Справа №760/7022/23
2/760/4114/25
16 вересня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Козленко Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 54 795 грн. 31 коп., а також судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначав, що 17.12.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200411915 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 23522,84 грн, з встановленим строком користування із 17.12.2015 по 17.12.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
ПАТ «Банк Михайлівський» виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та не сплатив відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Позивач зазначає, що 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.
Таким чином позивач є законним правонаступником кредитора, в тому числі і за кредитним договором, боржником за яким є відповідач.
Позивач вказує, що станом на 27.03.2023 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 54 795,31 грн, з яких:
18583,64 грн - заборгованість за кредитом;
36211,67 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просив стягнути із відповідача на користь позивача в примусовому порядку зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.
За таких підстав, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 54 795 грн 31 коп.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідач подав заяву про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.
Позивачем в свою чергу подані письмові пояснення.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Суд, вивчивши письмові докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.12.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду №200411915 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 23522,84 грн, з встановленим строком користування із 17.12.2015 по 17.12.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.
З копії витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 7_БМ із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 вбачається, що до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 200411915, укладеним 17.12.2015 із ОСОБА_1 .
Станом на 27.03.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 54 795,31 грн, з яких:
18583,64 грн - заборгованість за кредитом;
36211,67 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику банку, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
В свою чергу відповідачем подано заяву про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 23522,84 грн, з встановленим строком користування із 17.12.2015 по 17.12.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
З позовною заявою ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду 28 березня 2023 року.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки визначені законом та вони не пропущені, оскільки строк закінчення дії договору є 17.12.2017, трирічний строк для звернення спливає 17.12.2020, однак з 02.04.2020 були зупиненні строки позовної давності. З позовом позивач звернувся 28.03.2023, тобто в межах строку визначеного законом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Питання судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 615, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76 -81, 89, 133, 137, 141, 259, 263, 264-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість у розмірі 54 795 грн 31 коп. та 2 684 грн 00 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.О. Козленко