Справа № 157/1512/25
Провадження №2-а/157/123/25
12 вересня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН № 796 від 21 серпня 2025 року про притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір. В обґрунтування вимог зазначає, що 21 серпня 2025 він звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 з метою отримати відстрочку як багатодітний батько. В той же день йому повідомили, що на нього винесли постанову про адміністративне правопорушення №796 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період). Це рішення мотивоване тим, що в нього відсутній військово-обліковий документ. Він не погоджується з даною постановою, адже уточнив дані 08 липня 2004 року та мав на руках військово-обліковий документ з системи Резерв +. Пунктом 51 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), передбачено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції. Крім того, п. 2 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ оформлюється (створюється) та видається (замінюється) як в електронній, так і в паперовій формі за формою, затвердженою цим Порядком. Однак, дій спрямованих на порушення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів він не вчиняв, добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але щодо нього ще й склали постанову про адміністративне правопорушення, зі змісту якої йому не зрозуміло, що він порушив. У його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України. Докази правопорушення відсутні. Він має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, а тому згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає мобілізації, звільнений від призову. Зі змісту постанови вбачається, що він, будучи військовозобов'язаним, досягнувши віку старше 25-ти років, під час дії воєнного стану в особливий період порушив правила військового обліку, а саме після виключення з обліку призовників протягом більше одинадцяти років не став на військовий облік як військовозобов'язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (до 30 березня 2021 року військовому комісаріаті), що передбачено Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІ зі змінами відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року та Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами відповідно до Постанови КМУ №563 від 16 травня 2024 року, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 1 вказаного Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає «виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку». Відповідно до ч. 8 ст. 2 зазначеного Закону виконання військового обов'язку в запасі військовозобов'язаними полягає у дотриманні порядку і правил військового обліку. Згідно з абз. 11 п. 2 ч. ст. 37 Закону №2232-Х та п.п.1 п.1 Правил військового обліку (постанова КМУ №1487), взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягай 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 5 статті 37 Закону №2232-Х11 такі особи підлягають зняттю з військового обліку призовників. Копію постанови від 21 серпня 2025 року про накладення на нього ( ОСОБА_1 ) адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України, він отримав в той же день, розгляд справи не проводився. Ще у 2014 році йому виповнилося 25 років і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, він мав обов'язок стати на військовий облік як військовозобов'язаний, однак законом не визначалось строків виконання цього обов'язку. Доказів вжиття органом, на який покладалося ведення військового обліку військовозобов'язаних, встановлених законом заходів щодо взяття його на військовий облік матеріали справи не містять. Також відсутні докази, що він отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (до липня 2021 року) з метою постановлення на облік. З 19.05.2024 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил. На виконання ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» він 21 серпня 2025 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте на нього винесли постанову за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України за непостановку на облік військовозобов'язаних ще з 2014 року, на той момент, коли не існувало ні норми ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, ні строків виконання обов'язку. З урахуванням вищевикладеного, він не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України з травня 2014 року, бо норма ч. 3 ст. 210-1 КпАП України введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що він і зробив 08 липня 2024 року. Таким чином, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн . Притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. Крім того, згідно зі ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите.
Ухвалою судді від 27 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позовній заяві підстав і, крім того, пояснив, що своєчасно у встановлений законом строк оновив свої дані через ЦНАП, має відстрочку від мобілізації, право на відстрочку мав і на час оновлення військово-облікових даних, по повістці, яку отримав не від листоноші, а від сусідів, з'явився до РТЦК, де йому надали постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та пояснили, що на нього накладено стягнення за те, що він ще 10 років тому не поновив приписне посвідчення. Постанова є незаконною, він своєчасно оновив свої військово-облікові дані, про що є витяг із застосунку «Резерв +». Розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не мав місця, він участі у розгляді справи не брав, йому не були роз'яснення його права, не було надано можливості надати пояснення. Йому лише працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс готову копію постанови і поставив перед фактом, що його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмір 17 000 грн.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету, відзиву на позовну заяву не подав.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН № 796 від 21 серпня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
У цій постанові зазначається, що «21 серпня 2025 року о 17 год 10 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 було виявлено адміністративне правопорушення, що в ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ. Цим самим порушив вимоги ч. 1, ч. 3 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п. 1,п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, згідно яких взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягай 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу); 10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною 3 ст. 210-1 КпАП України».
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 як суб'єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час дату, та місце розгляду справи і йому надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження, повістки про вкилик до суду. Однак, відповідач станом на дату розгляду справи не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не повідомив причин неможливості їх подання.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення, і правомірності прийнятого відповідачем рішення.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів на спростування доводів позивача про порушення встановленої законом процедури розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення (дотримання вимог ст. ст. 249, 279-9 КпАП України).
Як пояснив позивач у судовому засіданні, про час, дату та місце розгляду справи він не був повідомлений, згідно з повісткою за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 його викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а натомість, коли він з'явився 21 серпня 2025 року, йому без жодного розгляду справи про адміністративне правопорушення, працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 вручив вже підписану начальником копію постанови. Йому не було роз'яснено його прав, передбачених ст. 268 КпАП України, позбавлено права надати пояснення, а відповідно позбавлено права на захист, з порушенням він не був згідний.
Зазначені доводи відповідачем жодним чином не спростовані, матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для дослідження у судовому засіданні суду не надано.
З повістки № 4595328 за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а не для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Відсутність військово-облікового документа кваліфікується за статтею 210 КпАП України, а саме як порушення призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку.
За порушення в особливий період призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що згідно зі змістом оскаржуваної постанови ставиться у вину ОСОБА_1 , адміністративна відповідальність встановлена ч. 3 ст. 210 КпАП України, а не ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 796 від 21 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення повного судового рішення - 15 вересня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк