вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 367/3544/25 Апеляційне провадження № 33/824/4476/2025Головуючий у суді першої інстанції - Лещенко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
11 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Занудіним Сергієм Михайловичем, на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2025 року про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2025 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по справі № 367/3544/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погодившись з постановою суду, 23.05.2025 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Занудін С.М., оскаржив її в апеляційному порядку, направивши апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Посилається на те, що постановою Київського апеляційного суду у справі № 367/7360/23 постанову Ірпінського міського суду Київської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за фактом ДТП, яке відбулось 20.09.2023, було скасовано, а провадження у справі було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Занудін С.М. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялися судом належним чином, проте про причини неявки апеляційний суд не сповістили.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з протоколом серії ААД №485974 від 21.09.2023, 20.09.2023 о 23 год. 03 хв. в Київській області в м. Ірпінь по вул. Університетська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN д.н.з. НОМЕР_2 , на нерегульованому перехресті з вул. Мечникова, при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю Audi д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.6 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП
Зазначений протокол перебував на розгляді Ірпінського міського суду Київської області.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 367/7360/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., які необхідно сплатити в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2024 у справі № 367/7360/23 постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19.12.2023 скасовано та постановлено нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
19.03.2025 потерпілий ОСОБА_3 звернувся до відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
27.03.2025 інспектором ВРПП Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Ганайлюком М.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 805263, згідно якого водій ОСОБА_1 20.09.2023 о 23 год. 03 хв. в м. Ірпінь по вул. Університетська на перехресті з вул. Мечнікова, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN, д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, а саме: здійснюючи лівий поворот, не надав перевагу в русі автомобілю AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 10.1, 16.13 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП, з огляду на що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 485974 від 21.09.2023.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи містяться переконливі та беззаперечні докази, які підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 та п. 16.3 ПДР України, що призвели до механічного пошкодження транспортних засобів AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ) та VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ).
При цьому, суд першої інстанції, розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Занудіна С.М. щодо закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказав, що протокол про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 серії ААД № 485974 та протокол про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 серії ААД № 805263 складені за порушення різних пунктів ПДР України, не є тотожними, оскільки стосуються різних складів правопорушень, що спростовує твердження захисника ОСОБА_4 - адвоката Занудіна С.М. щодо повторного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху; є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Згідно п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Пунктом 16.13. ПДР України визначено, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.
Таким чином, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційний суд у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази та дійшов наступного.
Згідно з протоколом серії ААД №485974 від 21.09.2023, водій ОСОБА_1 20.09.2023 о 23 год. 03 хв. в Київській області, в м. Ірпінь по вул. Університетська на перехресті з вул. Мечнікова, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN, д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, а саме: здійснюючи лівий поворот, не надав перевагу в русі автомобілю AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 10.1, 16.13 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Відповідно до висновку інженерно-транспортного дослідження № ЕД-19/111-24/69288-ІТ від 20.02.2025, складеного головним судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Грабовським О. І.:
1) в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 та п.16.13 ПДР України;
2) в заданій дорожньо-транспортній ситуації, технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ) полягала у виконанні водієм автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ) вимог п. 10.1 та п. 16.13 ПДР України. При виконанні вищевказаних вимог ПДР України, водій автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ). На що у нього не було перешкод технічного характеру;
3) в заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 та п. 16.13 ПДР України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;
4) в заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 та п.12.3 ПДР України;
5) в заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ) шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху;
6) в заданій дорожньо-транспортній ситуації при заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 невідповідностей у виконанні вимог п. 12.2 та п.12.3 ПДР України, які б могли перебувати у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору не вбачається;
7) в заданій дорожньо-транспортній ситуації при заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля AUDI Q7 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 невідповідностей у виконанні вимог п. 12.2 та п.12.3 ПДР України, які б могли перебувати у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору не вбачається.
З урахуванням викладеного, судовим експертом ОСОБА_5 зроблено висновок, що за даних дорожньо-транспортних обставин, в діях автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 10.1. та п. 16.13 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньої-транспортної пригоди.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN, д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, а саме: здійснюючи лівий поворот, не надав перевагу в русі автомобілю AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не заперечуються обставини вчиненого адміністративного правопорушення, останнім не було надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на спростування своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
При цьому, обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 805263 від 27.03.2025 достатні для повного розуміння, не створюють подвійного тлумачення та таких відомостей достатньо для правильної кваліфікації адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 та передбаченого ст. 124 КУпАП.
Проте, ОСОБА_1 вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі;
10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.
При цьому, підстави, передбачені у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до реабілітуючих підстав закриття провадження, а тому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з цих підстав вказує на невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за який вона притягалася до відповідальності.
Підстави, передбачені у пунктах 5-9 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до нереабілітуючих підстав, оскільки підлягають застосуванню до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.
Положеннями статті 284 КУпАП, якою визначені види постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
При цьому частиною 2 ст. 284 КУпАП розширюється перелік підстав для закриття провадження у справі і, відповідно, передбачаються додаткові підстави, а саме: при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Отже, законодавцем передбачено можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у випадках, коли особа не вчиняла адміністративне правопорушення або невинувата у його вчиненні, а також у випадку, коли особа винувата у вчиненні адміністративного правопорушення, але існують інші підстави для не накладення на неї адміністративного стягнення.
Як зазначено вище, такі підстави закриття провадження умовно розділяють на реабілітуючі або нереабілітуючі підстави.
Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначаючи про наявність підстав для закриття провадження у справі, сторона захисту посилається на те, що наявна нескасована постанова Київського апеляційного суду від 04.03.2024, якою закрито провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 367/7360/23.
Проаналізувавши постанову Київського апеляційного суду від 04.03.2024 у справі № 367/7360/23 вбачається, що підставою для закриття провадження у справі слугувало те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 485974 від 21.09.2023 працівником поліції було допущено істотне порушення, оскільки неправильно зазначено пункт ПДР, за порушення якого настає відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП, що вказувало на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення приписам ст. 256 КУпАП, а тому провадження у справі підлягало закриттю, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений з істотними порушеннями норм КУпАП, які, з огляду на обмежені процесуальні повноваження суду та обов'язку збирати докази саме особами, уповноваженими на складання протоколів, не могли бути усунуті під час судового розгляду, вказаний протокол не міг бути допустимим доказом у справі, що вказувало на неможливість правильного вирішення справи на його основі, а відтак і на встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Такі обставини вказують на те, що провадження, хоч і було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, проте його було закрито не з реабілітуючої для ОСОБА_1 підстави. Підставою для закриття провадження у справі слугувало істотне порушення уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення особи, що не виключає вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Наведене свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у межах зазначеного провадження не була встановлена, а провадження у справі було закрито з процесуальних питань, що полягали у порушеннях уповноважених осіб при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, наявність істотних порушень в діях уповноважених працівників при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не виключає можливості повторного складення протоколу про адміністративне правопорушення, задля розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому не виключає можливості притягнення винної особи до відповідальності та, за таких обставин, не вказує на подвійне притягнення особи до відповідальності.
Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Занудіним Сергієм Михайловичем - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2025 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Максим Оніщук