Справа № 627/1342/24
15 вересня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №693/6760-п від 20.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП; провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення; поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 20.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 була складена постанова №693/6760-п по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відмовився від проходження військово-лікарської комісії згідно направлення, чим порушив вимоги абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн. 00 коп.
Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення №693/4308 від 14.11.2024 був складений без його участі, оскільки йому не було запропоновано майором ОСОБА_3 прийняти участь при складенні, а в цей час знаходився в коридорі четвертого відділу ТЦК, у зв'язку з чим відмовився від підпису протоколу та надання пояснень. Також при складенні протоколу про адміністративне правопорушення представником ТЦК не були зазначені адреси свідків. Окрім того вказав, що відмовився від проходження ВЛК, оскільки вже було 17 год вечора і направлення на її проходження не надавали, а також не мав при собі медичної документації. В цей день йому було виписано та вручено повістку на 18.11.2024 на 10 год з метою уточнення своїх персональних даних, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
З прийнятою постановою позивач категорично не погоджується, оскільки відомості, викладені в постанові, не відповідають дійсності, відповідач грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки позивач через перебування на лікуванні не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та прохав перенести розгляд справи на іншу дату, про що 19 березня 2025 року повідомив відповідача на електронну адресу. Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього відбувся з суттєвим порушенням його прав, а також права на захист та на можливість користуватись професійною правничою допомогою; ОСОБА_1 на момент складення постанови про адміністративне правопорушення був виключений з військового обліку, тобто він не був військовозобов'язаним, персональні дані в застосунку «Резерв+» оновлені вчасно 16.07.2024 року. Окрім того вказав, що у військовому квитку зазначено, що він виключений з військового обліку, як особа, раніше судима за тяжкий злочин на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", і не перебував на військовому обліку на день складення протоколу про адміністративне правопорушення. Добровільної згоди про взяття на військовий облік ОСОБА_1 не надавав.
Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова вимогам чинного законодавства не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 20 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08 січня 2025 року на адресу суду від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , а також додані матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. У поданому відзиві зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 було вручено під особистий підпис повістку про виклик до ТЦК та СП на 13 год 04 грудня 2023 року для визначення його призначення на особливий період та уточнення військово-облікових даних, що підтверджується розпискою про отримання повістки від 02.12.2023 року.
ОСОБА_1 не з'явився до четвертого відділу на визначений час і дату, причину не повідомив, у зв'язку з чим було подано звернення до СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області щодо доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.
14 листопада 2024 року представниками СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Григоренко Є.М. був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_5 та цього ж дня йому було видано направлення №1357 від 14.11.2024 на проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я. Проходити військово-лікарську комісію ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку з цим 14.11.2024 о 15 год 35 хв начальником відділення обліку мобілізаційної роботи, заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Зазначив, що протокол складався у присутності ОСОБА_1 , якого ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду справи. Від пояснень та підписання протоколу позивач відмовився, про що свідчать підписи свідків у протоколі, другий примірник протоколу отримав особисто.
20 листопада 2024 року при розгляді адміністративної справи були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, на розгляді справи позивач присутній не був. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №693/6760-п у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення. Копію постанови ОСОБА_1 направлено засобом поштового зв'язку. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 зобов'язаний з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 та пройти військово-лікарську комісію.
Зазначив, що ОСОБА_1 допустив порушення правових норм, передбачених абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим вважає оскаржувану постанову законною і обґрунтованою.
Щодо доводів позивача про виключення його з військового обліку, зазначив наступне.
ОСОБА_1 виключений з військового обліку з 16.05.2011 року на підставі п. 6 ст. 37 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (як засуджений). Норма Закону, згідно якої громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення злочину виключалися з військового обліку, втратила чинність згідно прийнятого 11.04.2024 Закону України №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Зазначеним Законом внесені зміни до ст.37 Закону України, з якої було виключено пункт 6 частини 6, а саме, виключення з військового обліку у відповідних ІНФОРМАЦІЯ_3 військовозобов'язаних і резервістів, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Тому, за даними ЄДР військовозобов'язаних, призовників та резервістів ОСОБА_1 зобов'язаний стати на військовий облік за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
Представник позивача - адвокат Фільова Н.Д. надала заперечення на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких зазначила, що в належному військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.04.2009 в графі VI відмітки про військовий облік значиться: «Виключений з військового обліку на підставі п.п.6 п.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину). Виключено з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 19.05.2017. Особи, які виключені з військового обліку, мають статус невійськовозобов'язаних. З висновком ІНФОРМАЦІЯ_3 не погоджується, оскільки згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку. Отже, ОСОБА_1 виключений з військового обліку, а тому не підлягає взяттю на військовий облік.
Позивач у судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно. У поданому відзиві прохав розгляд справи проводити без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли адміністративні правовідносини у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Судом досліджено позовну заяву та відзив на позовну заяву, заперечення на відзив, проаналізовано матеріали справи, досліджено та оцінено докази на належність, допустимість, достовірність, а також достатність як кожного окремо, так і у їх сукупності, та встановлено наступне.
Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 14 листопада 2024 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №693/4308 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у період дії правового режиму воєнного стану при перевірці документів та прийому у ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено факт порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідного до наявних даних, ОСОБА_1 було видано направлення на проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності за станом здоров'я. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні відділу, відмовився проходити військово-лікарську комісію, що підтверджується Актом фіксації відмови від проходження ВЛК, складеного працівниками четвертого відділу, чим порушив вимоги абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В графі «Від пояснення та/або підписання протоколу відмовився у присутності свідків» зазначено прізвища: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В даній графі відсутній підпис особи, яка склала протокол. В графі «Другий примірник протоколу отримав» записи про отримання протоколу правопорушником відсутні, а також відсутні записи про свідків у разі відмови від отримання другого примірника протоколу.
Згідно з постановою №693/6760-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 20.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме ОСОБА_1 було видано направлення №1357 від 14.11.2024 на проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я. ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії згідно направлення.
Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (відмова від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу інкриміновано правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зокрема, відповідно ч.3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону № 3543.
Так, абзац 4 частини 1 статті 22 Закону № 3543 передбачає, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Вказане кореспондується з пп. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно до якої призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок № 560), під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У пункті 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
- централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно із п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Пунктами 68-80 Порядку № 560 передбачений порядок медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 74 Порядку № 560, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис. Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (п. 74-1 Порядку № 560).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 виключений з військового обліку на підставі п.п.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (а.с.10).
З відомостей військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 16.12.2024, позивач ОСОБА_1 , на виконання приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оновив свої військово-облікові дані в системі вчасно - 16.07.2024, має відповідний QR-код та номер в реєстрі Оберіг, в категорії обліку вказано - не військовозобов'язаний, в графі «підстава зняття/виключення» - інше, в графі «ТЦК та СП» - ІНФОРМАЦІЯ_6 (Краснокутськ), що підтверджується наданою позивачем роздруківкою електронного військово-облікового документу (а.с. 13).
Судом встановлено, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
В матеріалах справи міститься копія розписки про отримання повістки №527 про виклик ОСОБА_1 для уточнення даних, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 18.11.2024 о 10 год, в графі «одержав» якої значиться 14.11.2024 та підпис про отримання.
Однак, згідно протоколу №693/4308 про адміністративне правопорушення від 14.11.2024 року у графі «Суть адміністративного правопорушення» дата вчинення правопорушення викладена як 14.11.2024 року о 15 год 35 хв.
Разом з тим, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивача викликали до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та/або видача позивачу направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду саме на 14.11.2024 року, оскільки, як вбачається з пояснень відповідача, викладених у відзиві, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 було вручено під особистий підпис повістку про виклик до ТЦК та СП на 13 год 04 грудня 2023 року для визначення його призначення на особливий період та уточнення військово-облікових даних, що підтверджується розпискою про отримання повістки від 02.12.2023 року, які до матеріалів справи додані не були.
Тобто, з цього вбачається, що цього посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 було передчасно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Так, відповідно до п. 74 Порядку резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
До відзиву відповідачем надано копію направлення за вих. №1357 від 14.11.2024, карту обстеження та медичного огляду на ім'я ОСОБА_1 .
Водночас, в протоколі про адміністративне правопорушення від 14.11.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні відділу, відмовився проходити військово-лікарську комісію, що підтверджується Актом фіксації відмови від проходження ВЛК, складеного працівниками четвертого відділу.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 на запит суду щодо надання вказаного Акту, надано відповідь, що під час складання протоколу №693/4308 від 14.11.2024 було допущено технічну помилку, а саме, зазначено, «що підтверджується Актом фіксації відмови від проходження ВЛК, складеного працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 » замість «що підтверджується заявою ОСОБА_1 про відмову від проходження ВЛК», та у підтвердження надано копію заяви ОСОБА_1 від 14.11.2024 року, у якій він відмовляється від військово-лікарської комісії. Вказана заява згідно штампу ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована за вх.№ 5525 15 листопада 2024 року.
В свою чергу у позовній заяві позивач наголошував на тому, що він відмовився від отримання направлення на проходження ВЛК, оскільки вже була 17.00 год вечора, і він не мав з собою медичної документації. Окрім того, йому була виписана повістка №527 про явку до ТЦК на 18 листопада 2024 року, в тому числі для проходження медичного огляду.
Оскільки, як вбачається з відповіді на відзив на позовну заяву, 14 листопада 2024 року представниками СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Григоренка Є.М. було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому у позивача дійсно не могло бути при собі медичної документації. Вказане дозволяє суду стверджувати, що у діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Позаяк, надання медичної документації є обов'язком самого військовозобов'язаного, який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Враховуючи вказане, суд вважає, що у порушення ч. 2 ст. 283 КУпАП відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП не враховано усіх обставин, які повинні бути встановлені під час розгляду справи та мали суттєве значення для прийняття відносно позивача відповідного рішення, що є достатньою правовою підставою для його скасування.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак, розгляд справи про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ст.268 КУпАП, відбувся без участі позивача, проігнорувавши вимогу останнього про відкладення розгляду, та копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 20.11.2024 року ОСОБА_1 отримав Укрпоштою 10.12.2024 року.
Таким чином, судом встановлено, що розгляд матеріалу відбувся за відсутності позивача, у зв'язку із чим він не міг скористатися своїми правами, передбаченими Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведена, в той час, як відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів (в тому числі фото/відеофіксації моменту категоричної відмови ОСОБА_1 від отримання направлення на проходження медичного огляду), які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи та ненадання при розгляді оцінки усім обставинам справи є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акту. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24.04.1990 року).
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, тому постанова № 693/6760-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення від 20.11.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17000 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 72, 77, 242, 243-246, 286 КАС України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 693/6760-п по справі про адміністративне правопорушення від 20 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник позивача: Фільова Наталія Дмитрівна, адвокат, провул. Козацький, буд.8, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Суддя Каліберда В. А.