справа №357/3089/25 Головуючий у суді І інстанції: Ярмола О.Я.
провадження №22-ц/824/12193/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
10 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шкварка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, припинення права власності та закриття відповідного розділу у Державному реєстрі нерухомого майна,
06.03.2025 року до суду надійшов позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, поданий в порядку ЦПК України.
У письмово викладених поясненнях третьої особи ОСОБА_2 викладено позицію про порушення підсудності, зазначено, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань із підтвердженням, що відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є фізичними особами підприємцями та відповідач ОСОБА_1 в червні 2022 року подавала в ГУ ДПС повідомлення про місце здійснення своєї підприємницької діяльності.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року провадження у справі закрито.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 22 травня 2025 адвокат Шкварко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що предметом спору у даній справі є усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, припинення права власності та закриття відповідного розділу у Державному реєстрі нерухомого майна.
Нерухоме манно належить ОСОБА_1 , яка набула права власності на нежитлову будівлю площею 55,3 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладеного з ОСОБА_2 Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (громадського будинку) від 25 травня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федорякою О.С., реєстровий № 639, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №301527041 від 25 травня 2022 року.
У матеріалах справи міститься Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (громадського будинку) від 25 травня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федорякою О.С., реєстровий №639 за умовами якого ОСОБА_2 (продавець), а ОСОБА_1 (покупець).
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №301527041 від 25 травня 2022 року власником нежитлової будівлі площею 55,3 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Тобто вказане вище нерухоме майно, на переконання апелянта, належить ОСОБА_1 як фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
09 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника апелянта - адвоката Шкварка А.В., в якому просив відкласти слухання справи, яке призначено на 10.09.2025 року об 11 год. 00 хв, у зв'язку з його участю у невідкладних слідчих діях.
Колегія суддів вважає, що клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Доказів того, що у представника апелянта - адвоката Шкварка А.В. є необхідність в участі у невідкладних слідчих діях, останній суду апеляційної інстанції не надав. Отже суд апеляційної інстанції вважає, що представник позивача не з'явився в суд апеляційної інстанції без поважних причин.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що спір про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, припинення права власності та закриття відповідного розділу у Державному реєстрі нерухомого майна, власником якого є фізична особа, яка здійснює у спірному приміщенні підприємницьку діяльність як ФОП, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року № 922/4239/16, постанові Верховного Суду від 28.09.2023 № 489/7113/21, постанові Верховного Суду від 24.05.2023 № 357/6397/19.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що звертаючись з позовом Білоцерківська окружна прокуратура просила усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпоряджання своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1430748632103 - нежитлову будівлю - громадський будинок, загальною площею 55,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на цей об'єкт в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та закрити відповідний розділ в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначав, що Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі (громадський будинок) площею 0,0112 га з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0036, розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру від 03.10.2024 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 397613152 від 03.10.2024 року на вказаній земельній ділянці 04.12.2017 року зареєстровано нежитлову будівлю - громадський будинок площею 55,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована, як ФОП з 27.05.2022 року і з цього часу вказаний статус не припинено. Основним видом діяльності ФОП є діяльність ресторанів, надання послу мобільного харчування. Крім того ОСОБА_1 здійснює іншу економічну діяльність, а саме: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 180-182 том 1).
Суд апеляційної інстанції переглядаючи дану справу, вважає за необхідне навести правові висновки висвітлені у справі № 331/4259/21 від 22 серпня 2022 року провадження № 61-4605св22 Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Вказані правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №916/1261/18 зроблено висновок про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі що розглядається встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована, як ФОП з 27.05.2022 року і з цього часу вказаний статус не припинено. Види економічної діяльності як ФОП, ОСОБА_1 здійснює: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Предметом даного спору є усунення перешкоди у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпорядження своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1430748632103 - нежитлову будівлю - громадський будинок, загальною площею 55,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на цей об'єкт в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, закривши відповідний розділ в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 є кафе «Французька здоба» відповідно до повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (а.с. 183 том 1).
За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності, яку він здійснює у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарськими, оскільки спір пов'язаний з реєстрацією за відповідачем права власності на нерухоме майно, що використовується ним у здійсненні підприємницької діяльності спірного нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що нерухоме майно, а саме нежитлова будівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи не спростовуються правильності висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що позивачем пред'явлено позов до відповідача, як до фізичної-особи підприємця, оскільки характер правовідносин, що виникли, стосуються прав та інтересів відповідача саме як учасника господарських відносин - фізичної особи-підприємця, у якості якого вона є власником нежитлового приміщення, зі здійсненням підприємницької діяльності, тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
За вказаних обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Шкварка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «15» вересня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко