Справа № 757/30875/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5253/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
06 серпня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12023000000001223 від 05.07.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 29.08.2025 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України, - у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн.., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків визначено до 29.08.2025 року.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Обгрунтовуючи скаргу, захисник посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , не розглянув подане захисником клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту або застави, що є грубим порушенням КПК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню та застосуванню запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Скаржник зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України чітко встановлюється мета застосування застави, яка полягає у забезпеченні виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Визначення розміру застави є важливою частиною процесу визначення запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Отже, на переконання захисника, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, застава для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України, не повинна перевищувати 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, але всупереч цьому судом першої інстанції не було дотримано вимог кримінального процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення неправомірного рішення, яке підлягає скасуванню в частині визначення розміру застави.
Апелянт наголошує, що під час обрання запобіжного заходу мають враховуватися не лише загальні, але й спеціальні критерії, що визначені законодавцем як мета та підстави для ухвалення рішення. Вони визначені у ст. 177 КПК. Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або терміновою купівлею квитків до іншої країни. Спроба знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може підтверджуватися або фото/відео матеріалами, або показами свідків, або іншими конкретними доказами на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, прокурор повинен довести той факт, що особа, стосовно якої він заявив клопотання про застосування запобіжного заходу, має реальну можливість отримати доступ до речей, які він хоче спотворити чи знищити, у володіння та користування або ж на момент подання клопотання володіє чи користується ними, або/та вже спотворила чи знищила. У випадку, коли такі речі/документи перебувають у розпорядженні/володінні сторони обвинувачення, вона не може посилатися на можливість їх знищення підозрюваним/обвинуваченим, оскільки саме слідчий/прокурор несе персональну відповідальність за збереження таких предметів.
Спроба незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб (потерпілим, свідком, іншим підозрюваним, обвинуваченим, спеціалістом), які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб. Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи слідчий/прокурор оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа такими діями реально заважає здійснювати досудове розслідування. Так само має бути доведена реальність замаху на вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження наявного.
Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджена доказами. Припущення слідчого про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Апелянт вказує, що жоден із цих ризиків, передбачених приписами ст. 177 КПК України, не існує.
У клопотанні сторони обвинувачення зазначено про наявність, на думку слідчого та прокурора, ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, при цьому, жоден з цих ризиків не підтверджується наявними матеріалами справи та доказами, доданими до клопотання.
На думку захисника, матеріали кримінального провадження не містять жодних належних та допустимих у розумінні КПК України доказів, які б вказували на наявність фактів ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування або суду.
Поведінка підозрюваного в повній мірі спростовує доводи сторони обвинувачення про начебто існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а посилань на інші матеріали кримінального провадження, які вказують на існування такого ризику, як того вимагають приписи п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання не містить.
В апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що в клопотанні слідчого зазначено, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб, спосіб придбання, зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин, грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, отже для уникнення покарання за скоєння особливо тяжкого злочину підозрюваний може самостійно або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Як зазначено у клопотанні, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, будучи обізнаним про особисті дані свідків, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.
Існування вказаного ризику, на думку адвоката, є лише безпідставним припущенням сторони обвинувачення. Зазначаючи про начебто існування такого ризику у клопотанні, прокурор всупереч приписів п.5 ч.1 ст. 184 КПК України не здійснив жодного посилання на матеріали кримінального провадження, якими вони обґрунтовують наявність даного ризику, що прямо вказує на відсутність такого ризику.
Апелянт зазначає, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження органом досудового розслідування не встановлено жодного факту вчинення підозрюваним впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що прямо вказує на відсутність такого ризику.
Враховуючи викладене щодо наявних ризиків, сторона захисту вважає, що вказані в клопотанні сторони обвинувачення припущення про начебто існування ризиків, передбачених чинним КПК України, були безпідставними, надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Також, захисник в апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що в клопотанні зазначається, що 19.07.2024 року ОСОБА_7 збув ОСОБА_10 618 таблеток «каптогону» з вмістом психотропної речовини - амфетамін, які були упаковані в прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком і в поліетиленовий пакет синього кольору, за що отримав від ОСОБА_10 11 500 грн., але при обшуку помешкання ОСОБА_7 не було знайдено ні наркотичних засобів, ні грошових коштів, які начебто були передані підозрюваному.
Крім того, епізод, який інкримінують ОСОБА_7 , відбувся 19.07.2024 року, а підозру вручено та подано клопотання до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише у квітні 2025 року, що вказує на недостатньо обґрунтовану підозру та занадто жорсткий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки за рік слідство мало змогу зібрати всі необхідні докази та допитати свідків у даній справі, але цього не відбулось, тому захисник вважає за необхідне зменшити заставу до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001223 від 05.07.2023 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що мешканець міста Києва ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи засудженим 26.04.2024 року Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, а також притягненим 20.09.2024 Управлінням поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин.
Так, у невстановлений час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 19.07.2024, ОСОБА_11 , який раніше вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу, психотропної речовини, придбав психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін, який міститься в таблетках жовтого кольору, масою не менше 13,4 г., які зберігав по місцю свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою особистого збагачення шляхом незаконного збуту психотропної речовини та не бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА_11 у невстановлений час та при невстановлених обставинах запропонував своєму знайомому, жителю міста Києва ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно збувати психотропну речовину, яку йому буде надавати, на що ОСОБА_7 надав свою згоду.
Відповідно до розподілу ролей, ОСОБА_11 здійснював незаконне придбання, зберігання психотропних речовин, їх фасування, отримував замовлення від покупців психотропних речовин, а ОСОБА_7 отримував від ОСОБА_11 психотропну речовину для збуту та відомості про покупця, а також здійснював зустріч з покупцем, якому збував психотропну речовину.
Так, 19.07.2024, в період з 17 год. 30 хв. по 17 год. 45 хв., ОСОБА_10 - особа, яка залучена працівниками поліції для проведення оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин, через спільного знайомого, домовився про зустріч з ОСОБА_11 в цей же день приблизно о 18 год. біля магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щусева, 10, з метою придбання таблеток «каптагон», які містять психотропну речовину - амфетамін на загальну суму 11 500 грн.
У подальшому ОСОБА_11 , з метою збуту психотропної речовини, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, призначив ОСОБА_7 зустріч біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 для передачі останньому таблеток «каптагон» з метою їх збуту.
Після цього, того ж дня о 17 год. 50 хв., ОСОБА_7 прибув до вказаного будинку, де його зустрів ОСОБА_12 і вони разом зайшли до квартири останнього.
У своєму помешканні ОСОБА_12 відрахував 618 таблеток «каптагону» з вмістом психотропної речовини - амфетамін, які упакував в прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком і в поліетиленовий пакет синього кольору та передав їх ОСОБА_7 для збуту, а також описав зовнішність покупця та місце, де чекає останній.
Потім, о 18 год. 02 хв. ОСОБА_13 , отримавши для збуту 618 таблеток «каптагону» з вмістом психотропної речовини - амфетамін, які упакуванні в прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком і в поліетиленовий пакет синього кольору, залишив квартиру ОСОБА_11 .
Надалі, о 18 год. 18 хв. ОСОБА_10 на автомобілі марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , прибув в обумовлене місце, де залишив салон автомобіля та став чекати на зустріч із продавцем таблеток «каптагон».
Після цього, о 18 год. 24 хв. ОСОБА_7 , діючи узгоджено, за попереднью змовою з ОСОБА_11 , з метою незаконного збуту психотропної речовини, підійшов до ОСОБА_10 , який чекав біля магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щуссва, 10, та разом сіли до салону марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований поряд.
В салоні автомобіля ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , збув ОСОБА_10 618 таблеток «каптагону» з вмістом психотропної речовини - амфетамін, які були упаковані в прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком і в поліетиленовий пакет синього кольору, за що отримав від ОСОБА_10 11 500 грн.
У подальшому, ОСОБА_7 залишив салон автомобіля, а ОСОБА_10 направився до заздалегідь обумовленого з оперативними працівниками Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України місця, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Повітряних Сил, 24/2, де о 19 год. 00 хв. в приміщенні службового кабінету № 222, у нього оперативними працівниками вилучено поліетиленовий пакет синього кольору, в якому містився поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого містилися пігулки жовтого кольору в кількості 618 штук.
Згідно висновку експерта від 13.08.2024 року № KСЕ-19-24/50893-НЗПРАП у складі наданих на дослідження таблеток круглої форми жовтого кольору, з розподільчою рискою з однієї сторони та відтиском у вигляді двох хвилястих ліній з іншої сторони таблетки, які була вилучені 19.07.2024 у ОСОБА_10 , виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в таблетках становить 13,4 г.
У даному кримінальному провадженні, 02.04.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому 26.04.2024 Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 30.05.2025 року включно.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_14 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001223 від 05.07.2023 продовжено до 3-х місяців, тобто до 02.07.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 до 02.07.2025 року включно.
25.06.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001223 від 05.07.2023 до шести місяців, тобто до 02.10.2025 року.
30.06.2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодження з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 12023000000001223 від 05.07.2023 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подане клопотання слідчий обґрунтовував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.
Зазначив, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема:
- протоколом огляду та вручення від 19.07.2024;
- протоколом огляду від 19.07.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 19.07.2024;
- протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 19.07.2024;
- висновком експерта від 13.08.2024 №KCЕ-19-24/50893-НЗПРАП;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.01.2025;
- речовими доказами;
- іншими матеріалами кримінального провадження, які були зібрані в порядку, передбаченому КПК України у ході здійснення досудового розслідування.
На даний час у кримінальному провадженні продовжуються проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:
- зняти гриф секретності та долучити до матеріалів кримінального провадження результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також документи на підставі яких проведено негласні слідчі (розшукові) дії (клопотання та ухвали);
- провести тимчасові доступи до речей і документів, які перебувають у володінні операторів мобільного (стільникового) зв'язку;
- отримати висновки раніше призначених експертиз із Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України;
- провести огляд електронних носіїв інформації, комп'ютерного обладнання, терміналів мобільного зв'язку, сім-карток, які були вилучені під час проведення обшуків;
- з урахуванням зібраних даних скласти та вручити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в кінцевій редакції;
- зібрати матеріали, які характеризують осіб підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ;
- у разі необхідності провести інші слідчі (розшукові) дії, які дадуть змогу органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини вчинення кримінальних правопорушень, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують їх подальше покарання.
Проведення зазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій мають суттєве значення для судового розгляду даного кримінального провадження, вирішення остаточної кваліфікації дій кожного з підозрюваних та вплинуть на повноту досудового розслідування і судового розгляду.
Вказані обставини, на переконання органу досудового розслідування, свідчать про те, що закінчення досудового розслідування на даному етапі є неможливим та потребує додаткового строку досудового розслідування, оскільки результати цих процесуальних дій мають суттєве значення для кримінального провадження, тобто для забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також для виконання основного завдання кримінального провадження, що визначене ст. 2 КПК України, щоби кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Провести зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, тобто до 02.07.2025 року, не представилось можливим, у зв'язку із характером вчинених кримінальних правопорушень, специфікою розслідування даного роду злочинів, об'ємністю кримінального провадження, перевіркою підозрюваних на вчинення інших кримінальних правопорушень, великим обсягом призначених судових експертиз, виконання яких вплине на остаточну кваліфікацію дій підозрюваних, а також у зв'язку із іншими об'єктивними обставинами, які перешкоджали завершити досудове розслідування у зазначений строк.
Також у клопотанні слідчий вказав, що згідно з п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КІК України, метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно виливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, не зменшились.
Так, існує сукупність підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження у тому числі і показаннями, тому останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України.
Також, існують ризики, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики обґрунтовуються тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників вчинення даного злочину, у тому числі і осіб, які збували наркотичні засоби та психотропні речовини ОСОБА_11 , також на даний час не встановлено місць перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння тяжкого злочину підозрюваний, перебуваючи на волі, може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи падання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Окрім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе попередити інших невстановлених на даний час учасників злочинів, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у вчиненні злочинів, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, обгрунтовується тим, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення інших кримінальних правопорушень. Наведене свідчить про те, що у разі звільнення ОСОБА_7 з-під варти, або обрання щодо нього іншого запобіжного заходу, останній продовжить свою злочинну діяльність.
Фактичні обставини вчинення злочинів, інкримінованих підозрюваному, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні.
На даний час перелік вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не зменшився, і саме обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного забезпечує виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надає можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Слідчий вказав, що зазначені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, ухилятись від слідства та суду.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_7 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я у органу досудового розслідування відсутні.
Строк тримання під вартою підозрюваного закінчується 02.07.2025, а виконати зазначений обсяг слідчих та процесуальних дій без його продовження неможливо. Так само, з урахуванням зазначених ризиків, запобіжний захід підозрюваному не може бути змінено на менш суворий.
Посилаючись на викладене, слідчий просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12023000000001223 від 05.07.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 29.08.2025 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України, - у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків визначено до 29.08.2025 року.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивна зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому злочині, а також з огляду на дані про особу підозрюваного, характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчий суддя дослідив доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановив, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, а також те, що дане кримінальне провадження стосується тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, крім того ОСОБА_7 , будучи засудженим 26.04.2024 року Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, а також притягненим 20.09.2024 року Управлінням поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин пов'язаний із наркотичними засобами, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 908 400 (дев'ятсот вісім чотириста) грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, правильність кваліфікації дій підозрюваного, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання апелянта на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано визнав доведеним продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Також, всупереч тверджень захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не було розглянуто клопотання сторони захисту про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначення застави є безпідставними, так як з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя, з урахуванням встановлення обґрунтованості підозри, суспільної небезпечності інкримінованого ОСОБА_7 злочину, продовження існування ризиків відносно ОСОБА_7 , які не відпали з часу застосування запобіжного заходу, та яким не можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, неможливості завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу, дійшов висновку, про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, та відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 , є необґрунтованими, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи, суспільної небезпечності інкримінованого підозрюваному діяння, даних про сімейний, майновий стан останнього, високий ступінь ризиків, що встановлені в провадженні, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн., здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування іншого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4