справа №756/1572/25 головуючий у суді І інстанції Шролик І.С.
провадження №33/824/2125/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
09 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ничик Аліни Валеріївни на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, адвокат Ничик Аліна Валеріївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 14 квітня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом про винність особи та за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, якщо протокол було складено без порушень, у відповідності до чинного законодавства передбаченого ст. 256 КУпАП. В протоколі містяться невідповідності в часі складання протоколу.
Ознаки алкогольного сп'яніння, які вказано у протоколі не узгоджуються з матеріалами справи, зокрема на місця події поліцейський ознаки не вказано, але судом даний факт проігноровано.
Направлення, яке долучено до матеріалів справи також, є недопустимим доказом, його не було вручено особі, оскільки проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення. В даному випадку з відеозапису не вбачається, що поліцейський вручав особі письмове направлення на медичний огляд до найближчого закладу охорони здоров'я.
Вказане направлення не може бути належним доказом у справі, оскільки, виписано о 02 год 00 хв тобто раніше ніж відбулась подія і складено протокол, згідно даних протоколу початок о 02 год 10 хв.
У матеріалах справи взагалі відсутній Акт огляду, який був би підставою для складання направлення, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Особу не було попереджено про відеофіксацію, згідно ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», з моменту коли до особи підійшли. Крім того, відеозапис є неповним та не безперервним.
На відео також не вбачається, що особі роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП, ознаки, які можуть свідчити про обґрунтованість пропозицій пройти огляд на стан сп'яніння, встановлення осіб свідків та їх наявність.
Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 .
Додатково вказала, що вперше апеляційну скаргу на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року було подано у передбачений Законом 10-денний строк, однак 25 березня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу було повернуто, що не позбавляє апелянта права повторно звернутися до апеляційного суду.
У судовому засіданні представниця апелянта ОСОБА_1 - адвокатка Ничик Аліна Валеріївна доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Київська міська прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 15 травня 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Щодо строку на апеляційне оскарження
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, у тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Як становлено з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану 07 березня 2025 року адвокаткою Ничик А.В. повернуто.
04 квітня 2025 року адвокатка Ничик А.В. в інтересах ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку повторно апеляційну скаргу на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана в межах 10-денного строку після прийняття Київським апеляційним судом постанови про повернення попередньої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, тому його клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2025 року о 02.10 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Мате Залки,2/12 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, порушення координації рухів та мовлення. Відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №220443 від 14 січня 2025 року, з якого слідує, що того ж дня, 14 січня 2025 року о 02.10 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes, модель GLS 580, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Мате Злаке (колишня назва Олександра Архипенка), 2/12 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення координації рухів та мовлення, від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, відмовився;
- відеозаписом з відеозаписом нагрудного реєстратора поліцейського, на якому зафіксовано, що працівниками поліції ОСОБА_1 роз'яснено наслідки відмови від проходження обстеження на стан алкогольного сп'яніння; що працівник поліції звертає увагу ОСОБА_1 на ознаки, з яких він вважає, що останній перебуває у сані сп'яніння, невпевнена хода, порушено координацію рухів, не чітке мовлення, що спростовує твердження сторони захисту, що поліцейські не зазначили про ознаки сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкоголю. Пропонував працівнику поліції отримати неправомірну вигоду з метою уникнення відповідальності;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ «Соціотерапія» від 14 січня 2025 року.
Суд першої інстанції вважав, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не була вимушеною чи спровокованою з боку працівників поліції. Оскільки, водієві було роз'яснено його обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу інспектора патрульної поліції та наслідки відмови від проходження огляду, та з відео вбачається, що водій добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано в присутності двох свідків та утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що 14 січня 2025 року о 02:02 год. поліцейські в дворі житлових будинків виявили автомобіль, який стояв посеред дороги з включеними фарами, на водійському сидінні автомобіля сидів ОСОБА_1 на запитання поліцейського про причини перебування на вулиці у комендантську годину ОСОБА_1 повідомив, що паркується, «вирішив переставити машину». О 02:05 год. поліцейські повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці (під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 заговорювався, мав нестійку ходу)) та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці (02:05:27), на що ОСОБА_1 погодився (02:05:52).
В подальшому протягом тривалого часу ОСОБА_1 фактично ухилявся від огляду (02:07:21, 02:07:38, 02:09:35, 02:17:50). На пропозицію поліцейського пройти огляд у лікаря нарколога (02:07:43) ОСОБА_1 відмовився (02:07:48).
За таких обставин, оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника про неналежність та недопустимість наявних у матеріалах справи відеозаписів є необґрунтованими, долучені до протоколу відеозаписи суд вважає належними та допустимими доказами у справі. Відеозапис обставин події містить достовірні дані про дії ОСОБА_1 та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положеньст.251 КУпАП.
Досліджений апеляційним судом відеозапис інформативний, позбавлений упередженості та суб'єктивного ставлення, є послідовним, містить у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. З переглянутих судом відеозаписів прослідковується чітка послідовність подій, які відбувались 14 січня 2025 року під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно підтверджують відомості, викладені в протоколі та вину правопорушниці.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів стороною захисту не надано і не встановлено таких обставин і під час перегляду справи.
Суд також вважає неспроможними доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату та час його складання - 14 січня 2025 року о 02:50:42, що повністю узгоджуються з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Апеляційний суд звертає увагу, що фабула частини першої статті 130 КУпАП не передбачає виключень та поважних причин для відмови від огляду. За даної правої конструкції та складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не має правового значення чи вживав останній алкоголь, адже склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП утворила саме відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.
З приводу посилань апелянта на не роз'яснення ОСОБА_1 його прав працівниками поліції, апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд як на місці так і у медичному закладі.
Крім того, п. п. 13 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №220443 від 14 січня 2025 року ОСОБА_1 своїм підписом ствердив, що йому роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Поведінка ОСОБА_1 вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури та не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №220443 від 14 січня 2025 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ничик Аліни Валеріївни на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко