П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13353/24
Суддя першої інстанції: Пекний А.С.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 17.02.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення з 01.02.2023 по 31.03.2024; зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.02.2023 по 31.03.2024 включно із застосуванням норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації за період з 01.02.2023 по 31.03.2024 за весь час затримки виплати - за період з 01.02.2023 по день фактичної виплати належних сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, протиправно не виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 31.03.2024. Крім того, враховуючи, що відповідачем не було проіндексовано своєчасно грошове забезпечення за спірний період, позивач вважає, що у відповідності до положень Закону України №2050-ІІІ має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по день фактичної виплати належних сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.03.2024; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.03.2024 включно із застосуванням норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що з 01.03.2018 розмір посадового окладу позивача залишався незмінним та був визначений на підставі Постанови №704, а тому у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 позивач мав право на отримання індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2023 по 31.12.2023, зазначивши, що абз.18 п.3 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Також, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо нарахування та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - з 01.02.2023 року по день фактичної виплати належних сум, з огляду на їх передчасність.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на відсутність правових підстав для нарахування позивачу щомісячної фіксованої суми індексації за період з 01.01.2024 по 31.03.2024, зазначаючи, що право на індексацію відбувається у випадку, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищує поріг індексації, встановлений у розмірі 103 відсотка. Разом з тим, за даними Держстату індексу споживчих цін (ІСЦ) за січень 2024 становив 100,4%, за лютий 2024 - 100,3%. Тобто, за січень-лютий 2024 ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, становив 100,7%, а тому право на індексацію у січні-лютому 2024 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації 103%. Крім того, апелянт зауважує, що у разі, якщо в січні 2024 року відбулося підвищення грошових доходів, як це передбачено п.5 Порядку №1078, то ІСЦ у січні 2024 приймається за 1 або 100 відсотків та обчислення ІСЦ у такому випадку починається з лютого 2024. При цьому, оскільки у лютому 2024 ІСЦ (100,3%) не перевищив поріг індексації, то право на індексацію у січні та лютому 2024 року також не настало.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.08.2015 по 19.08.2018 та з 30.09.2021 по теперішній час перебуває на службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою від 21.03.2024 №185. /а.с.9/
На запит позивача від 02.04.2024, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 16.04.2024 повідомив, що за період проходження військової служби індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась йому у відповідності до вимог чинного законодавства. /а.с.10 з.б/
Відповідно до картки особового рахунку позивача за 2023, 2024 роки індексація грошового забезпечення була нарахована відповідачем у січні 2023 року у сумі 1470,83грн. /а.с.12/
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 31.03.2024, розрахованої відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Крім того, позивач вважає, що відповідно до Закону України №2050-ІІІ має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.02.2023 по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частиною 2 ст.5 Закону України №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).
Поняття індексації-різниці викладено у абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі 320/8554/21.
Колегія суддів враховує, що «поточна індексація» грошового забезпечення за спірний період з 01.02.2023 по 31.03.2024 не є предметом даного спору.
Звернувшись до суду з позовом, позивач наголошував, що відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась йому індексація різниці грошового забезпечення у відповідності до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.02.2023 по 31.03.2024.
Так, з огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити/спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.
Згідно сталої практики Верховного Суду для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22, від 19.12.2024 у справі №420/11410/23).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов'язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4463,15грн.
За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абз.4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.08.2015 по 19.08.2018, а потім з 30.09.2021 по теперішній час. /а.с.9/
Тобто, враховуючи спірний період у даній справі (з 01.02.2023 по 31.03.2024), колегія суддів зазначає, що посадовий оклад позивача, який був прийнятий на військову службу 30.09.2021, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду 30.09.2021.
При цьому, право на отримання індексації-різниці, виходячи із суми можливої індексації 4463,15грн., мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу та отримували грошове забезпечення на підставі постанови №1294, і за наслідками набрання чинності постанови №704 з 01.03.2018 загальний грошовий дохід яких не збільшився.
Разом з тим, хоча позивач у період набрання чинності постанови №704 проходив військову службу, однак у подальшому був звільнений з неї 19.08.2018, та прийнятий повторно вже 30.09.2021 під час дії Постанови №704, колегія суддів не вбачає підстав набуття у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абз.3, 4, 5, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Також, при вирішенні справи колегія суддів враховувала висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, предметом спору в якій було вирішення питання стосовно наявності права у військовослужбовця на отримання фіксованої індексації різниці за період, коли останній був призваний на військову службу внаслідок дії Постанови КМУ 704 від 01.03.2018.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.03.2024 із застосуванням норм абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Ухвалити у цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року включно із застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв