Справа № 560/5771/25
іменем України
16 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 30.09.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України обчислити і виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 08.03.2022 по 30.09.2022, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
В обґрунтування позову вказує, що після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а також усі інші належні позивачу за спірний період виплати повинні бути обраховані з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 та відповідного тарифного коефіцієнта. Проте, відповідач здійснив розрахунок з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018, що зумовило проведення виплат у заниженому розмірі. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 14.04.2025 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 21.04.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
У цьому контексті суд зауважує, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
В аспекті спірних правовідносин поняття грошове забезпечення і заробітна плата, які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою від 25.04.2023 №383 Кабінет Міністрів України продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції після 19.07.2022 ще не діяла.
Таким чином, суд вважає, що строк звернення до суду у цьому випадку позивачем не пропущений.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач у період з 08.03.2022 року по 30.09.2022 року проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_2 (та в т.ч. підпорядкованому їй підрозділі НОМЕР_3 ) у військовому званні “солдат».
Наразі військова частина НОМЕР_2 реорганізована, її правонаступником є військова частина НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №277 від 30.09.2022 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .
Позивач вважає, що у період з 08.03.2022 року по 30.09.2022 року відповідач неправильно нараховував та виплачував позивачу як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Не погоджуючись такими з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладений в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 визнаний нечинним.
За змістом частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для такого перерахунку у зв'язку з відсутністю відповідних змін у постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" суд вважає необґрунтованими, оскільки з урахуванням положень частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 4 цієї Постанови в редакції пункту 6 Постанови № 103 від 21.02.2018 втратив чинність з 29.01.2020 (дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18).
Враховуючи викладене, обчислення та виплата відповідачем позивачу грошового забезпечення позивача з 08.03.2022 року по 30.09.2022 року, а також всіх інших належних йому за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, є неправомірними.
Отже, з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 08.03.2022 року по 30.09.2022 року, а також всі інші нараховані та виплачені за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, відповідно, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом 01.01.2022, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_5 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 30.09.2022 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_5 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 08.03.2022 по 30.09.2022 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи із розміру грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )
Головуючий суддя В.К. Блонський