Київський апеляційний суд
10 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 42017101010000035 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Шауляй, Литовська Республіка,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення відповідно до диспозиції ч.2 ст.307 КК України на сформульованого обвинувачення.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Прокурор вказує, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд має встановити невідповідність форми чи змісту обвинувального акта положенням ст.291 КПК України, у той час як питання про відповідність викладених фактичних обставин, їх узгодженість з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії суд не праві вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування. До таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідженням всіх доказів, що не передбачено на стадії підготовчого судового засідання. Тож, стверджує, що висновки суду щодо неможливості встановлення кваліфікації діянь ОСОБА_7 , а також незрозумілості та неконкретності висунутого обвинувачення є передчасними.
Наполягає на тому, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також звертає увагу, що обвинувачений і захисник не просили суд повернути обвинувальний акт, що свідчить про те, що ОСОБА_7 в повній мірі зрозуміло суть обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Як встановив суд першої інстанції, обвинувальний акт містить лише встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення, оскільки після формулювання обвинувачення у незаконному збуті психотропної речовини амфетаміну у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, викладені обставини, які були встановлені в ході досудового розслідування.
Також обвинувальний акт не містить конкретної правової кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки в одному випадку зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному збуті психотропної речовини амфетаміну у великих розмірах, а в іншому - у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини амфетаміну з метою збуту, тобто правова кваліфікація не відповідає диспозиції ч.2 ст.307 КК України.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт. І саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з ст.337 КПК України суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.
Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до положень ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета тощо.
Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, про те, що вказаним вимогам закону обвинувальний акт не відповідає.
В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному збуті психотропної речовини амфетаміну у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Надалі йдеться про те, що в ході досудового розслідування встановлено, що 13 лютого 2017 року до Київської місцевої прокуратури № 1 надійшов рапорт співробітника ГВ БКОЗ ГУ СБУ Києва та Київської області з інформацією про те, що ОСОБА_7 , використовуючи власні протиправні зв'язки, має намір здійснювати замовлення за кордоном великої партії наркотичного засобу з метою його подальшого оптового та роздрібного збуту на території м. Києва та Голосіївського району м. Києва.
12 квітня 2017 року близько 22 години під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки ОСОБА_7 , реалізуючи умисел на незаконний збут психотропної речовини, за адресою: АДРЕСА_2 , передав три поліетиленових пакети з порошкоподібною речовиною особі, яка обрала собі псевдонім « ОСОБА_9 », при огляді якої було вилучено дану порошкоподібну речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину амфетамін загальною масою 1,5287 г.
Крім того, 21 квітня 2017 року під час обшуку за вказаною раніше адресою, де проживає ОСОБА_7 , виявлено та вилучено шприци, ампули з рідинами, поліетиленові пакети і пластикові картки з нашаруваннями порошкоподібної речовини, грошові купюри із залишками речовини світлого кольору, столову ложку і дерев'яну шкатулку із залишками порошкоподібної речовини, прозору скляну пляшечку з рідиною прозорого кольору, електронні ваги та інше, в яких виявлено психотропну речовину амфетамін загальною масою 0,7809 г.
Своїми умисними діями, що виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини амфетаміну, з метою збуту, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.
На переконання колегії суддів, з такої хаотичної конструкції, взагалі, неможливо зрозуміти, що є викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, що є правовою кваліфікацією, а що формулюванням обвинувачення, яке має містити відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету тощо.
Також колегія суддів зауважує, що правову кваліфікацію отримує кримінальне правопорушення в цілому, а не окремо - дії обвинуваченого, пов'язані з незаконним збутом психотропної речовини, та окремо - лише сам по собі факт вилучення психотропної речовини під час обшуку, і така правова кваліфікація має повністю узгоджуватися з диспозицією ст.307 КК України.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції не давав юридичну оцінку відповідності викладених фактичних обставин, їх узгодженості з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, адже в ухвалі йдеться лише про згадані раніше суперечності, які є очевидними, не потребують дослідження доказів і перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акта. Також, встановивши підстави для повернення обвинувального акта прокурору, суд не пов'язаний думкою учасників судового провадження, в тому числі сторони захисту.
Колегія суддів вважає, що суд навів в ухвалі ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017101010000035 щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, повернуто прокурору, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3