9 вересня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2024,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2024 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.08.2024 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ризики, які були підставами для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема ризик переховування від суду є наявним з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_5 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та винести нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту або застави.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, винесеною з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Наголошує, ОСОБА_6 раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання. Вважає, що прокурором не доведені жодні ризики, передбачені ст.177 КПК України. Звертає увагу, що під час досудового розслідування обвинувачений співпрацював з органами слідства та не допустив жодного порушення. Вказує на відсутність ризику впливу на свідків, оскільки вони вже допитані. Стверджує, що прокурором до клопотання не надано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованого обвинувачення.
Також захисник ОСОБА_5 просить поновити йому строк апеляційного оскарження, оскільки ухвалою апеляційної інстанції від 21.06.2024 було повернуто його апеляційну скаргу, з підстав, що вона була подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала не порушувала питання про поновлення цього строку. При цьому зазначає, що 07.06.2024 в присутності захисту було оголошено тільки резолютивну частину ухвали, її повний текст був оголошений лише 11.06.2024, однак сторона захисту про час оголошення ухвали не була повідомлена, а тому не була присутня на оголошенні. Звертає увагу, що копію оскаржуваної ухвали стороною захисту було отримано лише 13.06.2024, а обвинувачений з ухвалою до цього часу не ознайомлений. Стверджує, що апеляційну скаргу було подано вчасно як за адресою Київського апеляційного суду, так і через Голосіївський районний суд м. Києва.
Відповідно до ч.4 ст.122-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про здійснення судового розгляду за участі сторони захисту.
Проте, в судові засідання апеляційного суду, призначені на 07.01.2025 та 04.02.2025 обвинувачений ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_5 не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
В судовому засіданні 20.05.2025 адвокат ОСОБА_7 повідомив, що адвокат ОСОБА_5 більше не бере участь у справі та просив відкласти судове засідання для ознайомлення з матеріалами провадження.
Однак, в судові засідання апеляційного суду, призначені на 09.06.2025, 09.09.2025 обвинувачений ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_7 знову не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Такі дії сторони захисту на думку колегії суддів свідчать про фактичну відмову від клопотання про здійснення судового розгляду за їх участю.
За таких обставин, з метою дотримання вимог закону щодо розумності строків апеляційного розгляду, а також з урахуванням строку дії запобіжного заходу відповідно до оскаржуваної ухвали суду, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та захисника.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки доводи клопотання знайшли своє підтвердження, а строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого та тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2024.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2024, якою ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.08.2024 включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3