Справа: 22ц-888/06
Категорія: спори про спадкове право
Головуючий у І інст. Шептицька Н.В. Доповідач: Карпук А.К.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ____
"З" жовтня 2006 року місто Луцьк
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого - судді Мудренко Л.І.,
Суддів: Карпук А.К., Данилюк В.А.,
при секретарі Грицюк О.П. з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької районної державної нотаріальної контори, Лищенської сільської ради Луцького району , Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частини будинковолодіння в порядку успадкування та зобов»язання видати свідоцтво про право власності за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27.06.2006 року, -
Позивач ОСОБА_1, посилаючись на незаконність рішення у зв"язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги .
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27.06.2006 року в позові ОСОБА_1 до Луцької районної державної нотаріальної контори, Лищенської сільської ради Луцького району , Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частини будинковолодіння в порядку успадкування та зобов»язання видати свідоцтво про право власності відмовлено.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про успадкування ОСОБА_4 обов»язкової частки у спадковому майні , оскільки остання хоча вступила в управління спадковим майном, однак спадкових прав не оформила.
В даному судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала і просила задовольнити із наведених у скарзі підстав.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дочкою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.35) і якому на праві приватної власності належав житловий будинок в АДРЕСА_1(а.с.8). ОСОБА_5. заповів даний будинок позивачу (а.с.9), яка прийняла дану спадщину після смерті ОСОБА_5 і набула право власності на 2/3 спірного житлового будинку, що підтверджується матеріалами спадкової справи №272/98.
Згідно з п.1 ч.І, ч.2 ст. 549 ЦК України ( в ред. 1963 року) визнається , що спадкодавець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном . Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст. 548 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Встановивши, що дружина спадкодавця ОСОБА_4 була непрацездатною, на день смерті останнього , проживала у спадковому будинку, суд, на підставі ст. 535 ЦК України(1963 року) дійшов вірного висновку про успадкування ОСОБА_4 1/3 частини будинку, як обов»язкову частку , незалежно від змісту заповіту.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповівши все належне їй на праві власності майно ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що підтверджується заповітом від 11.06.2003 року.
Оскільки позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом, суд обгрунтовано відмовив у позові ОСОБА_1.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апелянта про наявність підстав для ухвалення заочного рішення не відповідають змісту закону, оскільки у судовому засіданні брав участь представник відповідача - Лищенської сільської ради (а.с.95).
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.