Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8979/2025
16 вересня 2025року місто Київ
справа № 372/6831/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Висоцької Г.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2024 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 27 534,20 грн., у тому числі: 6 999,80 грн. - заборгованість за тілом кредитута 20 534,40 грн. -заборгованість за несплаченими відсотками.
На обґрунтування вимог посилалося на те, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 126563387, яким кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, зазначених у договорі.
Того ж дня ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. на банківську картку відповідачки, що в свою чергу свідчить про те, що остання прийняла пропозицію кредитодавця. Договір підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатору.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого був неодноразово продовжений та відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс», у тому числі, перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 126563387.
У подальшому, шляхом укладання чергового договору відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 126563387. Оскільки відповідачка своїх зобов'язань за договором від 21 жовтня 2021 року № 126563387 не виконала, то станом на час звернення до суду у неї утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року у розмірі 27 534,20 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., а всього - 34 956,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що позивачем не доведено факт відступлення грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 126563387, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
До Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 126563387, яким кредитодавець зобов'язався надати позичальниці кредит на суму 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, зазначених в договорі. Дане підтверджується копією договору. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV34DN4. Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту до договору від 21 жовтня 2021 року №907398653.
Згідно з пунктом 1.7. договору кредит надається строком на 15 (п'ятнадцять) днів.
Відповідно до пункту 1.9. кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.
За підпунктом 1.9.1. виключно на період строку визначеного в пункті 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 відсотків річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Підпункт 1.9.2. передбачає, що за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,96 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
За підпунктом 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовується з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Згідно з пунктом 3.10 договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі сплачена позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: - у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; - у другу чергу - прострочена до повернення сума кредиту (за наявності); - у третю чергу - нараховані проценти за користування кредитом; - у четверту чергу - сума кредиту (у разі зобов'язань щодо її повернення); - у п'яту чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Того ж дня, 21жовтня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7 000,00 грн на банківську картку відповідачки.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач належним чином довів факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою.
Крім того, як видно з матеріалів справи, відповідачка виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що вона усвідомлювала існування цього договору та визнавала свої зобов'язання за ним.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до пункту 2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися додаткові угоди.
Додатковою угодою від 28 листопада 2019 року № 19 внесено зміни до пункту 8.2 і зазначено, що строк дії договору закінчується 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31 грудня 2022 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції.
31 грудня 2022 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31 грудня 2023 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції.
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
У той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги - це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Згідно з п.4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Водночас із витягу з реєстру прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168 до договору факторингу № 28/1118-01 вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 18 564,83 грн.
23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») уклали договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 126563387.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 23 лютого 2024 року № 1 до договору факторингу від 23 лютого 2024 року № 23/0224-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 27 534,20 грн.
Відповідно до підпункту 5.3.3 договору факторингу від 23 лютого 2024 року № 23/0224-01 фактор (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
02 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 02/12/24-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Згідно з реєстром боржників за договором факторингу від 02 грудня 2024 року №02/12/24-У від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 27 534,20 грн.
Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано 02 грудня 2024 року, таким чином право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача 02 грудня 2024 року.
З копії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також з копії договору факторингу від 23 лютого 2024 року № 23/0224-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вбачається, що предметом таких договорів є право вимоги, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Отже, позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 126563387від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс», та у подальшому від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договоромвід 21 жовтня 2021 року № 126563387 передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до договору кредиту.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: