Справа № 758/9637/16-к Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1275/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
01 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , (в режимі ВКЗ),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційну скаргу зі змінами прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні дитину 2012 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 07.07.2020 вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2021 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі,-
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, 23.11.2015 о 23:30 год. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т. Правди 70, в автомобілі «Мерседес», модель «С-200», д.р.н. НОМЕР_2 незаконно зберігав вогнепальну зброю та два патрони до вогнепальної зброї. Того ж дня о 23:30 год. був зупинений інспекторами роти №7, батальйону №2, патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, і в подальшому в ході проведення поверхневого огляду з салону автомобіля виявлено та вилучено предмет схожий на пістолет Форт 12 та два патрони до вогнепальної зброї.
Згідно висновку балістичної експертизи №431 від 22.04.2016 року, наданий на дослідження пістолет з маркуванням «НОМЕР_4» № НОМЕР_3 є нарізною короткоствольною зброєю. Перероблений для стрільби 9 мм.(9x18) патронами. Переробка полягає у заміні ствола на бойовий з чотирма нарізами правого нахилу. Надані на дослідження 2 патрони з маркуванням «НОМЕР_5», є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї.
Крім цього, 08.11.2020 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в торговому залі магазину «Новус», що належить ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 36003603, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Правди, 47. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «НОВУС УКРАЇНА».
Реалізуючи свій злочинний умисел, 08.11.2020 приблизно о 15 годині 30 хвилин, діючи повторно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 , перебуваючи в торговому залі вказаного магазину, шляхом вільного доступу, з прилавку магазина взяв шість банок лососевої ікри торгівельної марки «Камчадал», вартістю 08.11.2020 - 159 гривень 00 копійок кожна, та помістив їх до внутрішніх кишенів жилетки. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, маючи при собі товар, який належить ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», ОСОБА_7 пройшов повз касову зону не розрахувавшись за вказаний товар, тобто вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак був зупинений працівниками охорони магазину «Новус», не закінчивши злочин з причин, що не залежали від його волі. Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_7 намагався спричинити ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» матеріальну шкоду на загальну суму 795 гривень 00 копійок.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та з урахуванням вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2021 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточне покарання ОСОБА_7 , призначено у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07.07.2020 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_7 засуджено до покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, - виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , рахувати з дня проголошення вироку, а саме з 05.02.2024 року.
Зараховано ОСОБА_7 в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув'язнення та відбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2021 року, а саме з 07.05.2018 року по 07.06.2018 року, 04.12.2018 по 24.09.2019, з 15.04.2021 по 04.02.2024, та з 05.02.2024 і до дня набуття цим вироком законної сили.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави витрати за проведення балістичної експертизи в розмірі 1407, 36 грн.
Вирішено питання застави та речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Подільського районного суду м. Києва в частині зарахування строку попереднього ув'язнення до всього терміну відбування покарання з позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що в тексті оскаржуваного вироку взагалі не зазначено яким чином зараховується строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 і як він зарахований у розрахунках - 1 день попереднього ув'язнення.
Тому, на думку обвинуваченого, йому потрібно перерахувати термін попереднього ув'язнення згідно норм ЗУ «Про попереднє ув'язнення» та ч. 5 ст. 72 КК України в редакції, що діяла після внесення змін згідно закону № 2046-VIII від 18.05.2017 року, керуючись ст.. 376, 537, 539 КПК України, та зарахувати цей термін до всього строку відбування покарання з позбавленням волі.
В свою чергу, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить змінити вирок Подільського районного суду міста Києва від 05.02.2024 щодо ОСОБА_7 . Закрити кримінальне провадження в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 роки 6 місяців позбавлення волі на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалити нову ухвалу, якою вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2021, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. В решті вирок Подільського районного суду від 05.02.2024 щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зі змінами прокурор зазначає, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилання відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП( дрібне викрадення чужого майна).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи, у такому разі вони поширюються на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такими законами чинності.
Враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінального караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закону № 3886-ІХ має зворотню дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_7 , вчинене останнім 08.11.2020.
Відповідно до п. 5 р. ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.
Згідно з діючим на момент вчинення злочину законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2684 грн.
Таким чином, кримінальна відповідальність, з врахуванням змін, внесених Законом № 3886-ІХ, за вчинення крадіжки у 2023 році настає з суми 2102 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення крадіжки сума якої склала 795 грн., кримінальне провадження стосовно останнього за вказаним епізодом підлягає закриттю.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив залишити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора зі змінам та просив її задовольнити, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого в частині перерахування строку, якщо обвинувачений дійсно перебував під вартою в рамках даного кримінального провадження,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, у зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого не заперечуються, які і висновок суду про правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора то колегія суддів вважає їх слушними з наступних підстав.
Так, частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачалась відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доході громадян - грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподатковуваний мінімум доходів громадян в законах або іншим нормативно - правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочині або правопорушень, для яких сума ноподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.
Таким чином, особа, за наявності підстав, несла кримінальну відповідальність за ст. 185 КК України, у взаємозв'язку зі ст. 51 КУпАП, пп.169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, з урахуванням вимог Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням вимог Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів наголошує, що Закон № 3886-IX не є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Проте, зміни, внесені Законом № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.
За вироком Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні 08.11.2020 закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, належного ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» на загальну суму 795 грн.
Станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., податкова соціальна пільга, яка становить 50% від його розміру, складає 1342 грн.
З урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, на момент вчинення ОСОБА_7 закінченого замаху на таємного викрадення чужого майна (крадіжки), розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 268 грн. 40 коп. (1342х0,2=268 грн. 40 коп.), тобто, ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення.
Разом з тим, з огляду на вимоги Закону № 3886-IX, який має зворотню дію в часі, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2020 році кримінальна відповідальність, становить 2684 грн. (1342х2=2684 грн.).
Зважаючи на те, що вартість таємно викраденого 08.11.2020 ОСОБА_7 чужого майна становила 795 грн., тобто, є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону 3886-IX та положень Податкового кодексу України з 1 січня 2020 року настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн., колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду - 01.04.2025 - законом усунута караність діяння, вчиненого ОСОБА_7 08.11.2020, і таке діяння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону 3886-IX від 18 липня 2024 року).
За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням вимог ст. 417 КПК України, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора зі змінами та приходить до висновку, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі підлягає зміні із закриттям кримінального провадження в цій частині на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, то колегія суддів вважає його обгрунтованим, вмотивованим та таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При цьому прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження 15.04.2021 ОСОБА_7 засуджений вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 остаточне покарання відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом частково складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2021, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На думку колегії, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також за своїм видом і розміром відповідає як особі обвинуваченого, так і тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 в частині зарахування строку попереднього ув'язнення не ґрунтуються на матеріалах провадження та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
У зв'язку з вищевикладеним, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора зі змінами необхідно задовольнити, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року підлягає зміні, з наведених у мотивувальній частині даної ухвали підстав.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Кримінальне провадження в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом частково складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2021, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4