Апеляційне провадження № 33/824/4015/2025
Справа № 757/3702/24-п
Головуючий в суді І інстанції Константінова К.Е.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
15 вересня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю захисника Гавриша Сергія Олександровича, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Гавриша Сергія Олександровича на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 2.5 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він 06 січня 2024 року о 20:30 в м. Києві по вул. М.Грушевського, 9 керував автомобілем Аudi д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, всупереч п. 2.5 ПДР відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в законному порядку, що зафіксовано на нагрудні бодікамери № 473642, № 472701 працівника поліції.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник Гавриш С.О. 01 липня 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ОСОБА_3 стверджує, що не керував транспортним засобом у стані сп'яніння, йому належним чином не було роз'яснено порядок проходження медичного огляду, не надано направлення на проходження медичного огляду, в зв'язку з чим він самостійно пройшов відповідний медичний огляд, проти чого не лише не заперечували працівники патрульної поліції, а й підтримували його щодо самостійного проходження медичного огляду на стан сп'яніння, переконуючи у законності такої процедури. З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівником поліції не роз'яснено ОСОБА_4 права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не доведено до відома порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735. ОСОБА_3 не розумів ані своїх прав та обов'язків, ані наслідків та юридичного статусу проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, ані порядку проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, але не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі.
З відеозаписів вбачається, що у ході спілкування з ОСОБА_5 працівником патрульної поліції було формально заявлено про нібито наявні ознаки алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою Drager Alcotest або в закладі охорони здоров'я та роз'яснено, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та після складання відносно нього протоколу, ОСОБА_3 зможе самостійно звернутися до медичного закладу, пройти огляд у лікаря, та у разі негативного результату отримати висновок лікаря та надати його до суду, який буде розглядати адміністративну справу.
Тобто всупереч положенням п. 2.5 ПДР, ч. 1 ст. 130 КУпАП працівники поліції запевнили ОСОБА_2 , що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, він зможе спростувати в суді, надавши результати огляду у лікаря, до кого зможе звернутись самостійно, шляхом самозвернення, і підтвердженням цих тверджень є відеозапис, з якого вбачається, що на 6:15 (час відеозапису) працівник поліції каже, що у разі відмови у ОСОБА_2 буде 2 години, щоб він міг самостійно, у порядку самозвернення, пройти медичний огляд; 9:55 - працівник поліції роз'яснює, що або зараз ОСОБА_3 їде з ними в авто, або, якщо бажає їхати самостійно, їде на медичний огляд без них і там здає аналізи; 11:15 - працівник поліції вказує, що ОСОБА_3 має самостійно пройти огляд протягом 2 годин, часу у нього до комендантської години достатньо; 15:30 - працівник поліції говорить, що він вимушений скласти протокол «за ознаками алкогольного сп'яніння», але ОСОБА_2 ніхто не позбавляє права самостійно проїхати до медичного закладу; 30:40 - працівник поліції надає адресу КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», а саме каже: «Вам доцільно проїхати на Запорожця 20 самостійно», 32:00 - працівник поліції наголошує, що не стверджує про сп'яніння ОСОБА_2 ; 34:00 - працівник поліції надає інструкції ОСОБА_4 , що коли він самостійно приїде на медичний огляд, то має надати лікарю протокол, там ОСОБА_3 здасть аналізи і в нього «на руках буде бумага, що все добре», яку він надасть до суду.
Вказував, що протягом двох годин з моменту його зупинки ОСОБА_3 самостійно звернувся до медичного закладу, як роз'яснили йому працівники поліції, та пройшов огляд на стан сп'яніння. За результатами огляду було складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 12 січня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 06 січня 2024 року о 22:10 ознак алкогольного сп'яніння не мав та будь-якого сп'яніння у нього не виявлено.
З відеозапису стає очевидно, що працівник поліції протиправно, в порушення вимог КУпАП, роз'яснив скаржнику право відмовитися від проходження огляду та самостійно звернутися до лікаря, здати відповідний аналіз, результати якого надати до суду на підтвердження своєї невинуватості щодо тих обставин, які будуть викладені у протоколі.
Отже, патрульний поліцейський, будучи посадовою особою, яка наділена повноваженнями роз'ясняти права та обов'язки особи під час складення протоколів, а також проведення дій, пов'язаних з їх складенням, повідомив порядок проходження огляду у спосіб, що не передбачений законом, чим ввів в оману ОСОБА_2 та склав протокол за порушення вимог п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У даному випадку відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівників поліції не відповідали вимогам закону. Крім того, незважаючи на бажання ОСОБА_2 проїхати на медичний огляд, працівники поліції не надали йому відповідне направлення. Як вбачається з відеозапису, обов'язкове направлення на огляд на місці складання протоколу взагалі не оформлювалось та не надавалось, що свідчить про штучне створення цього направлення з метою додання до матеріалів справи, а не з метою вручення водієві.
Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 , спілкуючись з працівниками поліції, не мав порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння рук, що приводить до висновку, що такі ознаки сп'яніння поліцейським зазначені формально.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_2 права захищатися, формально та поверхово поставився до встановлення фактичних обставин справи, не дослідив відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників поліції щодо досліджуваних подій та не прийняв до уваги факт недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП.
До апеляційної скарги додано копію висновку КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 12 січня 2024 року, згідно якого у ОСОБА_2 06 січня 2024 року о 22:10 ознак сп'яніння не виявлено.
Також захисник Гавриш С.О. звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що незважаючи на те, що оскаржувана постанова була винесена в квітні 2024 року, ОСОБА_3 фактично був позбавлений права та можливості на участь в судовому засіданні у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності та можливості оскаржити незаконне судове рішення. Лише у квітні 2025 року ОСОБА_3 після накладення арешту на його банківський рахунок за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження дізнався про відкрите щодо нього виконавче провадження на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/3702/24. В той же час ще у 2024 році ОСОБА_3 активно відслідковував через сайт судової влади України надходження справи щодо нього до Печерського районного суду м. Києва, проте навіть до зими 2024 року справа про адміністративне правопорушення до суду не надійшла та він вирішив, що протокол не був направлений до суду.
Однак, після отримання номеру судової справи від державного виконавця та пошуку на сайті судової влади України за номером справи встановлено, що особою, яка притягається до відповідальності, є ОСОБА_6 , а сам ОСОБА_6 жодних повідомлень або повісток щодо судового розгляду не отримував. У єдиній судовій повістці, яка була направлена судом, також значиться отримувачем ОСОБА_6 , що додатково унеможливило отримання скаржником інформації про судовий розгляд, тобто ОСОБА_3 через технічну помилку суду не мав можливості брати участь в розгляді справи.
Після ознайомлення з матеріалами справи в архіві суду, яке через навантаження на працівників суду стало можливим більш ніж через місяць після подання заяви, ОСОБА_3 відновив висновок щодо результатів медичного огляду та оскаржив постанову Печерського районного суду м. Києва до Київського апеляційного суду.
Під час апеляційного перегляду захисник Гавриш С.О. надав додаткові пояснення щодо строків апеляційного оскарження, вказуючи на наступне. Після того, як у квітні 2025 року ОСОБА_3 дізнався про відкрите щодо нього виконавче провадження, він через декілька днів уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Гайдаш О.В. Невдовзі після цього адвокатом до Печерського районного суду м. Києва було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та надання відеозапису. Проте працівники суду спочатку загубили відповідну заяву, а потім надали матеріали справи для ознайомлення лише наприкінці травня 2025 року. Під час ознайомлення адвокат Гайдаш О.В. отримав копію відеозапису з нагрудних камер поліцейських, який було передано ОСОБА_7 . Проте після відкриття файлу виявилося, що відеозапис пошкоджений, що унеможливило його використання для підготовки правової позиції та змусило повторно звертатися до суду з метою отримання файлу запису, що відкривався. Таким чином, момент фактичного ознайомлення з матеріалами справи був відтермінований не з вини ОСОБА_2 , а через недбале виконання своїх обов'язків відповідальними особами. Після отримання якісного відеозапису та його перегляду ОСОБА_3 (по причині втрати оригіналу висновку щодо результатів медичного огляду через тривалий проміжок часу від дати проходження огляду до моменту, коли він дізнався про його незаконне притягнення до відповідальності) самостійно звернувся до КНП «Соціотерапія» та після 20 червня 2025 року отримав повторно висновок щодо результатів медичного огляду, в якому зазначено, що у ОСОБА_2 06 січня 2024 року о 22:10 в стані сп'яніння не перебував. Цей документ був принципово важливим, адже підтверджував відсутність складу правопорушення, і саме з цього моменту ОСОБА_3 отримав можливість обґрунтувати свою позицію для апеляційної інстанції.
Адвокат Гайдаш О.В. направляв адвокатський запит до КНП «Соціотерапія» щодо підтвердження дати повторного отримання ОСОБА_5 зазначеного висновку, проте відповідь на цей запит надана не була.
У силу зазначених обставин ОСОБА_3 , не маючи юридичної освіти і не розуміючи специфіки процесуальних строків, намагався діяти добросовісно. Оскільки адвокат Гайдаш О.В. через завантаженість не мав змоги терміново подати апеляційну скаргу, Мурадов С. звернувся до іншого адвоката - Гавриша С.О., якому передав всі матеріали справи, відеозапис та повторно отриманий висновок. Вже через кілька днів 01 липня 2025 року ним, адвокатом Гавришем С.О., було подано апеляційну скаргу. Таким чином, зі сторони ОСОБА_2 не було жодного зволікання чи зловживання процесуальними правами, а навпаки, його дії були послідовними та спрямованими виключно на реалізацію права на захист.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови захисник Гавриш С.О. пропустив з поважних причин, оскільки розгляд справи судом першої інстанції проведено у відсутності ОСОБА_2 , докази отримання ним копії постанови, направленої в письмовому вигляді супровідним листом від 19 серпня 2024 року, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, з судової повістки про виклик до суду, направленої на адресу ОСОБА_2 , вбачається, що в судове засідання викликався ОСОБА_6 , в той час згідно паспортних даних особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, правильним правописом імені є ОСОБА_6 .
За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_2 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.
Вислухавши пояснення захисника Гавриша С.О., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду в закладі охорони здоров'я для визначення стану наркотичного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 524712 від 06 січня 2024 року вказано, що водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Аudi А6 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя). Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння відмовився на місці.
Також в матеріалах справи міститься відеозапис на оптичному диску з бодікамер працівників поліції. Із вказаних відеоматеріалів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що на 3:30 (час відеозапису) працівник поліції повідомляє ОСОБА_4 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_3 відмовляється; на 6:15 працівник поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі і повідомляє, що у разі відмови у ОСОБА_2 буде 2 години, щоб він міг самостійно, у порядку самозвернення, пройти медичний огляд; 9:55 - працівник поліції роз'яснює, що або зараз ОСОБА_3 їде з ними в авто, або, якщо бажає їхати самостійно, їде на медичний огляд без них і там здає аналізи; 11:15 - працівник поліції вказує, що ОСОБА_3 має самостійно пройти огляд протягом 2 годин, часу у нього до комендантської години достатньо; 15:30 - працівник поліції говорить, що він вимушений скласти протокол «за ознаками алкогольного сп'яніння», але ОСОБА_2 ніхто не позбавляє права самостійно проїхати до медичного закладу; 30:40 - працівник поліції надає адресу КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», а саме каже: «Вам доцільно проїхати на Запорожця 20 самостійно», 32:00 - працівник поліції наголошує, що не стверджує про сп'яніння ОСОБА_2 ; 34:00 - працівник поліції надає інструкції ОСОБА_4 , що коли він самостійно приїде на медичний огляд, то має надати лікарю протокол, там ОСОБА_3 здасть аналізи і в нього «на руках буде бумага, що все добре», яку він надасть до суду.
Таким чином, відповідно до роз'яснень, наданих йому працівниками поліції, ОСОБА_3 обрав варіант проходження медичного огляду самостійно, в зв'язку з чим 06 січня 2024 року самостійно пройшов медичне дослідження на стан сп'яніння у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» о 22:10, згідно результатів лабораторного дослідження, ознак сп'яніння не виявлено (а. с. 36).
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Стосовно складеного на ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, то за обставин встановлення в діях поліцейських схиляння ОСОБА_2 до відмови від проходження огляду, сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівників патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що вони роз'яснювали ОСОБА_4 його право самостійного проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі впродовж двох годин, тобто здійснювали роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав, які законодавством не передбачені, без попередження про наслідки такої відмови, а й по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_2 до висловлення відмови від проходження огляду.
Враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_2 до відмови від проходження огляду.
Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Клопотання захисника Гавриша Сергія Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Гавриша Сергія Олександровича задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 2.5 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.