Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/12817/2025
м. Київ Справа № 752/13690/25
11 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Ольшевської І.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Акцент» про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод у користуванні майном, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Акцент» про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «ЖК Акцент» про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод у користуванні майном.
Дата складання повного тексту рішення зазначена 06 червня 2025 року.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, було оприлюднене в реєстрі 09 червня 2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, 09 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції про належність розглядати дану справу за правилами господарського судочинства заснований лише на тому, що оспорювані договори, укладені між суб'єктами господарювання, а порушення своїх прав Позивач пов'язує з діяльністю відповідача, який є юридичною особою. Проте, обставини справи та практика Верховного Суду свідчать, що за своїм характером спір в даній справі є саме цивільним.
Вказує на те, що одна з заявлених позивачем вимог фактично стосується усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - квартирою за АДРЕСА_1 (далі - Будинок), 1/2 якої належить позивачу на праві приватної власності. Зокрема, позивач зазначав про порушення його житлових прав щодо користування спільною власністю Будинку, а саме пасажирськими та вантажним ліфтами, які дають змогу потрапляння до його квартири. Тому, в цій частині спір виник щодо прав і обов'язків Позивача з користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, який має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/15494/20.
Стосовно вимоги про визнання оспорюваних правочинів недійсними, вважає, що вказані договори були укладені відповідачем, членом якого є позивач. Звертаючись з такою вимогою позивач вказав на порушення укладанням таких договорів, без відповідного рішення загальних зборів відповідача, своїх прав як співвласника будинку. Вважає, що спір в частині вказаної позовної вимоги також виник стосовно прав і обов'язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, а відтак має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає часткоовому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «ЖК Акцент» про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод у користуванні майном, суд першої інстанції посилався на те, що даний спір виник з приводу укладення і виконання правочинів у господарській діяльності, сторонами яких є юридичні особи, а також юридична особа та фізична особа - підприємець. Крім того, позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, тому спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за п. п. 1, 3 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон України «Про ОСББ»), ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
За ст. 4 Закону України «Про ОСББ» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Зміст та види діяльності, яка здійснюється саме ОСББ після його створення як юридичної особи, передбачено статтею 16 вказаного Закону.
Колегія суддів зазначає, що спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої ст. 20 ГПК України) незалежно від суб'єктного складу такого спору.
Подібні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 6 лютого 2019 року у справі №462/2446/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19.
За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - квартирою за АДРЕСА_1 , 1/2 якої належить позивачу на праві приватної власності. Зокрема, позивач зазначав про порушення його житлових прав щодо користування спільною власністю Будинку, а саме пасажирськими та вантажним ліфтами, які дають змогу потрапляння до його квартири.
Тому, в цій частині спір виник щодо прав і обов'язків позивача з користування та розпорядження спільним майном, як співвласника багатоквартирного будинку, який має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Заявлені позовні вимоги не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Акцент.
Враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, колегія суддів вважає, що спір у цій справі в частині усунення перешкод у користуванні майном виник стосовно прав і обов'язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку та як учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Стосовно позовних вимог про визнання правочинів недійсними, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними та обґрунтованими з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом позивач просив суд визнати недійсними договори, укладені Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Акцент", а саме: від 01.11.2023р. №23-111 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Еліт»; від 06.09.2024р. №0609/2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прома Плюс»; від 03.03.2025р. №03.03.2024р. №03/03Д-1 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ; зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Акцент» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Еліт» дизельний генератор Starkgen SGT-150PL, 150KVA, двигун Perkins, альтернатор Leroy Somer, у звукоізоляційному кожусі в кількості 1 шт.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з викладеного вбачається, що даний спір виник з приводу укладення і виконання правочинів у господарській діяльності, сторонами яких є юридичні особи, а також юридична особа та фізична особа - підприємець.
З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково є правильними та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року в частині позовних вимог позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Акцент» про усунення перешкод у користуванні майном скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16.09.2025 року.
Головуючий: Судді: