П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39301/24
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 07.02.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
15.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо не нарахування та невиплати йому разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язання нарахувати та виплатити йому разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як учасник бойових дій, у 2024 році отримав разову грошову допомогу до дня Незалежності України у розмірі 1000грн., яка не відповідає нормам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з тим, позивач зазначає, що зміна розміру допомоги, визначена Постановою КМУ від 02.04.2024 №369, звужує досягнутий високий рівень соціального захисту учасників бойових дій та не може вважатись рівноцінною, як це визначено Законом України №3551-ХІІ, що в свою чергу суперечить Конституції України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 позов задоволено, оскільки з 27.02.2020 на підставі рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 ст.12 Закону України №3551-XII діє у редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV та передбачає щорічну виплату до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України пенсійним органом за рахунок коштів, що надійшли з Державного бюджету України у розмірах визначених Постановою КМУ від 02.04.2024 №369 для учасників бойових дій - 1000грн., а тому відсутні підстави для виплати позивачу допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . /а.с.7/
Сторонами не заперечується, що у серпні 2024 позивачу було нараховано та виплачено разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 1000грн.
04.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та здійснити йому виплату недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік з розрахунку п'ять мінімальних пенсій за віком. /а.с.8-9/
26.11.2024, на вказану заяву, листом відповідач повідомив, що постановою КМУ від 02.04.2024 №369 затверджено Порядок здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», зокрема, визначено розміри виплати у 2024 році учасникам бойових дій - 1000грн., а тому разова допомога здійснена у розмірах, визначених чинним законодавством. /а.с.10-11/
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правовий статус учасників бойових дій, ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон України №3551-XII).
Так, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України №3551-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 15.04.2023 набрав чинності Закон України №2983-IX, яким ч.5 ст.12 Закону України №3551-ХІІ викладена в такій редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Наведені положення Закону України №2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Колегія суддів вважає, що така зміна вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України №3551-ХІІ, а не шляхом установлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього питання, не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
При вирішенні справи, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23, відповідно до яких, аналізуючи аналогічний вид допомоги іншим суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни (що жодним чином не впливає на вирішення спірних правовідносин у цій справі) дійшла висновку, що передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у п.п.1-4 ч.1 ст.46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Таким чином, передбачена ч.5 ст.12 Закону України №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати учасникам бойових дій встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
Аналогічний правовий висновок викладений також Верховним Судом у постановах від 15.07.2025 у справі №500/7014/23, від 18.06.2025 у справі №600/7719/23-а, від 05.06.2025 у справі №400/354/24.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України 02.04.2024 прийняв постанову №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році».
Постановою №369 встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24.08.2024 учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Отже, виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, згідно ч.5 ст.12 Закону України №3551-ХІІ мала здійснюватися в розмірі, що встановлений Порядком №369, а саме, у розмірі 1000грн.
Так, позивачем не заперечується, що він отримав щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі 1000грн., що передбачено Порядком №369.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв