16 вересня 2025 р.Справа № 520/29174/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.08.25 року по справі № 520/29174/24
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду подано заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії, вчинені Відповідачем - Офісом Генерального прокурора на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі №520/29174/24 та постановити відповідну ухвалу в порядку статті 249 КАС України.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі №520/29174/24 не виконано.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в порядку ст. 383 КАСУ - відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву подану в порядку ст. 383 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що заявником (Стягувачем) при зверненні до суду закцентовано увагу, що Боржником за період з лютого 2018 року по жовтень 2024 року компенсацію втрати частини доходів, що є предметом спору у справі, взагалі не нараховано та не виплачено.
Так, відповідним запитом Стягувачем витребувано розрахунки Боржника на виконання рішення суду, з яких слідує нарахування згаданої компенсації, що є предметом спору, лише за окремий період з липня 2016 року по січень 2018 року включно, у той час як періоди з лютого 2018 року по жовтень 2024 року не обраховані.
Позивач зазначає, що боржник у подальших відповідях навіть не приховує відсутність розрахунків за даний період повідомляючи про начебто «відсутність сум заборгованостей, о потребували б подальшого розрахунку», хоча рішенням суду по суті спору зобов'язано Боржника розрахувати компенсацію саме по жовтень 2024 року, як місяць в якому Офіс Генерального прокурора остаточно усунув порушення повноти оплати праці Позивачу (яку не проводив протягом 2016-2020 років у добровільному порядку в ході проходження військової служби Позивача та протягом 2020-2024 років після звільнення Позивача з військової служби).
На переконання позивача, у зв'язку з наведеними обставинами та фактами критичними виглядають судження суду про начебто виконання рішення суду Боржником, адже як слідує з процедури виконання рішення суду та додатково зауважено самою заявою у порядку ст. 383 КАС України і наявними відомостями виконавчого провадження Боржником не виконано вагому частину судового рішення.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що ОСОБА_1 на його запит надавався указаний розрахунок компенсації втрати доходу із застосуванням формули відповідно до Порядку, в яких чітко простежуються розміри індексів інфляції по 10.10.2024.
У листі Офісу Генерального прокурора від 26.06.2025 № 21-1203ВИХ-25 ОСОБА_1 також конкретизовано, що компенсація втрати частини доходу на суми заборгованості, які виникли за період з 12.07.2016 по 31.01.2018 розраховані по 10.10.2024 - у зв'язку з чим рішення у справі № 520/29174/24 виконано у повному обсязі. Крім того, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. 01.07.2025 закінчено виконавче провадження № 78217747 по примусовому виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 520/29174/24, оскільки судове рішення у вказаній справі виконано у повному обсязі. Відомості про оскарження вказаної постанови державного виконавця у відповідача наразі відсутні.
На переконання представника відповідача, судом першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Офісом Генерального прокурора, на виконання рішення суду у справі № 520/29174/24 та постановлення окремої ухвали надано правильну правову оцінку фактичним обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі №520/29174/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з липня 2016року по жовтень 2024року включно і стягнути зазначену суму на його користь.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі №520/29174/24 набрало законної сили 18.04.2025 року.
Відмовляючи в задоволенні заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дії під час виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Разом з тим, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі №К/800/40668/15.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник посилався на те, що на виконання вказаного рішення суду Боржником 06.06.2025 року виплачено Стягувану суму в розмірі 6543,54 грн. у якості компенсації втрати частини доходів за період з липня 2016 року по січень 2018 року включно. Однак, компенсація втрати частини доходів за період з лютого 2018 року по жовтень 2024 року не розрахована та не виплачена.
Колегія суддів зазначає, що Офісом Генерального прокурора відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2025 № 78217747 (на підставі виконавчого листа № 520/29174/24 від 12.05.2025) щодо зобов'язання Офісу Генерального прокурора нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з липня 2016 року по жовтень 2024 року включно і стягнути зазначену суму на його користь, здійснено розрахунок відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок).
Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.
При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Так, предметом позову у справі № 520/29174/24 є виплачені Офісом Генерального прокурора 10.10.2024 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 6 991,29 грн на підставі прийнятого рішення у справі № 520/6483/22, де зобов'язано Офіс Генерального прокурора перерахувати, зарахувавши до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 по 31.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, відповідачем до суду надано помісячний розрахунок компенсації втрати частини доходів, а саме грошового забезпечення з урахуванням перерахованої надбавки за вислугу років за період з 12.07.2016 по 31.01.2018 в загальній сумі 6 991,29 грн відповідно до судового рішення у справі № 520/6483/22, за період з липня 2016 року по жовтень 2024 року згідно якого, сума компенсації втрати частини доходів становить 6 887,94 грн.
Зважаючи на викладене, відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано суму в розмірі 6 543,54 грн (з урахуванням компенсації податку з доходів фізичних осіб).
Крім цього, ОСОБА_1 на його запит надавався указаний розрахунок компенсації втрати доходу із застосуванням формули відповідно до Порядку, в яких чітко простежуються розміри індексів інфляції по 10.10.2024. У листі Офісу Генерального прокурора від 26.06.2025 № 21-1203ВИХ-25 ОСОБА_1 також конкретизовано, що компенсація втрати частини доходу на суми заборгованості, які виникли за період з 12.07.2016 по 31.01.2018 розраховані по 10.10.2024.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може прийти до висновку, що відповідачем не вчинено дій на виконання рішення суду.
Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дії під час виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року по справі № 520/29174/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі № 520/29174/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 16.09.2025 року