9 , побоюючись за своє життя та здоров'я, побачивши направлену в її сторону вогнепальну зброю, яку сприйняла як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, натиснула тривожну кнопку виклику служби охорони.
Побачивши це, ОСОБА_7 з метою приховання своїх дій та уникнення відповідальності, через вхідні двері покинув приміщення операційної каси № 207, після чого зник з місця вчинення злочину на вказаному вище автомобілі.
На момент вчинення кримінального правопорушення в операційній касі № 207 ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС» знаходилися грошові кошти у сумі 584084 грн, 4300 євро (по курсу НБУ 43,5168 грн за 1 євро на суму 187122,24 грн), 5200 польських злотих (по курсу НБУ 10,4626 грн за 1 польський злотий на суму 54405, 52 грн), 18440 доларів США (по курсу НБУ 41,5554 грн за 1 долар США на суму 766281,576 грн).
Таким чином, розбійний напад, вчинений ОСОБА_7 , був спрямований на заволодіння грошовими коштами ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС» у загальній сумі 1 591 893,34 грн, що складає близько 1051 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та є особливо великим розміром.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор - начальник Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 просив вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна.
До початку апеляційного перегляду оскаржуваного вироку прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 - захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років та звільнити його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ч. 3 ст. 76 КК України.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що призначаючи покарання обвинуваченому з урахуванням положень частин 1 і 2 ст. 69 КК України, місцевий суд безпідставно не врахував підстав для призначення покарання з огляду на положення ч. 1 ст. 75 КК України.
Вказує, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував як обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_7 , так і обставини, які пом'якшують покарання та особу винного.
Зазначає, що до вчинення злочину, життя та поведінка ОСОБА_7 були бездоганними. Незадовго до вказаної дати ОСОБА_7 втратив роботу, яка була єдиним джерелом його існування, забезпечувала добробут його сім'ї, оскільки він опікувався ще й допомогою матерям своїй та дружини, які є людьми похилого віку. Це стало його психологічною травмою, оскільки під час пошуків роботи, йому усюди відмовляли в наданні можливості працевлаштуватися, що стало причиною стресу та депресії. Ситуація поглиблювалася ще й тим, що ОСОБА_7 має значні проблеми зі здоров'ям, які є наслідком суттєвого травмування ноги в дорожньо-транспортній пригоді в 2012 році, через що він потребує постійного лікарського нагляду та лікування, що також потребує значних грошових витрат.
Вказує на нереальність задуму обвинуваченого при вчиненні кримінального правопорушення, а лише спробу вирішити проблему, яка виникла у ОСОБА_7 , обравши саме такий, неприпустимий, з точки зору здорового глузду, шлях. І тому, тільки розпочавши напад і усвідомивши неправильність своїх дій, він припинив продовження їх вчинення та покинув місце події.
Крім того зазначає, що зважаючи на облаштованість приміщення обмінного пункту, з точки зору дотримання заходів безпеки від нападу та проникнення до нього, особа, яка б готувалася до вчинення злочину та вивчала обстановку, зрозуміла б, що проникнення до нього без докладання значних зусиль, а і в принципі з їх використанням, неможливо, а тому при вчиненні нападу за таких обставин могла розраховувати лише на випадковість.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали подану в інтересах останнього апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор та представник потерпілого ТОВ «Преміум Фінанс» заперечили проти доводів скарги, просили вирок суду залишити без змін. Потерпіла ОСОБА_9 віднесла вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Оскільки прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги, колегія суддів її не розглядає.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції у повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 187 КК України як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчиненому в умовах воєнного стану - є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування та перевірених у суді належних та допустимих доказах та в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким кримінальним правопорушенням. Такий злочин є корисливим насильницьким та посягає на право власності й особу. Поряд з цим обвинувачений усвідомлено вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, що поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_9 , спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах в умовах воєнного стану. Обвинувачений діяв із прямим умислом на вчинення злочину та мав корисливий мотив незаконного збагачення особливим шляхом.
Також суд врахував, що обвинувачений повністю визнав себе винним, раніше ані до адміністративної, ані до кримінальної відповідальності не притягався, є особою, що має тяжке захворювання, має стійкі соціальні зв'язки, одружений та виховує чотирьох неповнолітніх дітей,
Крім того, врахував наявність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування моральної шкоди потерпілій, добросовісне виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим під час судового розгляду кримінального провадження, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Враховуючи викладені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, з урахуванням його особи, виходячи із положень статей 50, 65 КК України, суд дійшов висновку щодо можливості та необхідності застосування положень статті 69 КК України призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 4 статті 187 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Також, враховуючи викладені вище обставини, відповідно до частини 2 статті 69 КК України, суд вважав за можливе не призначати додаткове покарання ОСОБА_7 , яке передбачене в санкції частини 4 статті 187 КК України як обов'язкове, тобто не застосовувати конфіскацію майна.
З огляду на викладене, суд призначив покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
Таке покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.
В даному випадку колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_7 та звільнення від його відбування, оскільки таке надто м'яке покарання не слугуватиме забезпеченню дотримання мети покарання - запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами (загальна превенція) та не нестиме виховного значення для інших осіб. Це може породити відчуття безкарності та вседозволеності за вчинення особливо тяжкого, корисливого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, не забезпечить суб'єктивного утримання від вчинення злочину.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд у повній мірі врахував особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі на наявності яких наголошував захисник, конкретні обставини справи, тривалість правопорушення, та дійшов правильного висновку про виправлення обвинуваченого виключно в умовах ізоляції від суспільства.
Слід зазначити, що ОСОБА_7 після звільнення з роботи був не працевлаштований лише 1 місяць і вже наважився на вчинення особливо тяжкого і зухвалого злочину.
Колегія суддів враховує стан здоров'я обвинуваченого, те що він потребує лікування. Проте на правильність судового рішення це не впливає.
Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому, в ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
У зв'язку із набранням вироком законної сили, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяти під варту в залі суду негайно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 09.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4