справа № 381/1486/25 головуючий у суді І інстанції Анапріюк С.П.
провадження № 22-ц/824/14698/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
15 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С.П., у м. Фастів, у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом та просило стягнути заборгованість за кредитним договором № АN48CT155101045038 в розмірі 62 746,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 листопада 2020 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 підписав кредитний договір, який складається із заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. Позивач стверджує, що взяті на себе зобов'язання як кредитор виконав та надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідач свої обов'язки за вказаним кредитним договором не виконав, не повернув кредит та проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість. Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на аналогічні обставини викладені у позовній заяві. Крім того, вказує, що в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 11 листопада 2020 року будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 підписав кредитний договір, який складається із заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 50 000,00 грн. на 36 місяців, тип кредиту - беззалоговий, процентна ставка - 50 % (фіксована), номер платіжної картки на який зараховується сума кредиту - 4323387010138942, розмір щомісячного платежу 2 721,25 грн.
На підтвердження факту укладення кредитного договору з відповідачем банк надав до позовної заяви Анкету-заяву, Паспорт споживчого кредиту, Заяву клієнта.
Згідно з п. 9 цієї заяви, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами обслуговування фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять кредитний договір.
До позовної заяви позивач не надав Умови та Правила надання банківських послуг, з якими ознайомлено відповідача до підписання цієї заяви.
Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту не містить підпис відповідача в графі «підпис споживача».
На підтвердження обставини надання відповідачу кредитних коштів позивач подав разом з позовом меморіальний ордер № TR.15703444.22163.65712 від 11 листопада 2020 року, згідно з відомостями якого проведено успішну транзакцію у розмірі 50 000,00 грн., призначення платежу: видача кредиту згідно договором АN48CT155101045038від 11 листопада 2020 року.
Водночас, в графі «платник» зазначено відповідача ? ОСОБА_1 , в графі «отримувач» - Онлайн кєш-кредит.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав Виписку по кредиту за період з 11 листопада 2020 року по 19 березня 2025 року за договором, згідно з якою станом на 19 березня 2025 року розмір заборгованості становить 62 746,58 грн.
Також на підтвердження розміру заборгованості позивач надав складений ним документ з назвою «Розрахунок заборгованості», за яким заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 28 лютого 2025 становить 62 746,58 грн., з яких 37 375,27 грн. ? заборгованість за тілом кредиту, 25 371,31 грн. ? заборгованість за нарахованими процентами.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення договору на вказаних ним у позові умовах, наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у позовній заяві та наданих до неї документах.
Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві позичальника від 11 листопада 2020 рокупроцентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 11 листопада 2020 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розміщена на сайті та Тарифи як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах та порядках нарахування.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами є правильним.
Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку. Відсутність доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів відповідачу (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18).
Надана суду виписка по картці ОСОБА_1 , не містить даних про видачу йому кредитних коштів, як і інформації про встановлення будь-якого кредитного ліміту.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів є правильним.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження фактичної видачі кредиту, відсутні підстави вважати, що відповідач прийняв пропозицію до укладення договору. Сам лише факт підписання анкети-заяви не свідчить про видачу кредиту відповідачу.
Крім того, оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, неподання ОСОБА_1 . відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу із запереченнями проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів, саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається банк, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого відсутня необхідність повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.