апеляційне провадження №22-ц/824/5355/2025
справа №755/15263/23
15 вересня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2023 року ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказує, що ТОВ "АВЕНТУС Україна" та відповідачка 06 вересня 2021 року уклали електронний договір №4732481 про надання споживчого кредиту.
За умовами кредитного договору сума кредиту складає 10 000,00 гривень. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 06 жовтня 2021 року.
ТОВ "АВЕНТУС Україна" свої зобов'язання перед відповідачкою за укладеним кредитним договором виконав та надав кредит у сумі 10 000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки № НОМЕР_1 .
Відповідачка своїх зобов'язань перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 Кредитного договору, Кредитний договір автопролонговано та строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Надалі відповідачка оплати за кредитним договором не здійснювала.
21 червня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 21-06/2022, згідно умов якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором.
Вказує, що відповідачка зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого на дату звернення до суду має заборгованість у розмірі 10 000,00 грн - тіло кредиту та 22 800,00 грн нараховані проценти, а всього 32 800,00 грн.
Посилаючись на частину 2 статті 625 ЦК України вказує, що у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання із відповідачки підлягають стягненню 3% річних за період з 04 лютого 2022 року по 22 вересня 2023 року у розмірі 1 604,05 гривень, та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 8 659,20 гривень.
Зазначає, що у зв'язку із зверненням до суду із позовом позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" суму заборгованості в розмірі 43 063,25 грн, інфляційні витрати - 8 659,20 грн, три відсотки річних - 1 604,05 грн. Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ Україна" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4732481 від 06 вересня 2021 у розмірі 32 800 грн, судовий збір у розмірі 1 635,52 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відмовивши у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат на трьох відсотків річних суд першої інстанції виснував, що позивачем розраховані інфляційні втрати та 3% річних після 24 лютого 2022 року, що не відповідає положенню пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне установлення фактичних обставин у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав факт укладення кредитного договору, не дослідив належним чином спосіб укладення правочину, не надав належної оцінки доказам, зокрема їх формі (електронні копії) та автентичності.
Суд першої інстанції не дослідив, яким чином, ким і коли була надіслана пропозиція (оферта) і як вона була акцептована.
Позивачем не надано доказів, що відповідачкою здійснено дії для укладення договору, зокрема, що вона зареєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", створила в такій системі особистий кабінет, отримала пропозицію (оферту) та ознайомилась із нею, отримала електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввела одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційний системі, використала одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору.
Вказує на те, що договір не підписано ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", оскільки факсимільне зображення підпису директора позивача не є доказом підписання без відповідної письмової згоди зразків підписів, як цього вимагає закон.
Справа не містить належних та допустимих доказів зарахування коштів на рахунок відповідачки саме за кредитним договором.
Матеріали справи не містять первинних бухгалтерських облікових документів про надання кредитних коштів.
Зазначає, що позивачем не надано докази відступлення права вимоги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що на виконання договору факторингу здійснено оплату на користь клієнта.
Крім цього посилається на сумнівність витягу з реєстру боржників.
В порушення положень частини 4 статті 100, пункту 8 частини 3 статті 175 ЦПК України позивачем не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Таким чином, судом першої інстанції порушено статтю 78 ЦПК України, оскільки взято до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Крім цього, посилається на неспівмірність заявлених судових витрат із ціною позову, оскільки такі фактично становлять 23,2% від ціни позову.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
03 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представниці ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" - адвоката Крюкової М.В.
В обґрунтування відзиву вказує, що кредитний договір №4732481, укладений із відповідачкою 06 вересня 2021 року через інформаційно-телекомунікаційну систему (вебсайт), відповідає вимогам законодавства України, зокрема, Закону України "Про електронну комерцію", Цивільного кодексу України.
Звертає увагу на наявність акцепту відповідачки шляхом одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи пароля).
Вказує, що на підтвердження позовних вимог у відповідності до статті 81 ЦПК України надав докази, зокрема: паперову копію електронного договору (з ідентифікатором), розрахунок заборгованості (підписаний директором і скріплений печаткою), відео-демонстрацію процесу укладення договору онлайн, підтвердження переказу коштів на конкретну банківську картку відповідачки.
Вказує, що кошти переказані на картку, реквізити якої відповідачка самостійно внесені у заяву на отримання кредиту. Переказ підтверджується довідкою платіжного провайдера, який має ліцензію НБУ.
Вказує, що орієнтовний розрахунок судових витрат у суді апеляційної інстанції становить 8 000,00 гривень.
Просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
До відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивачем ТОВ ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" долучено клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить суд витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 06 вересня 2021 року на вказану платіжну картку у сумі 10 000,00 гривень.
Крім цього, 06 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Крюкової М.В., яка діє в інтересах ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", про долучення доказів, у якому просить суд долучити до матеріалів відеоприклад оформлення кредитного договору.
07 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на клопотання позивача про витребування доказів, в обґрунтування якого посилається на пропуск позивачем строку для витребування доказів. Вказує також на порушення статті 84 ЦПК України, а також вказує, що заперечує щодо витребування у АТ КБ "ПриватБанк" інформації на підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 06 вересня 2021 року на вказану платіжну картку у сумі 10 000,00 гривень, мотивуючи тим, що наведене є банківською таємницею.
Просить у задоволенні клопотання відмовити.
13 лютого 2025 року ОСОБА_1 подано заперечення щодо подання позивачем нових доказів з посиланням на те, що такі не було подано разом із позовною заявою.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 06 вересня 2021 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" укладено електронний договір № 4732481 про надання споживчого кредиту (а.с.17-26).
Відповідно до пункту 1.1 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/АТС Товариства.
Згідно з пунктом 1.3 договору сума кредиту складає 10 000,00 грн.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту становить 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.
Відповідно до пункту 1.5 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.
Згідно пункту 1.5.2. знижена процентна ставка складає 0,95% в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в пункті 1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.
Відповідно до пунктів 1.6 - 1.8.2 Кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних; за зниженою ставкою 2013,43% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 15 700,00 грн; за зниженою ставкою 12 850,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п. 2.1. Договору (пункт 2.4 договору).
Згідно пункту 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Згідно з пунктами 4.3.1 - 4.4 Кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пунктів 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно пункту 4.3.2 споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пункті 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача у порядку, передбаченому пунктом 4.2 Договору.
Згідно пункту 4.4 вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін передбачена в пункті 4.2 Договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в пункті 4.3 Договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.2.1 - 4.2.2, 4.2.4 Кредитного договору порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (далі - пролонгація): споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов'язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі "Мої кредити" клавішу "внести платіж" в меню "Часткове погашення кредиту"; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі "Зворотній зв'язок" вибравши категорію звернення "Часткове погашення без пролонгації") повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в пункті 4.2.2 цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Згідно пункту 5.4 Договору споживач зобов'язався у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штраф та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
За підпунктами 1, 3, 8 пункту 5.1 Кредитного договору Товариство має право: вимагати від Споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором; 3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача; у випадку допущення Споживачем прострочення виконання зобов'язань за цим Договором передавати інформацію про прострочену заборгованість близьким родичам, зокрема інформацію про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов'язання за цим Договором або відповідно до законодавства.
Згідно пункту 10.6 Кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
06 вересня 2021 року о 10 год. 54 хв. 39 сек. ОСОБА_1 підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором "А644305" Таблицю обчислення загальної вартості кредиту за договором № 4732481 від 06 вересня 2021 року (а.с. 32), паспорт споживчого кредиту (а.с. 27-31), які містять умови кредиту, процентні ставки.
Листом генерального директора ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" від 29 червня 2022 року вих. № 2047 на адресу ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" повідомлено про успішність наступної операції згідно з договором з ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" № 087/20-П від 08 липня 2020 року: 987428025 на суму 10 000 грн 06 вересня 2021 року о 10 год. 55 хв., номер замовлення 22428491 номер картки: НОМЕР_1 прийнято (а.с. 33-34).
Згідно даних картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) від 06 вересня 2021 року убачається, що відповідачкою не здійснювалось погашення кредиту (а.с.37-52).
21 червня 2022 року між ТОВ "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" (фактор) та ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (клієнт) укладено Договір факторингу №21-06/2022, згідно умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу перехід клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.71-79).
21 червня 2022 року ТОВ "ФК "ФІНСТРАСТ УКРАЇНА" та ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" підписано акт прийму-передачі, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді на флеш-носії, у розмірі 136 Кбайт. Згідно даних витягу з реєстру боржників убачається, що такий містить інформацію щодо кредитного договору №4732481 на суму 10 000,00 гривень. Боржницею значиться ОСОБА_1 . Загальний розмір заборгованості 32 800,00 гривень, з яких 10 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою, 22 800,00 гривень - заборгованість за відсотками (а.с.80-81).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" повідомило відповідачку шляхом направлення повідомлення на електронну пошту le18ya21@gmail.com, зазначену при укладенні кредитного договору (а.с.26, 82).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (частини 1, 3 статті 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (стаття 642 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 1 та 2 статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання за клопотаннями позивача про витребування доказів та долучення доказів, колегія суддів зазначає про таке.
За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 роз'яснено, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Відтак, оскільки позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання клопотань про долучення доказів, а також не надав доказів неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, ураховуючи положення частини третьої статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не приймає докази згідно клопотання позивача від 06 лютого 2025 року.
Окрім того, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки таке в порушення статті 84 ЦПК України не було подане до суду першої інстанції , подане клопотання не містить обґрунтування об'єктивної неможливості подання такого клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції.
З матеріалів справи убачається, що договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А644305, що свідчить про укладання між сторонами 06 вересня 2021 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Ураховуючи те, що договір про надання споживчого кредиту підписано відповідачкою у порядку та спосіб передбачений Законом України "Про електронну комерцію", колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту укладення договору як безпідставні.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не підписання позивачем договору про надання споживчого кредиту, оскільки такий підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, що передбачено пунктом 10.6 договору та статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Заперечуючи проти укладення договору, відповідачкою усупереч статті 81 ЦПК України не надано жодного доказу на спростування доводів позивача. Так, відповідачкою не надано доказів того, що анкеті дані відповідачки, зазначені у договорі про надання кредиту, а також платіжна карта, на яку перераховано кошти, є такими, що їй не належать.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів зарахування коштів, колегія суддів зазначає про таке.
На підтвердження факту перерахунку коштів за умовами укладеного договору позивачем надано лист ТОВ "ФК "Контактовий дім", відповідно до даних якого 06 вересня 2021 року на картку № НОМЕР_1 перераховано 10 000,00 гривень.
Колегія суддів зазначає, що такий же номер картки НОМЕР_1 зазначено у пункті 2.1 договору про надання кредиту.
На спростування тверджень позивача щодо належного виконання умов договору про надання споживчого кредиту та перерахування коштів відповідачка не надала доказів того, що банківська картка № НОМЕР_1 не належить відповідачці, або, що 06 вересня 2021 року на карту відповідачки не зараховувались кошти у розмірі 10 000,00 гривень.
Щодо відсутності доказів відступлення права вимоги колегія суддів вказує, що такі доводи спростовуються даними договору факторингу №21-06/2022, витягом з реєстру боржників та актом прийому-передачі, що містяться у матеріалах справи. При цьому, суд звертає увагу, що договір факторингу недійсним не визнався та не є скасованим. Відтак з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий є належним доказом переходу прав вимоги до позивача.
З огляду на наведене, апеляційний суд констатує, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ Україна" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4732481 від 06 вересня 2021 у розмірі 32 800 грн є правильними.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що звертаючись до суду із позовом позивач вказав, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 гривень.
Відповідно до даних договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладеного між ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" та адвокатом Крюковою М.В., оплата за надані послуги складається із суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі.
Згідно пункту 5 розділу 3 укладеного договору факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.
Згідно даних звіту про надання правової допомоги та рахунку на оплату убачається, що адвокатом Крюковою М.В. надано таку правову допомогу:
- збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором / 3 години;
- складення позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором / 6 годин;
- подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта / 1 година.
Загальна вартість наданих робіт становить 10 000,00 гривень (а.с. 108).
З даних платіжної інструкції №859 від 19 вересня 2023 року убачається, що ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" сплатило на рахунок адвоката Крюкової М.В. 10 000,00 гривень (а.с.110).
Із матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 43 063,25 грн.
Установлено, що вимоги позову задоволено судом першої інстанції частково у розмірі 32 800,00 гривень, що становить 76,17% від заявлених вимог.
За установлених обставин, з урахуванням статті 141 ЦПК із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 7 617,00 гривень пропорційно до розміру задоволених вимог (10 000,00 х 76,17%).
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та не розподілив судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Відтак, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрат на професійну правничу допомогу слід змінити, зменшивши розмір витрат, що підлягають стягненню на користь позивача із 10 000,00 гривень до 7 617,00 гривень.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 4, 8, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У справі, яка переглядається, установлено, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" зазначило про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу), які товариство понесло у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 000 гривень.
Згідно Звіту про надання правової допомоги від 31 січня 2025 року визначено такі види правової допомоги: правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу, подання до суду відзиву на апеляційну скаргу (4 години) (а.с. 164).
Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходить із того, що позивачем на стадії апеляційного перегляду подано відзив, а також ряд клопотань, які відхилені апеляційним судом.
Колегія суддів при визначенні суми відшкодування витрат виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), обсягу наданих адвокатом послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, виходить із принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, та робить висновок, що за результатами розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає 3 000 гривень.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції робить висновок про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 000 гривень.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» про долучення доказів та витребування додаткових доказів залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» з 10 000,00 гривень до 7 617 гривень.
В іншій оскарженій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 000 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова