Справа №22-ц-2534 2006 р. Головуючий в 1-й інстанції Калімбет Л.І.
Категорія 36 Доповідач: Воронцова Л.П.
2006 року грудня місяця "21" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: ПрохопчукА.П.
Суддів: Вадзінський П.О.,
Воронцова Л.П.
при секретарі Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду від 24 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися, -
В червні 2006 року позивачка звернулася до суду з вище зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що відповідач є батьком її сина ОСОБА_3, на якого він сплачував аліменти до повноліття.
28.06.2006 року син досяг повноліття, продовжує навчатися в СПТУ №27 мТенічеська, проте вона одна невзмозі його утримувати, поскільки шлюб з відповідачем розірвано в 1997 році.
Відповідач має постійне місце роботи та стабільний прибуток, тому у змозі надавати матеріальну допомогу сину на період навчання.
Позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі - 80 грн. щомісячно до досягнення ним двадцяти трьох років, до закінчення навчання.
РішеннямГенічеського районного суду від 24 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному об'ємі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3, який продовжує навчатися у твердій грошовій суми в розмірі 80 грн., починаючи з 11.06.2006 року до досягнення ним двадцяти трьох років.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин справи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її відхилити за необґрунтованістю, рішення суду залишити без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися, однак належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, що не позбавляє можливості суд апеляційної інстанції справу розглянути у їх відсутність.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 80 грн. до досягнення ним двадцяти трьох років, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на сина не надає, хоча має цю можливість.
Однак, до такого висновку суд першої інстанції прийшов внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду ухвалено при попередньому розгляді справи.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення передбачено у разі відмови від позову, визначення позову, укладення мирової угоди і проводиться в порядку, встановленому ст.ст.174,175 ЦПК України.
Із пояснень відповідача в протоколі судового засідання від 24.07.2006 року вбачається, що відповідач пояснював суду про те, що немає можливості сплачувати аліменти, а син має самостійний заробіток (а.с.11). Крім того, відповідачем було подано зауваження на протокол судового засідання з приводу його неправильності, яка полягала в тому, що клопотання про розгляд справи та ухвалення рішення у попередньому судовому засіданні він не заявляв та заперечував проти цього, просив призначити справу до судового розгляду та долучити письмові докази, у задоволенні яких йому було відмовлено.
З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає, що у суда першої інстанції не було підстав для ухвалення судового рішення при попередньому розгляді справи.
Крім того, судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Так, згідно ст.199 ч.1 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
З огляду на вище зазначену норму права, стягнення аліментів на повнолітню дитину можливе за наявності двох підстав: продовження навчання повнолітньою дитиною і у зв'язку з цим потреба у матеріальній допомозі і за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі не дослідив ці обставини та не дав їм належної оцінки.
Так, згідно довідки Генічеського ПТУ - №27, ОСОБА_3 навчається в училищі з 01.09.2004 року по 30.06.2007 року, знаходиться на державному забезпеченні і отримає стипендію в розмірі 94 грн. на місяць, проходить практику на б/в «Мрія» з 15,06. по 24.08.2006 року, де отримує платню у розмірі 350 грн. в місяць (а.с.26), тобто, проходячи навчання за місцем свого проживання, перебуваючи на державному забезпеченні під час навчання, отримуючи щомісячну стипендію та заробітну плату під час проходження практики, слід зробити висновок, що ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням не потребує матеріальної допомоги.
Крім того, оскільки відповідач ОСОБА_1 не працює, допомоги по безробіттю не отримує, в ДПІ не перебуває на обліку як приватний підприємець та продовжує сплачувати аліменти на дочку ОСОБА_4 (а.с.4, 6, 27-28), а позивачка не ствердила доказами позовні вимоги щодо можливості у відповідача надавати матеріальну допомогу сину, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не може надавати таку матеріальну допомогу сину.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина до досягнення двадцяти трьох років, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_3 продовжує навчання у ПТУ №27 до 30.06.2007 року, а право на отримання аліментів повнолітньої дитини нерозривно пов'язане з його навчанням.
З огляду на вище зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Генічеського районного суду від 24 липня 2006 року скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.