П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6501/25
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 27.06.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 05.06.2025 № 39 у частині відмови в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язання повторно розглянути заяву від 30.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, встановлених п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення.
25.06.2025 позивач подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії пов'язані з призовом його на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, з підстав того, що обставини викладені у заяві про забезпечення позову не доводять фактичне існування підстав для забезпечення позову або реальні ризики їх настання та побудовані на непідтверджених доказами припущеннях. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову є фактично вирішенням справи, що є неприпустимим.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовим рішенням, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апелянт зазначає, що посилання суду на відсутність доказів вчинення відповідачем відповідних дій щодо призову його на військову службу свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Так, згідно з ч.ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 ч.1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
Враховуючи наведене та відсутність доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.
Крім того, застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з призову/мобілізаціі ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого в майбутньому позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Колегія суддів вважає, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті, що є неприпустимим.
Отже, наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону та вирішив питання по суті правильно, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв