Справа № 643/15633/25
Провадження № 1-кс/643/5152/25
16 вересня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22022220000003602 від 15.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, -
Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000003602 від 15.12.2022 за підозрою громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури.
17.05.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Санкція ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Згідно відповіді регіонального сервісного центру КСЦ МВС в Харківській, Полтавській, Сумській областях (філія ГСЦ МВС), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить: об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «Ford Kuga» 2012 р.в., з номером кузова НОМЕР_1 , білого кольору з д.н.з. НОМЕР_2 ; об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «Chevrolet Niva» 2006 р.в., з номером кузова НОМЕР_3 , сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_4 ; об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «Ford» 2006 р.в., з номером кузова НОМЕР_5 , білого кольору з д.н.з. НОМЕР_6 ; об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «ИЖ» 2004 р.в., з номером кузова НОМЕР_7 , синього кольору з д.н.з. НОМЕР_8 .
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №22022220000003602 від 15.12.2022 за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України. Відповідальність за вчинення вказаного злочину передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Усвідомлюючи наслідки відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, в тому числі конфіскації майна у випадку доведеності вини, підозрюваний має реальну можливість як особисто, так і через рідних, знайомих, чи уповноважених осіб вільно розпорядитися вказаним майном, чи в інший спосіб перешкодити його вилученню і збереженню, що поставить під загрозу досягнення завдання кримінального провадження.
Відтак, необхідність (мета) накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_5 , обґрунтована сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом.
А ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання, що підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження.
Вказаний засіб забезпечення кримінального провадження є «співмірним» обставинам справи та не є занадто обтяжливим, враховуючи що вчинений злочин викликає значний резонанс у суспільстві як на території України, так і за її межами, в тому числі й з огляду на спосіб його вчинення, а також триваючий воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Зважаючи на викладене, під час досудового розслідування на вказане у клопотанні майно необхідно накласти арешт шляхом встановлення заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном з метою його збереження, недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема відчуженню, втрати, передачі майна, власником якого є ОСОБА_5 щодо якого може бути застосована конфіскація як вид покарання.
В ході проведення досудового розслідування зазначене у даному клопотанні майно не вилучалось, в зв'язку з чим сторона обвинувачення вважає за доцільне з метою забезпечення арешту майна здійснити розгляд даного клопотання без повідомлення підозрюваного та/або інших власників майна.
Слідчий в судове засідання не з'явився, разом з клопотання надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, клопотання підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи, що у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза перереєстрації права власності на вказане рухоме майно до закінчення розгляду клопотання, тому з метою забезпечення арешту майна є доцільним проводити розгляд даного клопотання без виклику власника майна.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Пунктом 3 частини 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №22022220000003602 від 15.12.2022 за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України. Відповідальність за вчинення вказаного злочину передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Усвідомлюючи наслідки відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, в тому числі конфіскації майна у випадку доведеності вини, підозрюваний має реальну можливість як особисто, так і через рідних, знайомих, чи уповноважених осіб вільно розпорядитися вказаним майном, чи в інший спосіб перешкодити його вилученню і збереженню, що поставить під загрозу досягнення завдання кримінального провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22022220000003602 від 15.12.2022 з забороною права на відчуження та розпорядження на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «Ford Kuga» 2012 р.в., з номером кузова НОМЕР_1 , білого кольору з д.н.з. НОМЕР_2 ;
- об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «Chevrolet Niva» 2006 р.в., з номером кузова НОМЕР_3 , сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_4 ;
- об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «Ford» 2006 р.в., з номером кузова НОМЕР_5 , білого кольору з д.н.з. НОМЕР_6 ;
- об'єкт рухомого майна - автомобіль марки «ИЖ» 2004 р.в., з номером кузова НОМЕР_7 , синього кольору з д.н.з. НОМЕР_8 .
Вирішення питання щодо визначення місця зберігання автомобілів та осіб, відповідальних за його зберігання, покласти на орган досудового розслідування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1