№ провадження 1-кс/606/328/25
Справа № 606/130/25
16 вересня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Теребовля клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024210000000220 від 14.05.2024 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Прокурор відділу Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024210000000220, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, обвинуваченому ОСОБА_7 .
Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що в ході розпиття алкогольних напоїв у ОСОБА_7 виникла словесна суперечка побутового характеру із ОСОБА_9 , яка переросла у конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 винник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 і, реалізовуючи свій протиправний намір, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , використовуючи нікчемний привід, взяв до рук дерев'яну палицю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, переслідуючи мету показати свою зверхність та силу над потерпілим, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, проте нехтуючи цим, діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом, підійшов до ОСОБА_9 , який сидів на лавці за столом, у садку та наніс останньому два удари дерев'яною палицею по голові, після чого витягнув потерпілого із-за столу та, використовуючи явну фізичну перевагу, подолав опір з боку останнього, повалив його на землю і, продовжуючи свої протиправні дії, наніс лежачому на землі ОСОБА_9 декілька ударів дерев'яною палицею по голові, тулубу та кінцівках, після чого покинув місце події. Проте, не зупинившись на вчиненому, бажаючи завершити свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_7 через короткотривалий період часу повернувся до ОСОБА_9 , який перебував у напівсидячому положенні на землі, знову взяв до рук дерев'яну палицю та продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно, наніс останньому один удар в область голови, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу і впав на землю, на лівий бік, де ОСОБА_7 наніс уже лежачому на землі ОСОБА_9 ще декілька ударів по голові, тулубу та кінцівках.
Внаслідок нанесених ОСОБА_7 ударів потерпілому ОСОБА_9 в останнього настала смерть внаслідок закритої черепно-мозкової травми з масивними крововиливами під тверду оболонку головного мозку з його компресією, що у своєму перебігу ускладнились набряком головного мозку із вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір і між її спричиненням та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
17.05.2024 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , який в подальшому неодноразово продовжувався цим же судом, а також Теребовлянським районним судом, востаннє ухвалою суду від 22.07.2025 до 23 год. 59 хв. 19.09.2025.
Прокурор зазначає, що обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є в матеріалах справи, а продовження застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою згідно із ст.177 КПК України забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать про те, що вони продовжують існувати та заявлені ризики не зменшилися.
Прокурор вказав, що, враховуючи наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання вказаних ризиків, а підставами для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.
Крім того, беручи до уваги зазначені обставини, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні (п.1 ч.4 ст.183 КПК України).
На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_7 під вартою, а тому, застосувавши більш м'який запобіжний захід, неможливо запобігти вказаним ризикам.
З урахуванням наведеного, враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з метою забезпечення належної його поведінки та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, прокурор у судовому засіданні просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення розміру застави терміном на 60 днів.
Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та продовження строку застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що ризики, на наявність яких вказує прокурор не підтверджені, він жодним чином не може впливати на свідків, які на даний час воюють на сході країни. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник адвокат ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Ознайомившись із клопотанням прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з наступних підстав.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З метою правильного вирішення питання продовження строків тримання під вартою суд має встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Діянню ОСОБА_7 , надана правова кваліфікація за ч.2 ст. 121 КК України.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, суд приходить до наступного: ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
У судовому засіданні встановлено, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 опинившись на волі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що ризики встановлені в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відсутність відомостей про наявність тяжких захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, а також те, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений буде мати можливість незаконно вплинути свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, на час судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, тобто до 14.11.2025.
На думку суду застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, про що просить сторона захисту, не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, суд зазначає, що підстав для визначення застави немає, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства щодо потерпілого (п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 196, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити тримання під вартою, продовживши строк тримання під вартою на два місяці до 14 листопада 2025 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити для відома та виконання начальнику Державної установи «Чортківська установа виконання покарань № 26».
Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 14 листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 16 вересня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1