апеляційне провадження №22-ц/824/10149/2025
справа №759/217/24
10 вересня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді П'ятничук І.В., дата складення повного судового рішення не зазначена,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петрицького 21А», про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позову вказує, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року шлюб розірвано.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,9 кв.м, що складається із двох кімнат.
Вказує, що після розірвання шлюбу у позивача та відповідачки почали виникати конфлікти з приводу володіння та користування квартирою, здійснення витрат на її утримання та сплату житлово-комунальних послуг, які мирним шляхом вирішити не можливо.
Мотивуючи наведеним, просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 28,9 кв.м, яка складається з двох кімнат, виділивши в користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату площею 13,5 м2, а кімнату 15,4 м2 залишити в користуванні ОСОБА_2 , інші допоміжні приміщення квартири, а саме: кухню, ванну кімнату, санвузли, веранду та коридор залишити в спільному користуванні співвласників.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову в частині встановлення порядку користування квартирою, суд першої інстанції вказав, що розмір житлової площі, яка припадає на кожного із співвласників, враховуючи, що між співвласниками спірної квартири не досягнуто домовленості щодо порядку користування спільною власністю, а також те, що фактична площа кімнат не співпадає з площею зазначеною у технічному паспорті, виділення у відособлене користування кожному з них частини квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам не убачається можливим, запропонований позивачем варіант не відповідає вимогам законодавства та призведе до порушення прав іншого співвласника щодо володіння та користування квартирою.
Відмовивши в задоволенні вимог позивача про усунення перешкод у користуванні квартирою, суд першої інстанції вказав, що такі є недоведеними.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність доказів вчинення відповідачкою перешкод у користуванні квартирою позивачу.
Вказує, що позивач не має ключів від квартири, намагання позивача змінити замки у квартирі, щоб мати змогу потрапляти до свого майна закінчуються викликом відповідачкою поліції та притягненням до адміністративної відповідальності.
Посилається на пояснення відповідачки у судовому засіданні, згідно яких остання зазначала, що не надасть позивачу доступу до квартири.
Посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення порядку користування квартирою, оскільки позивач просить встановити порядок користування спільним майном і не ставить питання про виділ часток в натурі. Крім цього, пропонує встановити порядок користування і просив суд виділити йому меншу за розміром окрему кімнату. Факт реєстрації спільної дитини у спірній квартирі не є перешкодою для визначення порядку користування власниками квартири.
Вказує, що вимоги позивача про встановлення порядку користування квартирою підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства та жодним чином не порушують прав та інтересів іншого співвласника та забезпечать можливість сумісного користування спільним майном.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
09 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Шипіцина О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів щодо вчинення відповідачкою перешкод у користуванні спірною квартирою.
Щодо вимог про встановлення порядку користування квартирою вказує, що згідно судових рішень у справі №369/6838/21 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із відповідачкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Спірна квартира є двокімнатною квартирою. В одній кімнаті проживає відповідачка ОСОБА_2 , а в іншій донька - ОСОБА_3 . Кімната доньки повністю облаштована для проживання у ній.
Вказує на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо відповідачки, на підтвердження чого посилається на постанови суду про визнання винним позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173, частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою особи, яка систематично скоює домашнє насильство по відношенню до колишньої дружини (матері власної дитини) та інші адміністративні правопорушення, завдаючи шкоду психологічному та фізичному здоров'ю оточуючих жінок, зокрема, матері дитини цієї дитини, не відповідає приписам статті 13 Конституції України, статті 13, частинам 2, 5, 7 статті 319 ЦК України, статті 8 Конвенції та практиці ЄСПЛ, тому сумісне користування спірною квартирою позивачем та відповідачем може призвести до негативних наслідків, що є неприпустимим.
Вказує, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані згідно частини 8 статті 141 ЦПК України.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав із викладених в ній підстав. Просив скаргу задовольнити.
Відповідачка та представник 3-ї особи в судове засідання не з'явились, про дату, часі місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року шлюб між сторонами розірвано (том 1 а.с. 6-7).
Згідно даних витягу з державного реєстру речових прав №330845489 від 02 травня 2023 року убачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 . Розмір частки становить (том 1 а.с. 10).
Власницею іншої частки вказаної квартири є ОСОБА_2 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №759/5806/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору іпотеки (том 1 а.с. 24-35).
Згідно даних висновку № 14956 будівельно-технічного експертного дослідження від 01 вересня 2020 року, складеного ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», убачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 проведено перепланування та переобладнання квартири шляхом часткового демонтажу та улаштування нових перегородок між приміщеннями, внаслідок чого змінилась загальна площа, а також площі та конфігурація приміщень, а саме: 1-а кімната збільшена до 14,2 кв.м, 2-а кімната переобладнана під їдальню із збільшенням площі до 17,6 кв.м., кухню розділено на дві частини: кухню площею 9,0 кв.м та житлову кімнату - 12,4 кв.м, санвузол площею 2,0 кв.м переплановано в санвузол площею 1,2 кв.м, площу коридору зменшено до 8,1 кв.м, загальна площа квартири фактично становить 74,1 кв.м (+1,5 кв.м) (том 1 а.с. 13-23).
Відповідно до даних технічного паспорту від 30 вересня 2015 року спірна квартира складається з двох ізольованих жилих кімнат площею 13,5 кв.м та площею 15,4 кв.м, кухні площею 20,4 кв.м, санвузла площею 5,3 кв.м та 2,0 кв.м, коридору площею 9,8 кв.м, веранди площею 6,2 кв.м. Загальна житлова площа становить 28,9 кв.м, загальна площа квартири становить 72,6 кв.м, відповідно до технічного паспорту виготовлено ТОВ «Проекттехсервісбуд» (том 1 а.с. 181).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі №369/6838/21, визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 197-203, том 2 а.с. 8-17).
Згідно даних витягу про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи убачається, що ОСОБА_2 з 22 січня 2024 року зареєстрована у спірній квартирі (том 1 а.с.205).
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП. На підставі статті 22 КУпАП ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП, обмежитись усним зауваженням (том 1 а.с. 206, том 2 а.с.18).
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП та на підставі статті 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення, обмежившись усним зауваженням (том 2 а.с. 19-22).
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (том 2 а.с. 23).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За приписами частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2 статті 386 ЦК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 28,9 кв.м, яка складається з двох кімнат, виділивши в користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату площею 13,5 м2, а кімнату 15,4 м2 залишити в користуванні ОСОБА_2 , інші допоміжні приміщення квартири залишити в спільному користуванні співвласників.
Разом з тим матеріали справи не містять доказової інформації, на підставі якої суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення цієї справи, зокрема, щодо вчинення перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні квартирою.
Окрім того, установлено, що у спірній квартирі проведено перепланування та переобладнання шляхом часткового демонтажу та улаштування нових перегородок між приміщеннями, внаслідок чого змінилась загальна площа, а також площі та конфігурація приміщень, а саме: 1-а кімната збільшена до 14,2 кв.м, 2-а кімната переобладнана під їдальню із збільшенням площі до 17,6 кв.м., кухню розділено на дві частини: кухню площею 9,0 кв.м та житлову кімнату - 12,4 кв.м, санвузол площею 2,0 кв.м переплановано в санвузол площею 1,2 кв.м, площу коридору зменшено до 8,1 кв.м, загальна площа квартири фактично становить 74,1 кв.м.
Зазначене підтверджено висновком експертизи та не спростовано позивачем.
Відтак, є правильними висновки суду першої інстанції щодо невідповідності фактичної площі кімнат із площею, зазначеною в технічному паспорті, та відповідно у спірній квартирі відсутні кімната площею 13,5 м2 та кімната площею 15,4 м2, які позивач просить виділити сторонам в користування, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 15 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова