Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/10987/2025
м. Київ Справа № 753/2722/25
16 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Герасимчук Світлани Юріївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4207791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10000 грн., строк кредиту 360 днів: з 10.12.2023 року по 04.12.2024 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.
Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,4 % в день та застосовується на умовах, які викладені у договорі.
Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4207791 від 10.12.2023 року у період з 10.12.2023 року по 26.07.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами в розмірі 46 000,00 грн.
Станом на 26.07.2024 року загальна сума заборгованості відповідача за договором № 4207791 від 10.12.2023 склала: тіло кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за процентами 46 000,00 грн.
26.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Станом на дату укладання договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, строк дії договору № 4207791 від 10.12.2023 не закінчився.
В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період з 26.07.2024 року по 04.12.2024 (131 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у розмірі 26 200,00 грн.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованость у розмірі 82 200,00 грн., яка складається з 10 000,00 грн.- тіло кредиту, 46 000,00 грн. проценти нараховані первісним кредитором та проценти нараховані позивачем за 131 календарних днів- 26 200,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4207791 від 10.12.2023 року в розмірі 82 200 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн., а всього стягнути 88 622,40 грн.
Дата складання повного тексту не зазначена.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року, було оприлюднене в реєстрі 01 квітня 2025 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 27 квітня 2025 року представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Герасимчук С.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи.
Зазначає, що у кредитному договорі №4207791 визначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , тобто в самому договорі відсутній повний номер банківської картки, на яку кредитор мав перерахувати грошові кошти, а також і не обумовлено, в який саме спосіб та за допомогою яких саме систем мають бути перераховані кошти.
Вказує на те, що докази відступлення права вимоги поданні не в повному обсязі, а саме витяг з реєстру боржників у якому значиться боржником відповідач, виготовлений одноособово представником позивача, генеральним директором ТОВ «Українські фінансові операції» С. Сівеком, та не місить ні електронних, ні власноручних підписів сторін договору факторингу, а відтак позбавляє можливості встановити чи дійсно здійснювався перехід права вимоги саме за вказаним кредитним договором від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача.
Щодо нарахованних відсотків за несвоєчасне повернення кредиту зазначає, що закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.Отже з аналізу вищезазначених норм вбачається, що починаючи: з 24.12.2023 по 21.04.2024 - денна ставка має бути не більше 2,5% з 22.04.2024 по 20.08.2024 - не більше 1,5% з 21.08.2024 - не більше 1%.
Отже, на думку апелянта заборгованість за відстоками має становить 55 650,00 грн., а не 72 200,00 грн. як вважав суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4207791 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п.п.1.2 п.1 договору).
Відповідно до умов договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10000 грн.; строк кредиту - 350 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.
Відповідно до п. 10 договору відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «53408», аналогічним способом останнім підписано паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення.
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,40% в день та застосовується на тих умовах, якщо клієнт до 08.01.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 4207791 від 10.12.2023 становить 82 200,00 грн., яка складається з 10 000,00 грн.- тіло кредиту, 46 000,00 грн. проценти нараховані первісним кредитором та проценти нараховані позивачем за 131 календарних днів- 26 200,00 грн.
26.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Відповідно до положень п. 1.3 договору факторингу від 26.07.2024 року № 26/07/2024, листом від 29.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «Українські Фінансові Операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS -повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень.
Таким чином, до ТОВ «Українські Фінансові Операції» відповідно до укладеного договору факторингу від 26.07.2024 року № 26/07/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4207791 від 10.12.2023.
Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Станом на дату укладання договору факторингу від 26.07.2024 року № 26/07/2024, строк дії договору № 4207791 від 10.12.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не закінчився, так як відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів, тобто, з 10.12.2023 по 04.12.2024.
Позивачем, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 26.07.2024 року по 04.12.2024 року (131 календарних днів) здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у сумі 26 200,00 грн. (10 000,00 грн * 2.00% = 200,00 грн*131 календарних дні = 26 200,00 грн.)
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентів здійснювалося на умовах та в сумах погоджених сторонами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки відповідач припинила виконання зобов'язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись в повній мірі не може з огляду на наступне.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції на підставі належної правової оцінки обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, з урахуванням визнаних відповідачем обставин під час судового розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про укладення між сторонами кредитного договору № 4207791 шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Розрахунок заборгованості за договором свідчить про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів по кредиту та процентів за користування кредитом в рамках укладеного кредитного договору. Загальний розмір заборгованості становить 82 200,00 грн., з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 46 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами нараховані первісним кредитором та 26 200,00 грн. заборгованість за відсотками нараховані позивачем.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Заборгованість в частині основної суми боргу (суми позики), а також в частині процентів за користування кредитними коштами, періоду її виникнення у межах погодженого сторонами строку кредитування, що обліковується за позичальником, підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 1198064 від 27 грудня 2023 року, а зазначений договір недійсним, в частині сплати процентів за користування позикою, не визнано.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив умови кредитного договору та допустив виникнення заборгованості за кредитом, що є підставою для стягнення з нього цієї заборгованості з адоговором (борг і проценти) на користь кредитора (позивача).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 року денна ставка - не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Досліджуючи розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, колегія суддів апеляційного суду встановила, що позивачем розмір заборгованості за нарахованими процентамив обраховано за період з 10 грудня 2023 року по 04 грудня 2024року, з якого: за період з 10 грудня 2023 року по 08 січня 2024 року здійснено розрахунок, виходячи із процентої ставки 1,4 % в день, за період з 09 січня2024 року по 04 грудня2024 року за ставкою 2% за кожен день користування кредитом.
Визначаючи розмір заборгованості вчастині процентів за користування позикою у межах погодженого сторонами договору строку надання позики, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи з 24.12.2023 року має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024року- не більше 1,5%; з 20.08.2024 року - не більше 1%, встановила, що борг за складовою заборгованості зі сплати процентів за користування позикою за період з 10 грудня 2023 року по 08 січня 2024 рокуне перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, оскільки за цей період позивачем здійснено розрахунок, виходячи із процентої ставки 1,4 % в день.
Не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% і обрахований позивачем розмір боргу зі сплати процентів за користування кредитом за період з 09 січня 2024 року по 21 квітня 2024 року.
Разом з тим, обчислення, наведені позивачем в частині заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 22 квітня 2024 року по 04 грудня 2024 року, що проведені за ставкою 2% за кожен день користування кредитом, не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, якими визначено що, починаючи з 22квітня 2024 року - по 19 серпня 2024 року денна ставка має становити не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року не більше 1%.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням максимального розміру денної процентної, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 18 000грн ( 120 днів х 150 грн в день), а за період з 20 серпня 2024 року по 04 грудня 2024 року розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 10 700 грн. (107 днів х 100 грн в день).
Отже, за період з 10 грудня 2023 року по 08 січня 2024 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 4 200, 00 грн. за процентною ставкою 1,4% (30 днів х140 грн в день); за період з 09 січня 2024 року по 21 квітня 2024 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 20 800, 00 грн. за процентною ставкою 2% (104 днів х 200 грн в день); за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 18 000грн ( 120 днів х 150 грн в день), а за період з 20 серпня 2024 року по 04 грудня 2024 року розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 10 700 грн. (107 днів х 100 грн в день). Загальний розмір заборгованості по процентах становить 53 700,00 грн.
З огляду на вище викладене, в межах заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за договором № 4207791, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 63 700,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн., заборгованості за процентами за період з 10 грудня 2023 року по 04 грудня 2024 року у розмірі 53 700,00 грн
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги представника відповідача, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це,відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які, з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 1 статті 141 ЦПК України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
При поданні апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 633,40 грн.
З урахуванням того, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції позову підлягає частковому задоволенню, а саме на 77,49%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 877,11 грн.
За результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а саме на 22,51%, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 817,92 грн.
Також підлягає змершенню розмір витрат пов'язаних з правничою допомою, з урахуванням пропорційності, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пов'язані з правничою допомогою в суді першої інстанції у розмірі 3 099,60 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 626, 628, 639, 1048. 1049, 1054, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію» ст. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, ст.ст. 133, 137 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Герасимчук Світлани Юріївни задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором № 4207791 у розмірі 63 700,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн., заборгованості за процентами за період з 10 грудня 2023 року по 04 грудня 2024 року у розмірі 53 700,00 грн
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 877,11 грн. та витрат, пов'язаних з правничою допомогою у суді першої інстанції в розмірі 3 099,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 817,92 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: