12.09.2025 рокуСправа № 634/1163/20 Провадження № 1-кп/634/11/25
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області кримінальне провадження №12020220420000179 від 03 червня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Антонівка Шполянського району Черкаської області, громадянина України, не працюючого, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 12.06.2017 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Антонівка Шполянського району Черкаської області, громадянина України, не працюючого, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України,-
встановив:
На розгляді Сахновщинського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12020220420000179 від 03 червня 2020 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
З обвинувального акту вбачається, що 03 червня 2020 року, близько 13:20 години, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях на 118 км. пк. 2 з парної сторони колії по ходу збільшення пікетів на перегоні Кегичівка - Сахновщина лінії Красноград - Лозова, Красноградської дільниці виробничого підрозділу «Харківська дистанція лісових насаджень» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», поблизу с. Чорнолозка Сахновщинського району Харківської області, з корисливого мотиву, з метою їх подальшого використання у опалюванні жилого будинку, діючи в супереч:
-пункту 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватись у порядку спеціального використання лісових ресурсів;
-частини 1 статті 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно;
-пункту 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів;
-пункту 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки;
-пункту 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, за допомогою бензопили Good luk, червоного кольору, здійснили незаконну порубку сироростучих (живих) дерев, а саме: 2 шт. породи «ясен» з діаметром стовбура 40 см. кожен, чим згідно висновку комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 28.08.2020 № 12399/12400, проведеної ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса спричинив збитки Красноградській дільниці виробничого підрозділу «Харківська дистанція лісових насаджень» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» в сумі 25603, 42 грн., що заподіяло істотну шкоду.
Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 246 КК України - тобто незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяли істотну шкоду, вчинено за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні захисником обвинувачених ОСОБА_7 заявлено клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрити.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтримали подане їх захисником клопотання про звільнення їх кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі, просили його задовольнити.
Судом було роз'яснено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що вказана підстава звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою та обвинувачений, якщо він наполягає на своїй невинуватості, не позбавлений права вимагати проведення судового провадження в повному обсязі.
Отримавши вказані роз'яснення суду, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснив, що заперечують проти продовження судового провадження та ухвалення вироку і наполягають на закритті кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні при вирішенні вказаного клопотання послався на розсуд суду.
Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, який не вирішено по суті.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до положень ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відносяться до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.
Санкція ч. 2 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, тому згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним діяння і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
При цьому суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Щодо невизнання вини обвинуваченими суд зазначає наступне.
В Постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року кримінальне провадження № 730/67/16-к викладено наступні висновки. За змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 566/554/16-к, ухвалах Верховного Суду від 14.09.2020 по справі № 93/1843/16-к, від 20.08.2020 по справі № 661/4717/15-к, в яких також зазначено, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінально відповідальності на підставі статті 49 КК України. У зв'язку з цим, суд першої інстанції незалежно від визнання обвинуваченим вини має звільнити його від кримінальної відповідальності, а не від покарання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 по кримінальному провадженню №598/1781/17 зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності, застосування ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Враховуючи наведене, невизнання обвинуваченими своєї вини в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
В ухвалах Верховного Суду від 14.09.2020 по справі № 93/1843/16-к, від 20.08.2020 по справі № 661/4717/15-к, від 24.02.2020 по справі №466/5490/17 суд касаційної інстанції висловив наступні висновки щодо застосування норм права під час оцінки доводів касаційних скарг відносно того, що суди першої інстанції під час закриття кримінального провадження у зв'язку із спливом строків давності послались лише на обвинувачення, пред'явлене органом досудового розслідування, проте не навели висновків, що таке діяння дійсно мало місце, містить склад злочину та обвинувачений винний у його вчиненні.
Верховним Судом у вказаних вище ухвалах зазначено, що враховуючи положення ч. 4 ст.286 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний невідкладно розглянути клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності, не з'ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347 - 363 КПК України.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення минуло 5 роки, обвинувачені протягом цього періоду не ухилялися від слідства або суду, не вчинив нового кримінального правопорушення, вони можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Щодо цивільного позову, суд зазначає наступне.
АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ Укрзалізниця» пред'явлено цивільний позов, в якому просять стягнути солідарко з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 матеріальні збитки, заподіяні внаслідок кримінального правопорушення в розмірі 25603,42 грн.
Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Таким чином, КПК України не передбачено можливість вирішення по суті цивільного позову в разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження.
Крім того, суд враховує, що вирішення по суті цивільного позову передбачає необхідність встановлення судом обставин кримінального правопорушення та вирішення питання щодо винуватості обвинуваченого.
Між тим, вирішуючи питання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, суд позбавлений можливості досліджувати докази та вирішувати питання щодо доведеності або недоведеності складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для вирішення по суті цивільного позову в разі постановлення ухвали про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Аналогічні роз'яснення надані в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», згідно яких у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
КПК України не врегульовано питання щодо процесуального рішення з приводу цивільного позову, яке має право ухвалити суд в разі закриття кримінального провадження, зокрема у зв'язку із спливом строків давності.
При цьому КПК України передбачено два можливі процесуальні рішення за наслідками розгляду цивільного позову або вирішення його по суті, або залишення без розгляду.
За таких обставин суд вважає за необхідне керуватись висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 року по справі № 0306/7567/12, згідно яких коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов'язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.
Враховуючи наведене, суд застосує аналогію права та залишає цивільний позов АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ Укрзалізниця» без розгляду.
Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, а також висновки щодо застосування норм права, викладені в Постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к, звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не позбавляє АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ Укрзалізниця» можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.
Щодо вирішення долі речових доказів, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 05.06.2025 року накладено арешт на спиляні колоди дров дерева ясена 0,6935 куба та б/в бензопилу Good luk червоного кольору, шляхом заборони вчинення дій направлених на передачу та відчуження вказаного майна, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2цього Кодексу.
Санкція ч.2 ст. 246 КК Україн передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
За таких обставин, враховуючи, що санкцією ч. 2 ст. 246 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі, наявні всі правові підстави для застосування положень ст. 96-1 КК України «Спеціальна конфіскація» при вирішені долі арештованого майна.
Відповідно до п. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому:
- гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);
- гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
- гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.
Згідно п. 10 ст. 100 КПК України, під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації, насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.
З урахуванням вимог ст. 100 КПК України, не передбачається обов'язкового ухвалення судом рішення у формі обвинувального вироку для вирішення питання щодо спеціальної конфіскації.
Враховуючи викладене, спиляні колоди дров дерева ясен 0,6935 куба, б/в бензопилу Good luk, червоного кольору, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Сахновщинського районного суду Харківської обалсті від 05.06.2020 року та які передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області - підлягаютьконфіскації у дохід держави.
Обвинуваченими та їх захисником не надано жодного доказу щодо законності походження спиляних колод дров дерева ясен, придбання їх в установленому законом порядку, а також що вказана бензопила не використровувалася для вчинення інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Щодо речових доказів, а саме викрутку ключ, пластикову пляшку з надписом Forsage з вмістом мастила суд важає за необхіжне їх знищити, оскільки не встановлено їх власників та не надано доказів щодо використання їх при вчиненні вкзаного кримінального провопорушення.
Щодо процесуальних витрат в кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Зазначене узгоджується з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року у провадженні № 51-4251кмо21 (справа № 203/241/17).
З огляду на зазначене, суд не стягує з обвинувачених на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 284, 286, 372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220420000179 від 03 червня 2020 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.246 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ч.1 ст.49 КК України.
Цивільний позов потерпілої юридичної особи АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ Укрзалізниця» про стягнення матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Роз'яснити АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ Укрзалізниця», що вони мають право пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- спиляні колоди дров дерева ясен 0,6935 куба, б/в бензопилу Good luk, червоного кольору, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Сахновщинського районного суду Харківської обалсті від 05.06.2020 року, передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області - конфіскувати в дохід держави.
- викрутку ключ, пластикову пляшку з надписом Forsage з вмістом мастила, передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику, а в разі відмови від отримання - знищити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Повний текст ухвали складено 16.09.2025 року.
Суддя: