Справа № 164/523/25
п/с 3/164/235/2025
16 вересня 2025 року Селище Маневичі
Суддя Маневицького районного суду Волинської області Ониско Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли відВідділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДППпро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254856 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 23 лютого 2025 року, біля 22 год. 53 хвилин, на автомобільній дорозі (Р-14) 71км, керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп?яніння, на вимогу працівника поліції відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав та показав, що 23 лютого 2025 року він разом з двома знайомими та односельцем ОСОБА_2 на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 прибули в місце відпочинку «Лісовичок». За кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 , який припаркував автомобіль на паркувальному майданчику АЗС «Журавлина», що навпроти вищевказаного «Лісовичка» через дорогу. Він, ОСОБА_1 та інші пішли в «Лісовичок», де вживали спиртне, а ОСОБА_2 залишився в автомобілі і участі в розпитті спиртного не приймав. Через деякий час вони вийшли з «Лісовичка» та попрямували до АЗС «Журавлина» де сіли в автомобіль під керуванням ОСОБА_3 і поїхали в с. Оконськ. Повернувши на ліво з дороги (Р-14) і проїхавши, ще декілька метрів вони зупинились біля одного з будинків. ОСОБА_2 швидко вийшов з автомобіля та побіг у своїх справах до свого знайомого, а він, ОСОБА_4 та інші залишились в автомобілі чи можливо хтось поряд з автомобілем. Майже відразу приїхали працівники поліції, які під час спілкування запропонували йому, ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп'яніння. Він відмовився, так як за кермом автомобіля не перебував.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що приблизно в кінці лютого 2025 року він як водій на автомобілі «MERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 завіз ОСОБА_1 та інших осіб в рекреаційне місце «Лісовичок». Через деякий час він повернувся за ними і припаркував автомобіль на АЗС «Журавлина». ОСОБА_1 та його знайомі перейшли через дорогу і розмістились на місцях пасажирів. В цей час йому зателефонував його знайомий ОСОБА_5 , який повідомив важливу інформацію про його брата, що знаходиться в полоні, тому він швидко поїхав по місцю проживання ОСОБА_6 . Для цього він звернув на ліво в потрібний поворот від дороги Маневичі -Луцьк (Р-14) і зупинивши автомобіль вийшов з нього зі сторони пасажира та побіг до будинку ОСОБА_6 . Автомобіля поліції він не бачив, коли повернувся то побачив біля автомобіля працівників поліції.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив покази ОСОБА_2 в частині приїзду до нього ОСОБА_2 та згідно обстановки яка склалась вважає, що саме останній керував транспортним засобом за обставин вказаних в протоколі.
В судовому засіданні допитані в якості свідків поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що вони бачили як троє чоловіків переходили дорогу з рекреаційної зони «Лісовичок» до АЗС «Журавлина». Візуально можна встановити, що чоловіки перебували в стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час чоловіки розмістились в автомобілі «MERCEDES-BENZ SPRINTER», який виїхавши з АЗС здійснив рух в напрямку с. Оконськ. При цьому поліцейські не змогли чітко вказати, хто саме сів за кермо автомобіля. Поліцейські на службовому автомобілі рушили за ними. Автомобіль проїхавши певну відстань по дорозі (Р-14) звернув на ліво на другорядну дорогу та зупинився відразу ж за перехрестям. Поліцейський ОСОБА_8 зазначив, що побачив як водій покинув місце водія та перейшов за сидіння в глиб салону. В подальшому ним було встановлено, що це громадянин ОСОБА_1 , який відмовився від запропонованого огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після цього на останнього було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Від поліцейського Петрука Ю.В., який склав протокол з однієї сторони та особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , його адвоката Лукашук Н.М. з іншої не надходило клопотань про допит інших осіб, які були очевидцями вказаної події.
Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що поліцейські перебуваючи на автодорозі поблизу АЗС «Журавлина» спілкуються з водієм вантажного автомобіля. Поряд з службовим автомобілем поліції в напрямку АЗС «Журавлина» проходять троє чоловіків. Через деякий час один поліцейський звертає увагу іншого, що чоловіки на автомобілі виїхали з заправної станції і зазначає, що вони можуть бути в стані сп'яніння. Інший поліцейський пояснює, що за ними приїхав цей автомобіль під керуванням іншої особи. Поліцейські приймають спільне рішення переслідувати цей автомобіль для перевірки на стан сп'яніння водія. При цьому переслідування відбувається без ввімкнення проблискових маячків. Поліцейські наздоганяють автомобіль майже одночасно з його зупинкою. Поліцейський наголошує іншому поліцейському, що необхідно зафіксувати відеозаписом водія автомобіля, але це не вдається зробити, так як камера фіксації прикрита іншими предметами. Поліцейські виходять з автомобіля та обходять його з іншої строни, тобто зі сторони пасажира. В цей час двері пасажира відчинені і поряд знаходиться чоловік, який відмовляється назвати свої анкетні дані. Місце водія є вільним, а в салоні автомобіля знаходиться інший чоловік, який пояснює, що він пасажир. Працівники поліції встановлюють власника автомобіля. Згідно отриманої запитуваної інформації встановлюють, що автомобілем міг керувати ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан сп'яніння, який в свою чергу відмовляється від такого огляду.
Під час розгляду справи адвокат Лукашук Н.М., яка здійснює захист ОСОБА_1 просила закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 266 КУпАП - у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Дослідивши матеріали справи, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Лукашук Н.М., покази свідків, суддя приходить до висновку, що в справі відсутні прямі докази, які вказують на керування автомобілем за вказаних в протоколі обставин ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності її вини, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Суддя приходить до висновку, що особи, які перебували в автомобілі за обставин вказаних в протоколі могли перебувати в стані сп'яніння, чого не заперечує і сам ОСОБА_1 . Крім цього суддя враховує, що право на керування автомобілемMERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 мали як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , це підтверджується згідно довіреностей наданих «Благодійним фондом «БІ СЕЙФ» від 20.03.2025. Також суддя враховує, що на жодному з відеозаписів зроблених як з боді камер поліцейських, так і з відеореєстратора службового автомобіля поліції не зафіксовано факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 . ОСОБА_4 повністю заперечує свою причетність до керування автомобілем за зазначених в протоколі обставин. В той час як ОСОБА_2 навпаки пояснює, що автомобілем керував саме він. Суддею також взято до уваги посилання захисника ОСОБА_9 , що на АЗС «Журавлина» є камери відео нагляду, які фіксують і місце для паркування. Згідно вказаних камер працівники поліції могли отримати відеозапис розміщення осіб, які користувались вищевказаним автомобілем, безпосередньо перед початком його руху. Що дало б змогу встановити водія. Цього зроблено працівниками поліції не було. На час розгляду справи ця інформація не збереглася в зв'язку з зберіганням її на серверах протягом лише кількох днів.
Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя вважає, що провадження у справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, ч.1 ст. 130 , 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254856 від 24 лютого 2025 року - закрити, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти діб з дня винесення постанови.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.