Постанова від 15.09.2025 по справі 365/168/25

справа № 365/168/25 головуючий у суді І інстанції Хижний Р.В.

провадження № 22-ц/824/14625/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 27 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хижного Р.В., в селищі Згурівка Київської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року у розмірі 17 261,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 листопада 2017 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 уклали Заяву-договір № 010/1055/82/0148455 про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка», відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит з кредитним лімітом 6 800,00 грн. строком на 48 місяців з 20 листопада 2017 року по 20 листопада 2021 року, із фіксованою процентною ставкою, а відповідач зобов'язувався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші обов'язки, передбачені договором. АТ «Райффайзен Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, а відповідач не виконав умов кредитного договору, а тому має заборгованість у розмірі 17 261,77 грн., з яких: 7 411,75 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 9 850,02 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги. 20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №114/2-19-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року. 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023, у тому числі за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 27 червня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр»задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що кредитний договір не має відповідних реквізитів, зокрема підписів, печаток, а тому є неналежним доказом. Банк має право, а не обов'язок продовжити строк кредиту, але строк дії кредиту продовжується за однієї умови, якщо клієнт користувався рахунком після продовження строку кредиту. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач використовував за рахунок кредиту будь-яку суму коштів після закінчення строку дії договору. Відтак відповідач не надав згоду на продовження строку кредиту, і тому банк не мав права в односторонньому порядку продовжувати строк договору на той самий строк. Відповідач не отримував повідомлень про зміну кредитора у зобов'язанні. Не надано належних доказів переходу права вимоги, платіжне доручення є неналежним доказом. Не надано належних доказів на перерахування на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у розмір 7 411,75 грн., мають бути надані первинні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В матеріалах справи є тільки виписка з особового рахунку відповідача, яка була сформована АТ «Райффайзен Банк» за період з 14 лютого 2020 року по 17 лютого 2020 року, в якій відсутні відомості щодо надання кредитних коштів. Розрахунок заборгованості не є первинним документом. При кредитному ліміті 6 800,00 грн. (п. 1.3. Договору) вказано заборгованість у розмір 7 411,75 грн., що є взаємовиключенням. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги. З матеріалів позовної заяви вбачається, що після відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відповідачу відсотки за договором за період з 17 лютого 2020 року по 10 січня 2023 року у сумі 9 667,76 грн. Відсутня виписка по рахунку, що позбавляє можливості відслідкувати рух коштів на рахунку відповідача після відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр». Відсутні докази того, що ТОВ «Вердикт Капітал» є фінансовою установою та має відповідну ліцензію на надання фінансових послуг, що виключає набуття ним прав кредитодавця у зобов'язанні, зокрема в частині нарахування процентів за користування кредитом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 20 листопада 2017 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 010/1055/82/0148455 відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка».

Відповідно до п. 1.3 Договору, розмір поточного ліміту складає 6 800,00 грн.

Згідно з п. 1.4. Договору, строк Кредиту 48 місяців з 20 листопада 2017 року по 20 листопада 2021 року.

Пунктом 1.5. Договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 45,0% річних.

Договір укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу по справі позивачем до позовної заяви надана виписка по рахунку за період з 20 листопада 2017 по 17 лютого 2020 року, що надано первісним кредитором - АТ «Райффайзен Банк», відповідно до якої станом на 17 лютого 2020 року, по рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , здійснено загалом 125 транзакцій.

Станом на 17 лютого 2020 року зафіксована корекція по рахунку № НОМЕР_1 , згідно з якою борг за договором про надання споживчого кредиту № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року складає суму у розмірі 7 411,75 грн.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-19-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року на загальну суму 7 594,01 грн., з яких: 7 411,75 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 182,26 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал», як новим кредитором, після укладення договору відступлення, було нараховано відсотки за договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року за період з 17 лютого 2020 року по 10 січня 2023 року за відсотковою ставкою 45% річних в сумі 9 667,76 грн. Станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 17 261,77 грн., з них - 7 411,75 грн. заборгованість за кредитом, 182,26 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення, 9 667,76 грн. нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» відсотки.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал»відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023, у тому числі за договором про надання кредиту № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року на загальну суму 17 261,77 грн., з яких: 7 411,75 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 9 850,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 добровільно не погашає заборгованість за кредитом і права ТОВ «Коллект Центр», як набувача права вимоги до відповідача на підставі Договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів за користування кредитними коштами.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини 6 статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Статтею 3 договору передбачено порядок погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, погашення недозволенного овердрафту.

В пункті 7.2 договору зазначено, що клієнт підтверджує, що перед укладенням договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка» та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана клієнту інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

Також перед укладенням договору відповідач звертався до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, в якій просив встановити ліміт кредитування до поточного рахунку, а також зазначила суму ліміту кредитування (6800 грн.), строк кредитування (48 місяців).

Таким чином, відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений ним у заяві на отримання кредиту та узгоджений сторонами в укладеному договорі, за визначеною процентною ставкою за користування кредитом та надано у користування кредитну картку.

Отже, матеріалами справи підтверджено належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження сторонами відповідних умов надання кредиту (суму ліміту кредитування, строку, процентної ставки за користування кредитом та інші). Підстав вважати кредитний договір таким, що не відповідає вимогам законодавства немає.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів та сплати процентів.

Позивач на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором надав розрахунок заборгованості по картковому рахунку № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів, яка містить інформацію про здійснені відповідачем операції по картці за період із 02 січня 2018 року до 17 лютого 2020 року.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Надана позивачем виписка про рух коштів по картці підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також розміру заборгованості за кредитом. Як вбачається з наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідача № НОМЕР_1 , він активно користувався рахунком, здійснював з нього платежі, погашав заборгованість. Рух коштів по картці відповідача свідчить про те, що він був обізнаний із істотними умовами договору, оскільки регулярність та обсяг коштів, сплачених ним на погашення заборгованості вказують на те, що відповідач діяв саме на виконання тих кредитних умов, що були зафіксовані у кредитному договорі від 20 листопада 2017 року, та які прийняті ним.

Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку узгоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості від 17 лютого 2020 року і в сукупності з іншими доказами підтверджує заборгованість відповідача за виданим кредитом, яка утворилась станом на 17 лютого 2020 року.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до Реєстру Боржників до договору відступлення №114/2-19-F від 20 вересня 2019 вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року на загальну суму 7 594,01 грн., з яких: 7 411,75 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 182,26 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у повному обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами) з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно Реєстру Боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року на загальну суму 17 261,77 грн., з яких: 7 411,75 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 9 850,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

Договір та Реєстр Боржників підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 року у розмірі 17 261,77 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «Коллект Центр» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 010/1055/82/0148455 від 20 листопада 2017 рокустаном на 14 лютого 2025 року.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що після відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відповідачу відсотки за договором за період з 17 лютого 2020 року по 10 січня 2023 року у сумі 9 667,76 грн. поза межами строку кредитування, а саме після 20 листопада 2021 року, а тому такі не підлягають стягненню.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 січня 2023 року, вбачається, що попереднім кредитором після отримання права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк» продовжувалося здійснювати нарахування процентів за користування грошовими коштами з 17 лютого 2020 по 10 січня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування, визначеного сторонами до 20 листопада 2021 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Так, згідно даного розрахунку заборгованості розмір нарахованих попереднім кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» процентів за користування кредитними коштами за період з 17 лютого 2020 по 10 січня 2023 року становить 9 667,76 грн.

Враховуючи вищенаведене, попередній кредитор мав право продовжувати нараховувати проценти за користування грошовими коштами за період з 17 лютого 2020 по 20 листопада 2021 року, розмір яких становить 5 875,58 грн. (7411,75 грн. (сума заборгованості за тілом кредиту) х 45,00% (річна процентна ставка) / 365 днів х 643 днів (кількість днів у періоді нарахування)).

Таким чином, згідно вищевказаного розрахунку загальний розмір заборгованості повинен був становити 13 469,59 грн., з яких: : 7411,75 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 182,26 грн. - сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги, 5 875,58 грн. - нараховані проценти після відступлення права вимоги.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр»суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 411,75 грн. та суми заборгованості за відсотками у розмірі 6 057,84грн.

Відхиляючі доводи апеляційної скарги про відсутність у ТОВ «Вердикт Капітал» права на здійснення фінансової діяльності на час укладення договору факторингу, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 лютого 2010 року № 97, ТОВ «Вердикт Капітал» була надана ліцензія на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі і надання послуг з факторингу. Вказана ліцензія була анульована лише 20 квітня 2023 року.

Отже, на час укладення договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» мало дозвіл на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі і послуг факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме відповідач має довести відсутність у ТОВ «Вердикт Капітал» на момент укладення договору факторингу відповідної ліцензії (дозволу) на надання фінансових послуг (факторингу). В даному випадку лише самого твердження позивача про відсутність у ТОВ «Вердикт Капітал» відповідної ліцензії є недостатнім.

Доводи апеляційної скарги в частині встановленні відповідачу кредитного ліміту в сумі 6 800,00 грн., а відтак не обґрунтованості розміру тіла кредиту в сумі 7 411,75 грн., апеляційний суд відхиляє.

Як було зазначене вище, отримання кредитних коштів відповідачем в сумі 7 411,75 грн. підтверджується випискою по рахунку останнього. В даному випадку перевищення відповідачем кредитного ліміту (овердрафт) ніяким чином не свідчить про відсутність в останнього повернути отримані кошти.

Вказуючи на перевищення ліміту, відповідач в своїй апеляційній скарзі жодного разу не вказав, що зазначеного перевищення в сумі 611,75 грн. (7411,75-6800,00) він не отримував.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для висновку щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, висновки суду в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачане відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

При подачі позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-8 від 02 вересня 2024 року укладений між ТОВ «Коллект Центр» та ФОП ОСОБА_3 , заявку на надання юридичної допомоги № 5 від 01 січня 2025 року, витяг з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року, платіжну інструкцію від 18 лютого 2025 року.

Однак, матеріали справи не містять належних доказів того, що ці послуги були надані саме адвокатами чи адвокатським об'єднанням, діючим у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Наданий договір укладений з ФОП ОСОБА_3., яка діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2010350000000 від 09 листопада 2023 року.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

З наданих документів апеляційним судом встановлено, що послуги з підготовки позовної заяви та інших документів процесуального характеру надавало ФОП ОСОБА_3 , що суперечить встановленим законодавством умовам відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки статтею 137 ЦПК України передбачено надання правничої допомоги адвокатом та, відповідно, компенсацію витрат за таку допомогу надану адвокатом, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог у частині стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 9 000,00 грн. слід відмовити, так як правнича допомога надана позивачу не адвокатом, а ФОП ОСОБА_3 .

При подачі позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (78,03%), а саме у розмірі 1 890,19 грн. (2422,40*78,03%).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (21,97%), а саме у розмірі 798,30 грн. (3633,60*21,97%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 1 091,89 грн. (1890,19-798,30).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 27 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: м. Київ, вул. Мечникова 3, оф. 306, ідентифікаційний код 44276926, заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7 411,75 (сім тисяч чотириста одинадцять) гривень 75 копійок та заборгованість за відсотками у розмірі 6 057,84 (шість тисяч п'ятдесят сім) гривень 84 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: м. Київ, вул. Мечникова, 3, оф. 306, ідентифікаційний код 44276926, судовий збір у розмірі 1 091,89 (одна тисяча дев'яносто одна) гривня 89 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.

Попередній документ
130254082
Наступний документ
130254084
Інформація про рішення:
№ рішення: 130254083
№ справи: 365/168/25
Дата рішення: 15.09.2025
Дата публікації: 18.09.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (27.10.2025)
Дата надходження: 03.03.2025
Предмет позову: Позовна заява про стягнення заборгованості за договором
Розклад засідань:
22.04.2025 10:00 Згурівський районний суд Київської області
02.06.2025 10:00 Згурівський районний суд Київської області
24.06.2025 11:00 Згурівський районний суд Київської області
27.06.2025 09:00 Згурівський районний суд Київської області