04.02.2025
Справа № 497/2450/23
Провадження № 2/497/18/25
04.02.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретарі судового засідання Ільєва Д.Д., Георгієва А.В.,
за участю: адвокатів Македонської І.О. та Македонського О.І. - представників Вільгемського Ю.Б.,
прокурора Карапірі О.М. - представника Одеської обласної прокуратури,
Мусійчук В.С. та ОСОБА_1 - представників Національної поліції України,
Білоуса В.Р. та Шевченка О.М. - представників Департаменту захисту економіки НП України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Македонської Ірини Олександрівни - представника позивача ОСОБА_2 - до Одеської обласної прокуратури, Національної поліції України, Державної казначейської служби України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,
18.10.2023 року представник позивача звернулася до суду з вищезазначеним позовом (заявою від 05.06.2024 збільшивши обсяг вимог відповідно до п.2ч.2ст.49 ЦПК України - а.с.70-72,т.2), яким, посилаючись на закриття проваджень у двох справах - кримінальній та у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_2 , - просить стягнути на користь позивача з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 953600грн. моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, з яких: 1) 310400грн. - мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час перебування Позивача під слідством та судом в межах кримінального провадження, а також - 2) 310400гривень - мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час незаконного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що позивач перебував під слідством та судом з 31.03.2018р. (з моменту пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення) - і до 23.06.2021р. - до ухвалення Верховним Судом постанови про залишення без змін ухвали Одеського апеляційного суду від 23.10.2020, якою залишений без змін виправдувальний вирок Болградського районного суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №497/1260/18, тобто строк перебування під слідством та судом становить 38 місяців та 24 дні - що завдало ОСОБА_2 моральної шкоди.
Заподіяння моральної шкоди позивачу, крім того, обґрунтовується також складанням 18.01.2019р. відносно ОСОБА_2 оперуповноваженим відділу №4 Департаменту Управління захисту економіки в Одеській області Дучевим О.О. протоколу за №92 про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, та, відповідно розглядом судами першої та апеляційної інстанції справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, провадження в якій постановою Одеського апеляційного суду від 12.04.2019 припинене (справа №521/1340/19), а постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2019 у цій справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП - скасована.
Ухвалою суду від 30.10.2023р. було відкрито провадження за вищевказаним позовом у даній справі, витребувані докази за клопотанням заявника: з Болградського районного суду Одеської області - кримінальну справу за №497/1260/18 відносно ОСОБА_2 за ст.368ч.3 КК України, з Приморського районного суду м.Одеса - справу №522/5713/18 (судовий контроль в рамках кримінального провадження №42017160000001280 від 21.09.2017р.), з Малиновського районного суду м.Одеси - справу №521/1340/19 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.176-2ч.2 КУпАП, та було призначено підготовче судове засідання на 30.11.2023, яке з різних поважних причин було відкладено на 22.01, 13.03, 01.05, 06.06 та 09.07.2024р. з повідомленням сторін.
Ухвалою від 24.11.2023р. судом було задоволено клопотання представника відповідача Національної поліції України - Замостного О.І. та поновлено процесуальний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - до 06.12.2023р.
30.11.2023р. до матеріалів справи надійшов відзив Анни Майстрової - представника Державної казначейської служби, яким вона, як представник цього відповідача, вважаючи, що визначення ДКСУ в якості відповідача є помилковим, а тому ДКСУ не є належним відповідачем, що суперечить матеріальним та процесуальним нормам чинного законодавства, та посилаючись на те, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 779 880грн. не мають належного обґрунтування, не підтверджені відповідними доказами, - тому не підлягають, на її думку, задоволенню, та просить відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі, зазначивши, до того, що строк перебування позивача під слідством та судом становить 30 місяців та 24 дні, а не 38 місяців та 24 дні як зазначено в позовній заяві, вважаючи, що до цього строку не входить строк до набрання вироком законної сили.
Ухвалою суду від 13.03.2024р. задоволено клопотання адвоката Македонської І.О. та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент захисту економіки НП України у зв'язку з тим, що було з'ясовано, що 02.09.2019р. КМУ ухвалено Постанову №841 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції» - Департаменту захисту економіки Національної поліції України, однак ця юридична особа не є ліквідованою, є ліквідаційна комісія, яка працює.
30.04.2024р. до матеріалів справи надійшла сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» заява представника Національної поліції України Замостного О.І. з клопотанням, яким він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди завданої притягненням Позивача до адміністративної відповідальності у справі №521/1340/19, - у зв'язку із спливом строку позовної давності. При цьому заявник, посилаючись на те, що, постановою Одеського апеляційного суду від 12.04.2019 у справі №521/1340/19 апеляційна скарга ОСОБА_2 була задоволена лише частково, а Постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-6 КУпАП - скасована та провадження у справі закрито було на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, - відповідно, строк позовної давності про відшкодування заподіяної Позивачу моральної шкоди внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності почав перебіг з 13.04.2019, а тому, останнім днем строку позовної давності про відшкодування моральної шкоди внаслідок притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, відповідно, є 13.04.2022; тому, стверджує заявник, оскільки про ці судові рішення Позивачу було відомо з часу їх ухвалення, про що ним не заперечується у позові, та, з огляду на те, що жодних доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду в цій частині Позивач не наводить, стосовно цих позовних вимог, відповідно до ст.267ч.4 ЦК України - підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки про це заявляє відповідач, що передбачено ст.267ч.4 ЦК України, адже позов надійшов до суду лише 18.10.2023р. - поза межами такого строку.
09.07.2024р. до матеріалів справи надійшла повторно вищевказана заява, сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» представника Національної поліції України Замостного О.І.
18 та 27.05.2024р. аналогічна заява двічі з таким самим клопотанням надійшла від ОСОБА_3 - представника співвідповідача - Департаменту захисту економіки НП України: одна - засобом електронної пошти, а друга - сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд».
17.04.2024р. до матеріалів справи надійшли у порядку ст.43 ЦПК України письмові пояснення Одеської обласної прокурату, згідно яких заступник керівника Максим Ракович - представник цього відповідача, стверджуючи, що наразі, станом на момент розгляду позову судом, слід застосовувати положення ст.8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2024рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати для обчислень за рішенням судів - в розмірі 1600гр., а тому розмір відшкодування, на який міг би претендувати позивач - становить 49227грн. за 30міс.23дні (30міс.*1600+1227(1600:30)*23), а зазначена у вимогах позову сума в розмірі 779880грн. - позбавлена засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості і значно перевищує правильні розрахунки; крім того, стверджуючи, що наявність шкоди не породжує абсолютного прав на її відшкодування, оскільки потребує доведеності всіх складових цивільно-правової ідповідальності з наданням відповідних доказів розміру заподіяної шкоди; вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позову, крім того, посилаючись на наявність в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим вимоги позову є надмірними і непропорційними за умов досягнутого в Україні рівня життя.
05.07.2024р. до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Македонської І.О., якою вона, посилаючись на те, що позовна заява ОСОБА_2 датована 09.10.2023р. - надійшла до суду 18.10.2023р. поштою, стверджує, що позов поданий у період дії п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-IX, відповідно, станом на дату подання позовної заяви - строк позовної давності був продовжений на період дії воєнного стану, що свідчить про необґрунтованість заяви Департаменту захисту економіки Національної поліції України про застосування строку позовної давності, тому просить суд відмовити в задоволенні цієї заяви про застосування строку позовної давності (вх.№ 3900/24/вх від 27.05.2024року).
За клопотаннями учасників справи судове засідання неодноразово відкладалося з різних поважних причин, у т.ч. - для надання новим учасникам справи можливості ознайомитися з матеріалами. В тому числі, у судовому засіданні 07.06.2024р. представник позивача - адвокат Македонський О.І. просив надати час для ознайомлення з вищевказаними заявами відповідачів про застосування строку позовної давності.
05.07.2024р. до матеріалів справи надійшла сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» заява представника позивача - адвоката Македонської І.О., якою вона, посилаючись на ч.1ст.257 ЦПК України, погоджується, що чинним законодавством встановлено позовну давність звернення до суду строком у три роки, але не вважає, що позивач пропустив його у частині вимог позову, що стосуються відшкодування йому моральної шкоди за неправомірне притягнення до адміністративної відповідальності та просить відмовити у задоволенні цих клопотань відповідачів, посилаючись на ЗУ №2120-IX від 15.03.2022р., яким були внесені зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, доповнивши його п.19, згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, - «строки, визначені ст.ст.257-259,362,559,681,728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії»; а також посилається на ЗУ №3450-IX від 08.11.2023, яким в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України п.19 викладений в новій редакції, - яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, що введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №64/2022, що затверджений ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-IX, - перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
У судовому засіданні протягом розгляду справи представник позивача підтримала вимоги позову, просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові, стверджуючи, що позивачу діями державних органів було завдано моральну шкоду і матеріальні збитки, та пославшись на власні розрахунки, викладені у позові, що ж до завданої моральної шкоди в межах складання та розгляду судами протоколу про адміністративне правопорушення, то, незважаючи на те, що позивач не був притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, але, по-перше, він поніс незручності, прибуваючи до місць складання протоколу та до суду, змушений був хвилюватися, укладати угоду з адвокатом, поніс, окрім моральної шкоди у виді хвилювання, приниження та погіршення стану здоров'я у зв'язку з цим і порушення звичайного ритму життя, а також порушення всіх соціальних зв'язків, оскільки був змушений подати заяву про звільнення з посади - що стало наслідком порушення державою питання про вчинення ним адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, і, хоча адміністративну справу було закрито та його було виправдано, він не зміг поновити зв'язки з близькими та колегами; також позивач поніс й матеріальні витрати, пов'язані з незапланованими поїздками і зустрічами в межах порушеного державними органами питання про вчинення ним правопорушення, пов'язаного з корупцією - які у вимогах позову вже не враховувалися. Що ж до розрахунку матеріальної шкоди за період притягнення до кримінальної відповідальності - вона й так розрахована в мінімальному розмірі, тому остаточно представник позивача просила стягнути на користь позивача ОСОБА_2 з відповідача - держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України 953тис. 600грн.
Представники Національної поліції України та Департаменту захисту економіки НП України підтримали у судовому засіданні свої клопотання щодо закриття провадження у цій справі у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з таким позовом, просили задовольнити з підстав, викладених в мотивувальних частинах їх заяв, а представник позивача - підтримала свої заперечення, просила відмовити в задоволенні клопотань відповідачів щодо застосування строку позовної давності стосовно частини вимог її позову від імені і в інтересах ОСОБА_2 , - посилаючись в обґрунтування на свої заперечення, що викладені в її письмовій заяві, та вважаючи, що ЗУ № 2120-IX в редакції від 15.03.2022р. цей строк, у даному випадку - стосовно вимог позову - продовжений на строк дії воєнного стану.
Прокурор Болградської окружної прокуратури Одеської області, що діє за довіреністю як представник і в інтересах відповідача - Одеської обласної прокуратури - підтримав думку представників Національної поліції України та Департаменту захисту економіки НП України, вважаючи обґрунтованими і законними вимоги їх заяв з аналогічними клопотаннями про застосування строку позовної давності щодо частини вимог позову, вважаючи, що позивачем/його представником він дійсно не був дотриманий при зверненні до суду, а тому вимоги позову розгляду не підлягають.
Вислухавши думку кожного учасника судового засідання, розглянувши вимоги позову, дослідивши надані суду докази та вивчивши подані суду матеріали, судом з'ясовано наступне.
18.10.2023 адвокат Македонська І.О. - представник і в інтересах позивача ОСОБА_2 - звернулася до суду з вищезазначеним позовом (пізніше збільшивши заявою від 05.06.2024 обсяг позовних вимог (а.с.70-72,т.2), яким, посилаючись на закриття проваджень у двох справах - кримінальній і про адміністративне правопорушення, що пов'язане з корупцією (за ч.1ст.172-6 КУпАП) стосовно позивача, - просить стягнути на користь позивача з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України загалом 953600грн. моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, з яких: 1) 310400грн. - мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час перебування Позивача під слідством та судом в межах кримінального провадження, а також - 2) 310400грн. - мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час незаконного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що позивач - гр. ОСОБА_2 - перебував під слідством та судом з 31.03.2018р. (з моменту пред'явлення йому обвинувачення) - і до 23.06.2021р. - до ухвалення Верховним Судом постанови про залишення без змін ухвали Одеського апеляційного суду від 23.10.2020, якою був залишений без змін виправдувальний вирок Болградського районного суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №497/1260/18, тобто строк перебування позивача під слідством та судом загалом становить 38 місяців та 24 дні - що завдало гр. ОСОБА_2 моральної шкоди.
Заподіяння моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 , крім того, обґрунтовується також складанням 18.01.2019р. відносно нього оперуповноваженим відділу №4 Департаменту Управління захисту економіки в Одеській області Дучевим О.О. протоколу за №92 про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, та, відповідно розглядом судами першої та апеляційної інстанції справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, провадження в якій постановою Одеського апеляційного суду від 12.04.2019 припинене (справа №521/1340/19), а постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2019 у цій справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП - скасована.
Ухвалою суду від 09.07.24р. було залишено без розгляду клопотання представника Національної поліції України Замостного О.І. та представника Департаменту захисту економіки НП України Білоуса В.Р. як заявлені передчасно, однак, оскільки ними ця думка була підтримана в ході судових дебатів, судом, у даному випадку, встановлено наступне.
Так, 30.04.2024р. до матеріалів справи надійшла сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» заява представника Національної поліції України Замостного О.І. з клопотанням про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди завданої притягненням Позивача до адміністративної відповідальності у справі №521/1340/19, - у зв'язку із спливом строку позовної давності. При цьому заявник, посилаючись на те, що, постановою Одеського апеляційного суду від 12.04.2019 (у справі №521/1340/19) за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 була скасована Постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2019 про притягнення його, ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-6 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, - відповідно, строк позовної давності про відшкодування заподіяної Позивачу моральної шкоди внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності почав перебіг з 13.04.2019, а тому, останнім днем строку позовної давності про відшкодування моральної шкоди внаслідок притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, відповідно, є 13.04.2022; тому, стверджує заявник, оскільки про ці судові рішення Позивачу було відомо з часу їх ухвалення, про що ним не заперечується у позові, та, з огляду на те, що жодних доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду в цій частині Позивач не наводить, стосовно цих позовних вимог, відповідно до ст.267ч.4 ЦК України - підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки про це заявляє відповідач, що передбачено ст.267ч.4 ЦК України, адже позов надійшов до суду лише 18.10.2023р. - поза межами такого строку.
08.07.2024р. до матеріалів справи надійшла повторно вищевказана заява, сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» представника Національної поліції України Замостного О.І.
27.05.2024р. аналогічна заява двічі з таким самим клопотанням надійшла від ОСОБА_3 - представника співвідповідача - Департаменту захисту економіки НП України: одна - засобом електронної пошти, а друга - сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд».
А, 05.07.2024р. до матеріалів справи надійшла сформована у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» заява представника позивача - адвоката Македонської І.О., якою вона, посилаючись на ч.1ст.257 ЦПК України, погоджується, що чинним законодавством встановлено позовну давність звернення до суду строком у три роки, але не вважає, що позивач пропустив його звертаючись до суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди за неправомірне притягнення до адміністративної відповідальності, а тому просить відмовити у задоволенні цих клопотань відповідачів, посилаючись на ЗУ №2120-IX від 15.03.2022р., яким були внесені зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, доповнивши його п.19, згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, - «строки, визначені ст.ст.257-259,362,559,681,728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії»; а також - посилається на ЗУ №3450-IX від 08.11.2023, яким в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України п.19 викладений в новій редакції, і яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, що введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №64/2022, що затверджений ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-IX, - перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
У судовому засіданні представники Національної поліції України та Департаменту захисту економіки НП України наполягали на застосуванні строків позовної давності з підстав, викладених в мотивувальних частинах їх заяв, а представник позивача - підтримала свої заперечення, просила відмовити в задоволенні клопотань відповідачів щодо застосування строку позовної давності стосовно вимог позову, - посилаючись в обґрунтування на свої заперечення, що викладені в її письмовій заяві, та вважаючи, що ЗУ №2120-IX в редакції від 15.03.2022р. цей строк, у даному випадку - стосовно вимог позову - продовжений на строк дії воєнного стану. Представник відповідача Одеської обласної прокуратури - підтримав думку представників Національної поліції України та Департаменту захисту економіки НП України, вважаючи обґрунтованими і законними вимоги їх заяв з аналогічними клопотаннями про застосування строку позовної давності стосовно строку звернення до суду з даним позовом, вважаючи, що позивачем/його представником він дійсно не був дотриманий і підлягає затсосуванню до цих правовідносин.
Судом, за результатами вивченням чинного законодавства, наданих суду матеріалів і відомостей, а також - вимог заявлених клопотань, встановлено наступне.
Відповідно до ст.ст.256-268 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Є ще спеціальна позовна давність, але вона не стосується правовідносин даного позову. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про її збільшення укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, що встановлені ст.ст.253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку . Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Перебіг позовної давності зупиняється, в разі: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. В разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. 3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що походить з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державні резерви"; 7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об'єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акту передачі такого гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Крім того, ЗУ №540-IX від 30.03.2020р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257,258,362,559,681,728,786,1293 ЦК України та ГК України (статтями 232,269,322,324) - продовжуються на строк дії такого карантину (який був скасований з 24:00год. 30.06.2023р.) на всій території України Постановою КМУ від 27.06.2023 №651.
А, ЗУ №2120-IX від 15.03.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022р. - дійсно були внесені зміни на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, а саме, - «строки, визначені ст.ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії», крім того, ЗУ №3450-IX від 08.11.2023, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, - п.19 викладений в новій редакції, і яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, що введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №64/2022, який затверджений ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-IX, - перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану", датою набрання цим ЗУ чинності на офіційному сайті ВР зазначено 30.01.2024р.
Таким чином, перебіг строку позовної давності, передбачений ст.ст.257,258,362,559,681, 728,786,1293 ЦК України був зупинений чинним законодавством з 12.03.2020р. до 30.06.2023р. у зв'язку з дією карантину, але станом на теперішній час триває, оскільки почався знову з 17.03.2022р. у зв'язку з запровадженням на території України воєнного стану і встановлений до його закінчення, тобто - триває досі.
З вимог позову та клопотань і заперечень учасників справи - стосовно застосування строку позовної даності - вбачається, що Позивач ОСОБА_2 був обвинувачений у вчиненні адміністративного правопорушення, за ч.1ст.172-6 КУпАП і Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2019р. - притягнутий до адміністративної відповідальності за цією статтею (спр. №521/1340/19), але постановою Одеського апеляційного суду від 12.04.2019р. у справі №521/1340/19 апеляційна скарга ОСОБА_2 була частково задоволена, вищезазначена Постанова Малиновського районного суду м.Одеси скасована, а провадження у справі - закрито на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; а тому, згідно чинного ЦК України, строк позовної давності про відшкодування заподіяної Позивачу моральної шкоди внаслідок притягнення його до зазначеного адміністративної відповідальності почав перебіг з 13.04.2019, і тому заявники - представники відповідачів у своїх клопотаннях правильно визначили, що останнім днем строку позовної давності в цій частині Позову відповідно до ст.257 ЦК України мав бути 13.04.2022р. Однак, не зважаючи на це, останнім днем строку позовної давності в цій частині цього Позову, насправді, є не 13.04.2022р., а є 30.06.2023р. - відповідно до ЗУ №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р., - згідно якого строки, визначені ст.257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину - починаючи з 30.03.2020р. і до дня скасування карантину на всій території України (до 30.06.2023р. - коли він був скасований Постановою КМУ від 27.06.2023р. №651 і набрав законної сили).
Таким чином, оскільки Позов надійшов до суду 18.10.2023р. - можна було б вважати, що позивачем/його представником, перевищено строк, який визначений чинним законодавством, і в який він міг звернутися до суду з такою вимогою, однак, відповідно до дії, на момент звернення з цим позовом до суду, ЗУ №2120-IX від 15.03.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022р. і яким були внесені зміни до ЦК України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану: «строки, визначені ст.ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії»; крім того, починаючи з 30.01.2024р. - стосовно цього строку - діє ще й положення ЗУ №3450-IX від 08.11.2023, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України якого, п.19 викладений в новій редакції, і яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, що введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №64/2022, який затверджений ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-IX, - «перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем та представником позивача не пропущено строк позовної давності, а клопотання представників відповідачів про застосування строків позовної давності щодо вимог Позову є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки він не є пропущеним.
Стосовно вимог позову по суті.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ч.1ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Частиною 2 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди регулюється Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Стаття 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначає, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства (частина перша статті 1176 Цивільний кодексу України).
Підставами для відшкодування шкоди є: 1) Постановлення виправдувального вироку суду або встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) Закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 3) Закриття справи про адміністративне правопорушення (стаття 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон).
Право на відшкодування завданої шкоди втрачає лише та фізична особа, яка в процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди (ч.4ст.1176 ЦК України). Відшкодуванню підлягає: 1) Заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій. 2) Майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт. 3) Штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином. 4) Суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги. 5)Моральна шкода (стаття 3 Закону). Порядок повідомлення громадянину про право на відшкодування шкоди. В разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди (ст.11 Закону). Громадянинові, а в разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, встановленою Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення). У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати. За відсутністю відомостей про місце проживання спадкоємців повідомлення направляється їм не пізніше п'яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (пункт 6 Положення). Органи які направляють повідомлення з роз'ясненням про відшкодування шкоди: при закритті провадження у справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення (пункт 11 Положення).
Заходи, які вживаються для відшкодування шкоди: у місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить постанову (ухвалу). В ухваленій постанові (ухвалі) вказаного органу, зазначається зокрема: зміст вимог; докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку; розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені у зв'язку з незаконними діями; розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу; загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплати; порядок і термін оскарження і опротестування постанови (ухвали) (пункт 12 Положення). Порядок судового вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди - визначений чинним законодавством, та, в разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора. В разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку (пункт 12 Положення). Прогаяний термін, для пред'явлення громадянином відповідних вимог, поновлюється тією установою або організацією, на якій лежить обов'язок по розгляду цих вимог. Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцем знаходження відповідного органу дізнання, попереднього слідства чи прокуратури (пункт 26 Положення). Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат (пункт 26 Положення). Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №201/10234/20, зазначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду, розмір якої перевищує мінімально встановлений законом, може бути подана в будь-якій формі з дотриманням необхідних, передбачених ст.175 ЦПК України елементів у позовному провадженні. Позивачем у цих справах повинна бути потерпіла особа, а відповідачем - держава в особі відповідного органу.
Таким чином, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду, відповідачем є держава Україна, яка несе відповідальність за рахунок коштів Державного бюджету України. Це означає, що держава виступає як сторона у справі (відповідач), а конкретний орган, діяння якого призвело до шкоди, є лише його складовою, тому, оскільки відшкодування здійснюється за рахунок Державного бюджету України, - доводи представника Державної казначейської служби України про те, що ДКСУ не є належним відповідачем - є безпідставними.
Крім того, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Такі висновки викладені у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
Враховуючи вищевикладене, суд не може не погодитися з представником Позивача щодо строку початку і тривалості моральної шкоди. завданої Позивачу, та з розрахунком розміру відшкодування.
Так, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №686/23731/15-ц, «законодавець визначив мінімальний розмір оральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом». Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 01.04.2024 мінімальну заробітну плату в розмірі 8000грн. Відповідно до абз.2,3 ст.13 Закону № 266/94-ВР, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Строк перебування Позивача під слідством та судом з дати затримання 30.03.2018р. становить 3 роки 2 місяці 24 дні, тобто, - 38 місяців 24 дні. Середньоденна мінімальна заробітна плата складає 266,66грн. з розрахунку (8000х30).
Отже, мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час перебування Позивача під слідством та судом в рамках кримінального провадження становить 310400 (триста десять тисяч чотириста) гривень (8000х38=304000грн.)+(8000:30)х24)=6400) = 310400грн., де 38 - це кількість місяців, 24 - кількість днів перебування під слідством, 8000грн. - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи.
Щодо адміністративної справи за протоколом № 92, який щодо Позивача був складений 18.01.2019р., то постанова Одеського апеляційного суду (спр. №521/1340/19) ухвалена 12.04.2019р., що становить 2 місяці 25 днів. Отже, мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час незаконного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, складає 18983,33грн. (8000х2=16000грн.)+(6700:30)х24)=6400)=22400грн. Враховуючи правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №686/23731/15-ц, Великої палати Верховного суду від 15.12.2020 року у справі №742/17832/14-ц, постанові ВС від 24.07.2023р. у справі №766/5551/17, ВП ВС у Постанові від 22.04.2019р. у справі №236/893/17, з огляду на характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість характеру немайнових втрат, застосування запобіжного заходу, беручи до уваги тяжкість вимушених змін в його життєвих зв'язках, що призвели до погіршення стосунків з оточуючими, а також появи негативних психоемоційних змін, враховуючи ступінь зниження престижу і ділової репутації, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, моральна шкода, на думку представника Позивача, має бути відшкодована позивачу ОСОБА_2 в трьохкратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць.
Зазначений розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню Позивачу, узгоджується з правовими висновками викладеними у Постанові ВП ВС від 31.10.2018р. у справі №383/596/15, у постановах ВС від 04.06.2018 у справі №489/2492/17, від 13.06.2018р. у справі №464/6863/16, від 21.06.2018р. у справі №205/119/17, від 25.07.2018 у справі №607/14493/16-ц, від 19.09.2018 у справі №534/955/17, від 19.12.2018 №214/5262/15-ц та від 10.07.2023 у справі №701/256/22.
Так, враховуючи всі обставини справи, розмір мінімальної заробітної плати, що діє на момент розгляду справи судом першої інстанції, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи те, що позивачем не розраховувалося усіх матеріальних витрат, пов'язаних з судовими засіданнями, правовою допомогою, інфляційними процесами, тощо, а також те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов'язана з її розміром, відповідно до наданих суду відомостей та доказів, розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь Позивача у зв'язку з постановленням виправдувального вироку, таким чином, є справедливим в розмірі 931200грн. - враховуючи тривалість (38міс.24дні), та його матеріальні затрати і завдану моральну шкоду, яку може виміряти і відчути лише особа, яка була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності та пройшла усі процедури, пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності: пред'явлення підозри, розгляд справи судом першої інстанції, перегляд апеляційною судовою інстанцією та очікування висновку суду касаційної інстанції, а тому зазначені в уточненій заяві представника позивача 953600грн. - є співмірними з втратами - моральними і матеріальними Позивача, а наданий розрахунок - є вірним (8000х38=304000грн.)+(8000:30)х24)=6400) = 310400)х3), де: 38 - це кількість місяців та 24 - ще кількість днів перебування під слідством, 6700грн. - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи; тому загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 931200грн.+22400грн.
Оцінюючи встановлені і зазначені вище обставини справи у сукупності з нормами закону, якими вони врегульовані, беручи до увагу судову практику Верховного Суду, суд дійшов до переконання про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення на його користь 953600грн. моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, з яких: 310400грн. - мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час перебування Позивача під слідством та судом в межах кримінального провадження, та 310400гривень - мінімальний гарантований розмір моральної шкоди за час незаконного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності зі стягненням цієї суми на його користь з Держави Україна шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
Керуючись ст.ст.141,222,258-259,263-265,268,273,354 ЦПК України та ст.257,1176 ЦК України, ст.ст.1,2,11,12 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" суд
ухвалив:
Задовольнити в повному обсязі позов адвоката Македонської Ірини Олександрівни - представника позивача ОСОБА_2 - до Одеської обласної прокуратури, Національної поліції України, Державної казначейської служби України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - 953600 (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі шістсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення виготовлено 14.02.2025 року.
Суддя А.В. Кравцова