П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30426/24
Суддя першої інстанції: Хурса О.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 28.01.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства енергетики України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про зобов'язання вчинити певні дії, -
27.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики України (надалі - Міненерго) про визнання протиправною бездіяльність щодо належного розгляду його звернень від 09.07.2024, від 30.07.2024 про надання інформації відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язання в п'ятнадцятиденний строк розглянути по суті його звернення від 09.07.2024 та від 30.07.2024 «Про роз'яснення норм права» та надати оформлені належним чином вичерпні письмові відповіді на порушені питання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.07.2024 та 30.07.2024 позивач звернувся до відповідача зі зверненнями в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо роз'яснення норм права, однак відповідь на його звернення від 09.07.2024 надано з пропуском строку, встановленого законом, яка не містить повної інформації на поставлені питання, а також не надано відповіді на звернення від 30.07.2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Міністерства енергетики України щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.07.2024 (вх.№1041 від 12.07.2024) та від 30.07.2024 (вх.№1239 від 05.08.2024) по суті порушених питань; зобов'язано Міністерство енергетики України розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.07.2024 (вх.№1041 від 12.07.2024) та від 30.07.2024 (вх.№1239 від 05.08.2024) по суті порушених питань відповідно до норм чинного законодавства.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що заяви позивача від 09.07.2024 та від 30.07.2024 є нерозглянутими, оскільки лист відповідача від 19.08.2024 не містить повної інформації з приводу порушених заявником питань у його заявах. Крім того, суд першої інстанції зауважив на відсутності доказів надіслання листа-відповіді на поштову адресу позивача та додатково звернув увагу на порушення відповідачем місячного строку на надання відповіді на заяву від 09.07.2024, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що до Міністерства енергетики України засобами електронного зв'язку надійшли звернення позивача, зареєстровані за вх.№1041 від 12.07.2024 та вх.№1239 від 05.08.2024, за результатом розгляду яких, в межах компетенції міністерства, було надано вичерпну інформацію щодо порушених у зверненнях питань, оформлену листом від 19.08.2024 в межах строку, визначеного ст.20 Закону України «Про звернення громадян» (загальний термін вирішення питань, порушених у зверненнях, не може перевищувати сорока п'яти днів). Також, апелянт зазначає, що відповідь на звернення була направлена на поштову адресу позивача та додатково продублювано засобами електронного зв'язку на його електронну адресу. Крім того, відповідач наголошує, що позивач своїми зверненнями просить Міністерство енергетики України перебрати на себе повноваження та надати відповідь на питання, які не відносяться до його компетенції.
Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2024 (вх.№1041 від 12.07.2024) позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив надати роз'яснення з наступних питань: «Чи вважається відновлення газопостачання після проведення ТО ВБСГ багатоквартирного будинку пуском газу, який згідно з нормою п.7.17 глави VII Правил безпеки потребує «зовнішнього огляду та контрольного опресовування», якщо ні Порядком, ні формою Акту відновлення газопостачання зовнішній огляд та опресування ВБСГ після проведення її ТО не передбачені? Чи має право оператор газорозподільної мережі під час проведення ТО ВБСГ в багатоквартирному будинку припинити надання послуги з розподілу природного газу власнику квартири, який забезпечив доступ працівників оператора до системи газопостачання в ній, у зв'язку з відсутністю під час ТО ВБСГ цього будинку доступу до іншої квартири, якщо передбачені п. 1 розділу 7 Кодексу газорозподільних систем та п. 5.7 Правил безпеки підстави для відключення від системи газопостачання відсутні і падіння тиску в системі не виявлено»? /а.с.15/
30.07.2024 (вх.№1239 від 05.08.2024) позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати автентичне тлумачення норми п.7.17 розділу VII ПБСГ в наступних частинах: «Чи правомірно вважати «повторне відновлення газопостачання» під час ТО ВБСГ, про яке йдеться в абз.3 п.6 розділу ІІІ Порядку, «пуском газу» в розумінні норми п.7.17 розділу ПБСГ? Чи обумовлює норма п.7.17 розділу ПБСГ право виконавця робіт з ТО ВБСГ під час його проведення припиняти газопостачання до квартир багатоквартирного будинку, чиї власники забезпечили доступ до них, у зв'язку з відсутністю доступу до інших приміщень (квартир) цього будинку, чиї власники відсутні»? /а.с.14/
Листом від 19.08.2024 №26/1.4-7.4.3-20502 Міністерство енергетики України надало позивачу відповідь на його заяву від 09.07.2024. /а.с.16-17/
Позивач, вважаючи, що відповідач не надав повної інформації на його звернення від 09.07.2024 та від 30.07.2024, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст.40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Так, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі - Закон України №393/96-ВР).
Згідно ст.1 Закону України №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. (ст.3 Закону України №393/96-ВР)
Статтею 4 Закону України №393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до ст.5 Закону України №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно з ч.3 ст.7 Закону України №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Статтею 20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Частиною 1 ст.15 Закону України №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до абз.1,6 ч.1 ст.19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2024 та 30.07.2024 позивач засобами електронного зв'язку звернувся до Міністерства енергетики України з електронними зверненнями, які зареєстровані за вх.№1041 від 12.07.2024, вх.№1239 від 05.08.2024 відповідно, з проханням надати йому роз'яснення норм права стосовно належного розуміння, як споживачу послуг з газопостачання, нормативно-правового регулювання порядку та підстав для припинення оператором газорозподільної мережі послуги з розподілу природного газу під час виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання. /а.с.40-45/
Листом від 19.08.2024 №26/1.4-7.4.3-20502 відповідач надав позивачу відповідь на звернення від 09.07.2024. /а.с.75/
Дослідивши електронні звернення позивача та лист-відповідь у їх сукупності та логічному взаємозв'язку, колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 19.08.2024 містить лише цитування положень п.5.4 Розділу V Правил систем газопостачання, затверджених наказом Міненегретики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285, п.2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494. Також, у вказаному листі повідомлено позивачу про умови та вартість технічного обслуговування систем газопостачання та газового обладнання.
Вказана відповідь, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність жодних пояснень та аргументів з боку відповідача щодо поставлених позивачем питань, а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що листом від 19.08.2024 відповідач не надав повної інформації з приводу порушених заявником питань у заявах від 09.07.2024 та від 30.07.2024.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що позивачу була надана відповідь в межах повноважень міністерства, та деякі поставлені позивачем питання не входять до його компетенції, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на положення ч.3 ст.7 Закону України №393/96-ВР, якими визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи щодо направлення ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення для надання відповіді на звернення позивача та, відповідно відсутні докази такого повідомлення заявника.
Також, слід погодитись з посиланням позивача про те, що він не отримував відповіді засобами поштового зв'язку, незважаючи на те, що про це було заявлено у зверненні від 30.07.2024.
Так, на підтвердження факту надіслання позивачу листа від 19.08.2024, відповідач надав копію реєстру відправки кореспонденції, з якої вбачається, що відповідь на запит відправлено запитувачу простим поштовим відправленням - 21.08.2024. /а.с.78-82/
Інших доказів на підтвердження відправлення відповіді позивачу засобами поштового зв'язку до суду не надано.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний скріншот направлення на електронну адресу позивача (ilia-turenko@ukr.net) листа від 19.08.2024, при цьому, вбачається що лист направлено 24.09.2024, тобто більш ніж через місяць після його виготовлення. /а.с.77/
Крім того, слід зауважити, що відповідачем пропущено місячний строк для надання відповіді позивачу на заяву від 09.07.2024, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про те, що його звернення неможливо розглянути у місячний термін та необхідності додаткового часу для їх розгляду, як того вимагає ст.20 України «Про звернення громадян», чим спростовуються доводи апелянта про можливість розгляду заяв у термін, що не перевищує сорока п'яти днів.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Міністерства енергетики України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство енергетики України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв