16 вересня 2025 року справа №200/7270/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 р.у справі № 200/7270/23 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надйшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ), в якому позивач просив:
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ № 168, з січня 2023 року;
-зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ № 168, з січня 2023 року;
-зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової виногороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування зазначено, що позивач з січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) відповідача та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.
Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховані його доводи, що сам факт несення служби в межах м.Херсон та Херсонської області, яка згідно з Наказом № 309, є територією активних бойових дій, а також факт отримання позивачем посвідчення НОМЕР_3 , є підставою для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Оскільки позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно із бойовими (логістичними) розпорядженнями за такі періоди: з 24.02.2022 по 12.03.2022 (м. Волноваха), з 12.03.2022 по 13.03.2022 (с. Новоандріївка), з 13.03.2022 по 15.03.2022 (с. Благодатне), то він має право на виплату збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, де викладено обґрунтування незгоди із доводами позивача та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
Весь 2023 рік позивач отримував додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в порядку визначеному «Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36 та «Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, у розмірі до 30 000 гривень за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань у складі діючого угруповання військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, у межах операційної зони Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке залучене до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при цьому не перебуваючи в районах безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до наказів (рішень) Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 02.02.2023 № 26, від 14.02.2023 № 35, від 01.03.2023 № 52, від 01.04.2023 № 89, від 01.05.2023 № 111, від 01.06.2023 № 147, від 01.07.2023 № 183, від 01.08.2023 № 210, від 01.09.2023 № 247, від 01.10.2023 № 273, від 01.11.2023 № 301, від 01.12.2023 № 341, від 01.01.2024 № 2, якими чітко визначені райони ведення бойових дій, в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 до яких не входить жоден з районів або територіальних громад Херсонської або Миколаївської області, які були б розташовані на Правому березі річки Дніпро, а відповідними районами визначаються виключно райони лівобережжя Херсонщини.
А отже, на думку відповідача, позивач отримував додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання відповідних бойових та спеціальних завдань, поза районами ведення бойових дій та без безпосереднього вогневого контакту з противником.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_5 .
Відповідно до службового посвідчення серії НОМЕР_6 позивач призваний н військову службу до лав ЗСУ та займає посаду солдата в НОМЕР_1 прикордонному загоні.
Позивач зазначає, що з січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а саме додаткової винагороди до 100 000 гривень з січня 2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон N 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону N 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в країні триває і на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (у редакції чинній з 18.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 у пункті 1 у першому реченні абзацу першого: слова військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, співробітникам Служби судової охорони, виключено; після слів перебуваючи безпосередньо в районах доповнено словами їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,.
Отже, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова виплата до 100000,00 грн за своєю суттю є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення (в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260), що виплачується на період дії воєнного стану особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виплачується пропорційно часу участі в таких діях.
Відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Пунктом 2-1 Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023, чинній з 21.01.2023, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 (із змінами, внесеними наказами від 14.02.2023 № 35, від 17.03.2023 №67) з 01 по 31 січня 2023 року м. Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 25 лютого 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52 (із змінами, внесеними наказом від 17.03.2023 № 68) з 01 по 25 лютого 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 №111 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 30 квітня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 №111 з 01 по 30 квітня 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 №147 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 травня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 №147 з 01 по 31 травня 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 №247 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 серпня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 №247 з 01 по 31 серпня 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 №301 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 жовтня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 №301 з 01 по 31 жовтня 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 №341 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 30 листопада 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 №341 з 01 по 30 листопада 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 №2 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 грудня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України 01.01.2024 №2 з 01 по 31 грудня 2023 року м.Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Вказані вище накази Головнокомандувача Збройних Сил України є чинними та визначають райони ведення воєнних (бойових) дій.
Суд зазначає, що однією із основних умов отримання військовослужбовцями, всіх військових формувань, збільшеного до 100000 грн розміру додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, є факт/умова - перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. В той самий час з 01.01.2023 - до вказаних районів (районів ведення бойових дій) не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста- Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно і дислокуються всі підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону.
Позивач стверджує, що оскільки під час участі з відбиття збройної агресії РФ проти України такі райони, де ведуться активні воєнні (бойові) дії, а саме: Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, акваторія Чорного та Азовського морів у межах територіальних вод України, свідчить про безумовну наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.
Суд ввважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що сам факт несення служби в межах м.Херсон та Херсонської області, яка згідно з Наказом № 309, є територією активних бойових дій, а також факт отримання позивачем посвідчення НОМЕР_3 , є підставою для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн., з огляду на наступне.
Належних та допустимих доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з січня 2023 року, як наказів про направлення позивача для проходження військової служби в зоні бойових дій, довідки про перебування позивача в зоні бойових дій позивачем не надано.
Також за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 «…підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
Підсумовуючи, варто констатувати доведеність обставин безпосередньої участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.»
Отже, враховуючи висновок Верховного Суду в справі № 120/10649/23, суд зазначає, що довідка Військової частини, з урахуванням вимог статтей 73-76 КАС України, є належним, допустимим та достатнім доказом, а також підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.
В межах спірних правовідносин судом встановлено відсутність такої довідки та інших доказів, які підтверджують право позивача на отримання додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168 .
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалами суду як першої, так і апеляційної інстанцій витребувано у НОМЕР_1 Прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ): копію витягу з наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини або наказу про відрядження позивача з іншої частини, якщо таке мало місце; довідки виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 за період з січня 2023 року із зазначенням складових грошового забезпечення, довідку про розмір грошового забезпечення позивача нарахованого за період з січня 2023 року по грудень 2023 року з визначенням усіх показників; письмові пояснення та докази (накази, платіжні доручення, тощо) стосовно того чи нараховувалась та виплачувалась позивачу додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року з період з січня 2023 року по грудень 2023 року; письмові пояснення та докази стосовно того чи нараховувалась позивачу додаткова винагорода в розмірі 1000000 грн. у зв'язку з пораненням відповідно до п. 10, 11 Розділу «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Відповідач листами повідомив суди, що витребовуваних судом доказів не існує взагалі, а витребувані документи у володінні НОМЕР_1 прикордонного загону не знаходяться та знаходитись не могли. Особовий склад та підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), тимчасово дислокуються в різних населених пунктах уздовж Правого берега річки Дніпро та Дніпровської затоки, та не перебувають в районах ведення воєнних (бойових) дій тобто уздовж Лівого берега річки Дніпро. Періодично окремі групи військовослужбовців на нетривалий термін відряджаються в райони ведення воєнних (бойових) дій на Лівому березі річки Дніпро за що відповідно до вимог чинного національного законодавства України отримують збільшену до 100 000 гривень додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Однак Позивач не входить до переліку даного незначного кола військовослужбовців та у визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення воєнних (бойових) дій, а отже і відповідні документи відносно останнього не опрацьовувались та не існують.
Суд зазначає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу виплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, у розмірі 100000 грн за період з січня 2023 року.
Також похідна вимога позивача про зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової виногороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 також не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що надані позивачем посвідчення НОМЕР_3 , повні виписки по банківським рахункам, лист Оперативного угруполвання військ «Херсон» від 28.01.2024, не є доказами безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи при цьому безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням вимог статей 72-76 КАС України.
Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 р.у справі № 200/7270/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 р.у справі № 200/7270/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць