Постанова від 15.09.2025 по справі 320/33623/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/33623/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням попередньо виплачених сум;

- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що має право на індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2008 року, проте відповідач безпідставно обмежив його в реалізації вказаного права.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням попередньо виплачених сум.

Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для нарахування позивачу спірних сум індексації грошового забезпечення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та від 24 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

18 липня 2025 року позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №320/33623/23, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №320/33623/23 залишити без змін.

24 липня 2025 року відповідачем подано заяву, у якій вказує про те, що рішення суду, яке всупереч правовій позиції Верховного Суду не містить відомостей про конкретну суму присудженої індексації, у справі № 320/33623/23 підлягає скасуванню з метою відмови у позові повністю.

28 липня 2025 року відповідачем подану заяву, згідно якої просить врахувати при вирішенні справи № 320/33623/23 по суті факт і рівень (розмір) підвищення грошового забезпечення позивача за рахунок поступового і систематичного збільшення розмірів виплат його (грошового забезпечення) додаткових видів, передбачених абз.абз. 3, 4 п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», випереджаючим інфляцію шляхом, внаслідок чого усі гарантовані позивачу Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» права на індексацію грошових доходів були забезпечені Головним управлінням Служби безпеки України у місті Києві та Київській області в оспорюваний період повністю і вчасно; скасувати рішення суду у справі № 320/33623/23 та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю.

29 липня 2025 року відповідачем подано заяву, у якій просить врахувати по суті факт і рівень (розмір) підвищення грошового забезпечення позивача за рахунок поступового і систематичного збільшення розмірів виплат його (грошового забезпечення) додаткових видів, передбачених абз.абз. 3, 4 п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», випереджаючим інфляцію шляхом, внаслідок чого усі гарантовані позивачу Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» права на індексацію грошових доходів були забезпечені ГУ СБУ в оспорюваний період повністю і вчасно; відмовити у позові повністю.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, наказом Головного управління СБУ у м. Києві та Київської області № 436-ОС від 31.10.2018 позивач звільнений зі служби з 31.10.2018 в запас.

Позивачем було направлено запит щодо виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по лютий 2018 року, однак відповідачем відмовлено у задоволенні такої заяви.

Вважаючи наведену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229-XII) визначено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Частиною першою статті 20 Закону № 2229-XII передбачено, що умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 2229-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Статтею 30 Закону № 2229-XII визначено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 2017-III виключно законами України визначаються, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.

Тож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 15.03.2018) цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Натомість абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Згідно з абазом 6 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.

Так, абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015 до 15.03.2018) передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015 до 15.03.2018) передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015 до 15.03.2018) передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

З аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд виклав висновок щодо застосування пунктів 5 та 10-2 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах.

Так, у справах № 400/1118/21, № 420/3593/20 та № 380/7071/21 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Таким чином, наведені норми Порядку № 1078 не змінили того, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої (з грудня 2015 року) індексації здійснюється з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстави вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що Постановою № 1294 затверджено (зокрема додатком 4) схеми посадових окладів осіб офіцерського складу органів СБУ.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.

Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.

Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та, якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, суд першої інстанції правильно установив, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року, відповідно до Постанови № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 та, якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

Таким чином ураховуючи, що в січні 2008 року відбулося підвищення посадового окладу позивача, то саме він є базовим при проведенні індексації.

Беручи до уваги наведене, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 200/6705/21 та від 29.06.2023 у справі № 200/7127/21.

У контексті доводів апелянта щодо розрахунку суми індексації, що належить нарахувати та виплатити позивачу, судова колегія враховує, що відповідних вимог позивачем не заявлено та рішення суду першої інстанції у даній частині останнім не оскаржується.

Відповідно до частини п'ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко

Попередній документ
130251987
Наступний документ
130251989
Інформація про рішення:
№ рішення: 130251988
№ справи: 320/33623/23
Дата рішення: 15.09.2025
Дата публікації: 17.09.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (30.09.2025)
Дата надходження: 16.09.2025
Предмет позову: про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії
Розклад засідань:
10.09.2025 00:00 Шостий апеляційний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЖЕЛЄЗНИЙ І В
КЛЮЧКОВИЧ ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ
суддя-доповідач:
ЖЕЛЄЗНИЙ І В
КЛЮЧКОВИЧ ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ
КОЛЕСНІКОВА І С
відповідач (боржник):
Головне Управління Служби Безпеки України в м. Києві та Київській області
Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області
Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київської області
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області
заявник касаційної інстанції:
Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київської області
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області
позивач (заявник):
Деревнін Віталій Ігорович
представник позивача:
Адвокат Хомич Іван Олександрович
представник скаржника:
Стельмаш Роман Миколайович
суддя-учасник колегії:
БЕСПАЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
БІЛАК М В
ВІВДИЧЕНКО ТЕТЯНА РОМАНІВНА
ГРИБАН ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА
МЕЛЬНИК-ТОМЕНКО Ж М