Справа № 620/3832/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
15 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
07 квітня 2025 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання пояснення, письмового підтвердження проходження позивачем на день звернення до суду військової служби та надання доказів адміністративної процесуальної дієздатності.
23 квітня 2025 року, на виконання вимог ухвали суду від 21 квітня 2025 року, адвокатом Слєпченком С. А. подані письмові пояснення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача Слєпченка С.А. відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Суд виснував, що позов подано особою, адміністративна процесуальна дієздатність якої не підтверджена у встановленому порядку на день подання позову, отже, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, адвокат Слєпченко Сергій Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.
Доводи апеляційної скарги наступні.
Повноваження адвоката підтверджуються ордером, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/01/04/2024 від 01.04.2024, укладеного з ОСОБА_1 до його зникнення. В договорі на надання правничої допомоги чітко вказано, що допомога надається у стягненні грошового забезпечення з Військової частини НОМЕР_1 , без обмеження будь-яким терміном.
Відповідно до ст. 248, 1008 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги та повноваження представника припиняються у разі смерті клієнта, оголошення його померлим, визнання недієздатним або визнання безвісно відсутнім судом.
Станом на дату подання позову (04.04.2025) та станом на день подання пояснень відсутнє рішення суду про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім, недієздатним чи оголошення померлим. Лист військової частини про те, що він вважається безвісті відсутнім, є лише констатацією факту зникнення та реєстрації у відомчому обліку, а не судовим рішенням, що має правові наслідки для дієздатності та представництва.
Згідно з презумпцією дієздатності, ОСОБА_1 вважається таким, що має повну цивільну та адміністративну процесуальну дієздатність (ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України), доки інше не встановлено судом.
Договір про надання правничої допомоги від 01.04.2024 є чинним, повноваження адвоката, підтверджені ордером, є дійсними, а позовна заява подана уповноваженою особою в інтересах дієздатного позивача. Договір у встановленому порядку не припинений, не визнаний недійсним. Залишення позову без руху за таких обставин є порушенням права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та ефективний захист його прав, гарантованих Конституцією України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
З метою забезпечення скаржнику права на судовий захист, ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 та від 23.06.2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Частинами 1 та 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У відповідності до ч.1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до частини 1 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Отже, делегування представнику процесуальних прав та обов'язків може бути здійснено лише в тій мірі та обсязі, що належать фізичній особі.
Згідно ч.1 статті 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Частинами 1 та 4 статті 26 Закону №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано адвокатом Слєпченком Сергієм Анатолійовичем від імені ОСОБА_1 , який діє на підставі ордеру.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).
Згідно ч.3 статті 26 Закону №5076-VI, повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону №5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з ч.ч.1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.
Згідно із п.2 ч.1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним, з 03 травня 2024 року військовослужбовець ОСОБА_1 вважається зниклим безвісті за особливих обставин на підставі Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 № 2505-VII.
Наведені обставини підтверджуються висновком службового розслідування за фактом відсутності з 03.05.2024 головного сержанта ОСОБА_1 , наказом про результати службового розслідування від 12.06.2024 № 3067-АГ, поясненнями полковника ОСОБА_2 від 19.05.2024, капітана ОСОБА_3 , витягами з журналів бойових дій, наказом про призначення службового розслідування від 15.05.2024 №2376-АГ, повідомленням про зникнення військовослужбовця від 13.05.2024 № 03.7/5872-24-Вих, листами НОМЕР_2 прикордонного загону про надання інформації від 15.05.2024 №03.7/6034-24-Вих., від 18.05.2024 №16.4/31900-24-Вих, від 13.05.2024 №03.07/5903-24-Вих, від 14.05.2024 №03.7/6013-24-Вих.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Статтею 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім'ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім'ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.
На даний час апеляційному суду не надано відомостей про зміну фактичних обставин справи щодо зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_1 .
Аналізуючи зміст Закону №5076-VI щодо повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 адвокатом Слєпченком С.А., враховуючи відсутність документів, які б спростовували його статус зниклого безвісти за особливих обставин, суд дійшов висновку, що даний представник не довів наявність достатніх правових підстав для підписання позовної заяви у справі №620/3832/25.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі №1.380.2019.001004, в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а, від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а, від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19, від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 виклав наступний висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
У спірному випадку, адвокат Слєпченко С.А., звертаючись до адміністративного суду в інтересах особи зниклої безвісти за особливих обставин, не довів її дійсної волі на подання відповідного адміністративного позову, що вірно виснував суд першої інстанції та не спростував апелянт за змістом доводів апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко