02 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7035/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «МАЙНС» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 р. (суддя Мінаєва К.В.) в адміністративній справі №280/7035/22 за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради до Приватного підприємства «МАЙНС», про зобов'язання вчинити певні дії, -
Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації, в якій просив суд зобов'язати Приватне підприємство «МАЙНС» укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини охоронний договір на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Млин Германа Нібура, розташований по вул. Сергія Серікова, 30 у м. Запоріжжі, охоронний номер 5009-Зп, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
В обґрунтування позовних вимог вказувалось на те, що на території міста Запоріжжя розташований об'єкт культурної спадщини «Млин Германа Нібура», який наказом Міністерства культури та інформаційної політики № 295 від 26.04.2021 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Зазначена пам'ятка архітектури, а саме будівля літ. Б-6 та склад з приміщеннями гаража з навісом літ. В-3, перебуває у власності приватного підприємства «МАЙНС» з 03.07.2017, який в порушення статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», протягом тривалого часу ухиляється від укладання з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронного договору, що позбавляє пам'ятку культури місцевого значення передбачених законодавством гарантій її захисту.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд відкрив провадження у справі, не перевіривши, чи є особа, яка подала позовну заяву, прокурором в розумінні ст. 53 КАС України. Крім того, розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.12.2022 №546 Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації як орган охорони культурної спадщини пам'яток архітектури та містобудування зобов'язане делегувати виконавчому комітету Запорізької міської ради повноваження у сфері охорони культурної спадщини. До позову не додано звернень прокурора саме до виконавчого комітету Запорізької міської ради з приводу об'єкту культурної спадщини місцевого значення - Млину Германа Нібура. Відповідач/скаржник вважає, що у прокурора не виникло право на такий позов. Також, відповідач/скаржник звертає увагу на відсутність доказів історичних подій, якими прокурор обґрунтував позов.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, зазначаючи, що на підтвердження своїх повноважень у справі № 280/7035/22 заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області долучено до позовної заяви № 57-5838вих22 від 09.12. 2022 копію наказу про призначення на посаду № 563к від 19.04.2022 (додаток 26). На час подання окружною прокуратурою позовної заяви до суду (09.12.2022) повноваження щодо укладення охоронних договорів на пам'ятки архітектури не були делеговані Запорізькою обласною державною адміністрацією до органів охорони культурної спадщини нижчого рівня. В подальшому, вже після подання вищезазначеної позовної заяви, наказом заступника начальника управління - начальника відділу планування та забудови населених пунктів Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 12.12.2022 № 25 -о виконавчому комітету Запорізької міської ради делеговані повноваження у сфері охорони культурної спадщини. Водночас, вже 19.01.2023 наказом заступника начальника управління - начальника відділу планування та забудови населених пунктів Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації № 5- 0 «Про внесення змін до наказу Управління від 12.12.2022 № 25-о «Про делегування повноважень у сфері культурної спадщини щодо укладення охоронних договорів», такі повноваження були делеговані Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради, якого суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості належного відповідача.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
Рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 196 від 11.07.1989 затверджено додатковий перелік пам'ятників археології та історії Запорізької області, до якого під обліковим номером 3402 включено будівлю парового млину Нібура (1881 рік), розташованого по вул. Комсомольській, 30, м. Запоріжжя. Рішенням Запорізької міської ради № 24 від 19.02.2016 вулицю Комсомольську перейменовано у вулицю Сергія Серікова.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 295 від 26.04.2021 об'єкт культурної спадщини, розташований за адресою: вул. Сергія Серікова, 30, м. Запоріжжя, занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення за видом архітектури під назвою «Млин Германа Нібура» (охоронний номер 5009-Зп).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1294615923101) на праві приватної власності належать Приватному підприємству «МАЙНС», яке отримало їх на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна № 1 від 03.07.2017. Відповідно до Реєстру та акта прийому-передачі пам'ятка архітектури «Млин Германа Нібура», а саме будівля літ. Б-6 та склад з приміщеннями гаража з навісом літ. В-3 входять у склад вищевказаних будівель і споруд (реєстраційний номер 1294615923101), які 03.07.2017 перейшли у власність ПП «МАЙНС».
На підставі розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.12.2022 № 546, Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації, як орган охорони культурної спадщини пам'яток архітектури та містобудування зобов'язане було делегувати виконавчому комітету Запорізької міської ради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме укладання охоронних договорів на пам'ятки.
Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації видано наказ від 12.12.2022 № 25-о «Про делегування повноважень у сфері охорони культурної спадщини щодо укладання охоронних договорів», яким делеговано виконкому міськради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме: укладання охоронних договорів на пам'ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території м. Запоріжжя.
Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 19.01.2023 №5-о «Про внесення змін до наказу Управління від 12.12.2022 № 25-о «Про делегування повноважень у сфері культурної спадщини щодо укладення охоронних договорів» Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради делеговано повноваження щодо укладення охоронних договорів на пам'ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території міста Запоріжжя (крім щойно виявлених об'єктів культурної спадщини).
Листом Запорізької обласної державної адміністрації від 05.08.2022 № 06945/08-46 повідомлено Шевченківську окружну прокуратуру міста Запоріжжя, що звернення щодо укладення охоронного договору на пам'ятку до органу охорони не надходило. Охоронний договір не укладено.
З метою спонукання до укладення охоронного договору щодо збереження вказаної пам'ятки архітектури Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (на момент направлення листа Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації було органом охорони культурної спадщини відносно пам'ятки культури місцевого значення) направило на адресу ПП «МАЙНС» лист від 01.09.2022 № 0247/03-05 «Про укладення охоронного договору на пам'ятку Млин Германа Нібура», який отримано відповідачем 07.09.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про поштове відправлення.
Проте, звернень від Приватного підприємства «МАЙНС» щодо укладання охоронного договору не надходило, охоронний договір на пам'ятку архітектури «Млин Германа Нібура» з органом охорони культурної спадщини не укладено, докази зворотного матеріали справи не містять.
У лютому 2023 року Приватне підприємство «МАЙНС» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 295 від 26 квітня 2021 року «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкту культурної спадщини Млину Германа Нібура, який розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, 30, охоронний номер 5009-Зп. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 280/769/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Майнс» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання дій протиправними та скасування наказів. Відповідно до відмітки на наявній у матеріалах справи № 280/7035/22 копії вказаного рішення суду по справі № 280/769/23 останнє набрало законної сили 30.12.2024.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Приватне підприємство «МАЙНС» зобов'язане було укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. Проте, з часу набуття ПП «МАЙНС» права власності на пам'ятку культурної спадщини дієві заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, шляхом пред'явлення позову зобов'язального характеру, Відділом охорони культурної спадщини не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Щодо доводів апеляційної скарги про нездійснення судом перевірки чи є особа, яка подала позовну заяву, прокурором в розумінні ст. 53 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
В абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII наведено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 р. у справі №560/5184/24, спір у який виник із подібних правовідносин, вказав на те, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, зазначав, що уповноважені органи не вживають заходів для укладення з власником пам'ятки місцевого значення охоронного договору.
Закон встановлює особливий правовий режим для об'єктів культурної спадщини, який обмежує права власників та користувачів цих об'єктів з метою їх збереження.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18 аналізував правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону № 1805-III. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
У спорах, що виникають з приводу укладення охоронного договору, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини, яким є відповідне управління (або відділ) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент), а відповідачем - власник пам'ятки культурної спадщини. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 620/17968/21.
Якщо власник пам'ятки ухиляється від укладення такого договору, орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору. Якщо відповідний орган не реалізує таке повноваження, тобто, не здійснює захист законних інтересів держави, право звернутися до суду з позовом про зобов'язання власника пам'ятки культурної спадщини укласти такий договір отримує прокурор відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.
Звернення прокурора до суду з позовом до власника пам'ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов'язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у особи, яка підписала позовну заяву, спростовуються копією наказу Запорізької обласної прокуратури № 536к від 19.04.2021 про призначення підписанта на посаду заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (а.с.68).
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для звернення прокурора до суду спростовуються дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами по справі, у тому числі, листуванням прокурора із Запорізькою обласною державною адміністрацією, Управлінням містобудування та архітектури обласної державної адміністрації, виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за результатом якої прокурором виявлений факт відсутності укладеного охоронного договору із відповідачем та невжиття належних заходів уповноваженими органами щодо спонукання ПП "МАЙНС" до укладання зазначеного договору (а.с.35-39, 55-60, 69).
Суд першої інстанції ухвалою від 27 січня 2023 р. здійснив заміну неналежного відповідача, зважаючи на те, з 12.12.2022 (згідно наказу № 25-о від 12 грудня 2022 р. Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації повноваження у сфері охорони культурної спадщини були передані виконавчому комітету Запорізької міської ради (а.с. 108, 109, 127-128). При цьому, зазначена обставина виникла вже після звернення прокурора до суду, тому не могла бути підставою для повернення прокурору позовної заяви.
Висновок суду першої інстанції про наявність у прокурора права на звернення до суду з таким позовом відповідає актуальний правовій позиції Верховного Суду у наведеній вище постанові від 24 січня 2025 р. у справі №560/5184/24.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МАЙНС» - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 р. в адміністративній справі №280/7035/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 вересня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя А.А. Щербак