Справа № 643/3369/25
Провадження № 2/643/5364/25
16.09.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Тимош О.М.,
за участю секретаря судових засідань Кизим К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення,
Позивач КП «Харківводоканал» в особі свого представника Панасенко І.О. звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 42 103,83 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 по 31.01.2025 у сумі 25 843,50 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 31.01.2025 у сумі 14 294,57 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 948,16 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 531,84 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 485,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
21.02.2025 відповідачам була направлена претензія №44 з пропозицією погасити борг у триденний термін. На момент подання позову відповідачі не здійснили ніяких заходів до погашення заборгованості.
Відповідачі не належним чином виконували зобов'язання з оплати наданих послуг у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 40 138,07 грн.
Відповідно до Закону № 2189-VIII, враховуючи норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг», п. 34 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 та на підставі моделі договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем), умови якої однаково діють для усіх споживачів житлового будинку АДРЕСА_2 , на підставі чого за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалися нарахування за абонентське обслуговування та виникла заборгованість за період з 01 червня 2022 по 31 січня 2025 у сумі 948 грн 16 коп.
Відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи норми Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 “Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова», відповідачу(ам) нараховано заборгованість за утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, а саме: за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01 червня 2022 по 31 січня 2025 у сумі 531 грн 84 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01 червня 2022 по 31 січня 2025 у сумі 485 грн 76 коп.
Таким чином, загальна заборгованість складає 42 103,83 грн.
Посилаючись на ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» позивач просив позовні вимоги задовольнити.
05.08.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив по позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що частина позовних вимог Позивача виходить за межі встановленого строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду лише в березня 2025 року, проте заявлені вимоги стосуються 2015 року та 2016 року, що значно перевищує встановлений строк позовної давності. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних від Позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Таким чином, до даних правовідносин має бути застосовано позовна давність. Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 01.03.2020, а позивач звернувся з позовними вимогами 03.03.2025, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.05.2015 по 01.03.2020 не підлягають задоволенню, оскільки на них не поширюється дія карантину. Тобто, як зазначалось вище, подовження строку позовної давності відбулося на підставі Закону України №540-IX від 30 березня 2020 року, який набрав законної сили 02 квітня 2020 року. Проте, пред'являнні позовні вимоги, які охоплюють період з 01.05.2015 по 01.03.2020, взагалі не підлягають задоволенню.
При цьому, в матеріалах даної справи відсутні будь-які заяви позивача щодо звернення до суду для поновлення строку позовної давності з поважних причин. Позивач лише обґрунтував пропуск строку позовної давності тим, що у позивача бракує працівників на підприємстві, а отже, він не має можливості своєчасно звертатись до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Дана обставина, на думку представника відповідача, не є поважною причиною пропуску строків позовної давності, оскільки трудові чи організаційні труднощі підприємства не можуть виправдовувати бездіяльність у захисті порушеного права протягом визначеного законом трирічного строку. Таким чином, позивач, маючи можливість та обов'язок здійснювати належні юридичні дії для захисту своїх інтересів, безпідставно не скористався таким правом у межах передбаченого строку, що виключає можливість задоволення позову.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що між сторонами існує договір на послуги з надання житлово-комунальних послуг, а також те, що позивачем було взагалі надано якісь послуги. Між сторонами відсутній договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.
При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи дійсні та достатні докази того, що Відповідачі фактично користувались житлово-комунальною послугою.
08.08.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просила відзив на позовну заяву залишити без задоволення. Щодо обрахунку позовної давності зазначає, що 19 квітня 2021 року Верховним Судом було опубліковано узагальнену практику у справах, пов'язаних з наданням житлово-комунальних послуг, по рішеннях, внесених до ЄДРСР за період 2018-2020р.р. В даній практиці відображено Постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 437/2726/13-ц, відповідно до якої, було визнано дії відповідачів по частковій сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги такими, що переривають строк позовної давності. Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Враховуючи вищевказане, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг переривається у разі часткового погашення боржником відповідної заборгованості. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, що знаходиться в матеріалах справи відповідачем за період з 2015 по 2025 рік було сплачено 1879,89 грн, відповідно, заборгованість сплачувалася частково.
З посиланням на ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 7, 9, 5, 10,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення представник позивача зазначила, що аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. У відповідача виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідачів як споживачів від оплати відповідних послуг.
В обґрунтування своєї позиції представник позивача посилався на правову позицію, висловлену викладені в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, постанові Верховного суду України від 20.04.2016 у справі №221/515/15-а, постанову Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц., постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц.
08.08.2025 від представника позивача надійшли розрахунки заборгованості за надані послуги водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2025.
Ухвалою судді від 07.03.2025 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 02.05.2025, ухваленим у цивільній справі №643/3369/25, позовну заяву КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість в сумі 42 103,83 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 по 31.01.2025 у сумі 25 843,50 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 31.01.2025 у сумі 14 294,57 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 948,16 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 531,84 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 485,76 грн та витрати по сплаті судового збору 1211,20 грн з кожного.
Ухвалою суду від 30.07.2025 заяву представника відповідача Купцова А. С. про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення задовольнити; скасовано заочне рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 02 травня 2025 року у цивільній справі за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 16 вересня 2025 року 11 годину 30 хвилин.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника КП «Харківводоканал», позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ліфлянчик С. І. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заяв про відкладення не направляв.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов суду не подавали.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, є споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Заборгованість відповідача за вказані вище послуги, згідно наданих позивачем розрахунків, складає 42 103,83 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 по 31.01.2025 у сумі 25 843,50 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 31.01.2025 у сумі 14 294,57 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 948,16 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 531,84 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 485,76 грн.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 року (далі Закон в редакції до 01.05.2019), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 передбачено, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 року (далі Закон в редакції з 01.05.2019 року) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
Згідно п. 17 вказаних вище Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Пунктом 18 вказаних Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 18 вказаних вище Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідно до п. 30 вказаних Правил споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до п. 1 ч. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, встановлено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В Постанові Великої Палати Верховного Суду (далі ВП ВС) від 07.07.2020 по справі №712/8916/17 викладено наступні висновки щодо застосування норм права.
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 77 Постанови ВП ВС).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 78 Постанови ВП ВС).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (п. 79 Постанови ВП ВС).
Враховуючи наведене та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання з водовідведення у загальному розмірі 42 103,83 грн.
Разом з цим, представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за надані послуги.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківводоканал» із даною позовною є 03 березня 2025 року, а період нарахування заборгованості становить з 01 травня 2015 року по 31 січня 2025 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою - 03 березня 2025 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01 травня 2015 року по 31 січня 2025 року, строк позовної давності щодо платежів за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року включно позивачем пропущено.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2025 року, яка складатиме 39 381,61 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 у сумі 24 260,79 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 у сумі 13 155,06 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 948,16 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 531,84 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 485,76 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості в сумі 39 381,61 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 у сумі 24 260,79 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 у сумі 13 155,06 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 948,16 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 531,84 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 485,76 грн.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та, у зв'язку з частковим задоволенням позову підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивач у загальній сумі 2265,78 грн по 1132,89 грн з кожного.
Керуючись ст. 2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, -
Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість в сумі 39 381,61 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 у сумі 24 260,79 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 у сумі 13 155,06 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 948,16 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 531,84 грн, за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2025 у сумі 485,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір по 1132,89 грн з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського районного суду.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал», місцезнаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 033617115.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 .
Суддя О. М. Тимош