16 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2286/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити на квартирному обліку військовослужбовців, потребуючих поліпшення житлових умов у Кременчуцькому гарнізоні, ОСОБА_1 , складом сім'ї 4 особи, а саме: дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , датою зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 та його сім'ю вважати з 04.09.1995;
- зобов'язати житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 подати оновлені списки військовослужбовців з урахуванням проведених змін в черзі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 до житлової комісії Кременчуцького гарнізону для узагальнення в списках Кременчуцького гарнізону при Військовій частині НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки особисто ОСОБА_1 фізично не мав змоги бути присутнім на засіданнях житлової комісії у зв'язку із перебуванням за межами України і всі дії з приводу перебування його та його сім'ї на квартирному обліку військовослужбовців, потребуючих поліпшення житлових умов у Кременчуцькому гарнізоні, виконувала дружина, він був безпідставно позбавлений права поновлення на квартирному обліку. При цьому порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання поновити ОСОБА_1 із членами сім'ї на квартирному обліку військовослужбовців, потребуючих поліпшення житлових умов у Кременчуцькому гарнізоні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
10.03.2025 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Як наслідок, ухвалою суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2286/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не скористався.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 03.06.2020 №4 відмовлено в зарахуванні ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї в складі 4 чоловіка на облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умові шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в Кременчуцькому гарнізоні в зв'язку з порушенням термінів подачі документів, передбачених Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрі України від 03.08.2006 №1081, що надають законні підстави для перебування на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та порушення порядку постановки на квартирний облік, визначеного наказом МОУ від 30.11.2011 №737 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" зі змінами до нього від 19.06.2014 №401, який був чинним до 31.07.2018, наказом МОУ №380 від 31.07.2019 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", який діє по теперішній час /а.с. 19-20/.
Позивач, вважаючи порушеним його право на поновлення на квартирному обліку, звернувся до суду з цим позовом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити на квартирному обліку ОСОБА_1 та членів його сім'ї, зазначивши датою зарахування їх на квартирний облік "з 04.09.1995", а також зобов'язання житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 подати оновлені списки військовослужбовців з урахуванням проведених змін в черзі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 до житлової комісії Кременчуцького гарнізону для узагальнення в списках Кременчуцького гарнізону при Військовій частині НОМЕР_1 .
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої, дев'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Згідно з пунктами 22, 23 вказаного Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №737, чинна до 16.10.2018).
Згідно з положеннями розділу ІІ Інструкції №737 облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно-експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, всіх військових частин знаходяться у ГКЕУ ЗС України (пункт 2.1).
У разі якщо військова частина постійно дислокується в одному гарнізоні, а відокремлені підрозділи цієї військової частини розташовані в межах відповідальності іншого гарнізону, військовослужбовці цих відокремлених підрозділів зараховуються на квартирний облік житловою комісією однієї із військових частин у межах відповідальності гарнізону, де розміщений відокремлений підрозділ.
Військова частина, у якій військовослужбовці відокремлених підрозділів мають право перебувати на квартирному обліку, визначається наказом начальника гарнізону один раз на два роки за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району (пункт 2.2).
За ведення обліку у військовій частині відповідають голова житлової комісії військової частини, у гарнізоні (або в гарнізонах) - начальник КЕВ (КЕЧ) району, який за територіальним принципом відповідає за військові частини.
Керівництво діяльністю житлової комісії військової частини здійснюється командиром військової частини, а діяльністю гарнізонної житлової комісії - начальником гарнізону.
При оголошенні наказом складу житлової комісії чітко вказується, хто з членів житлової комісії відповідає (далі - представник житлової комісії) за ведення протоколів, облікових квартирних справ, книги обліку осіб, які перебувають на обліку, та інших справ житлової комісії та їх зберігання (пункт 2.3).
На облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстровані в цьому населеному пункті, з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженого командиром цієї військової частини, крім випадків, передбачених у пункті 2.14 цього розділу (пункт 2.4).
Для зарахування на облік військовослужбовець подає через нетаємне діловодство військової частини рапорт, зразок якого наведений у додатку 1 до цієї Інструкції, на ім'я командира військової частини про зарахування на облік, який підписується повнолітніми членами сім'ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання жилого приміщення та бажають разом з ним перебувати на квартирному обліку.
Рапорт (додаток 1) реєструється представником житлової комісії військової частини в книзі реєстрації рапортів (заяв) про взяття на квартирний облік та внесення змін до облікової справи (додаток 2), яка ведеться в житловій комісії військової частини.
Перед проведенням засідання житлової комісії, на якому буде розглядатися рапорт військовослужбовця про зарахування на квартирний облік, членами житлової комісії проводиться перевірка житлових умов військовослужбовця та у п'ятиденний строк складається довідка про перевірку житлових умов (додаток 5).
Рішення житлової комісії військової частини щодо взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на квартирний облік (або обґрунтована відмова) повинно бути винесене у місячний строк з дня подання ним рапорту.
Військовослужбовці зараховуються на квартирний облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке оформлюється у формі протоколу засідання житлової комісії, який підписується представником житлової комісії і затверджується командиром військової частини. Підпис командира завіряється гербовою печаткою військової частини.
На засіданні житлової комісії військової частини мають право бути присутніми військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на квартирний облік, та повнолітні члени його сім'ї.
Дані про військовослужбовців, зарахованих на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) (додаток 6), яка ведеться представником житлової комісії. Дані зазначених книг повинні щороку звірятися (уточнюватися) під час проведення щорічної перереєстрації облікових справ (пункт 2.5).
У місячний строк після зарахування військовослужбовця на облік представником житлової комісії на нього заводиться облікова справа (додаток 7) у двох примірниках, у якій містяться документи, перелічені в пункті 2.5 цього розділу, та оформлюється витяг із протоколу засідання житлової комісії військової частини про зарахування військовослужбовця на квартирний облік.
Облікові справи повинні бути пронумеровані, прошнуровані та містити опис, який підписується особою, відповідальною за ведення обліку.
Облікові документи реєструються в нетаємному діловодстві. Ведення документів житлової комісії та облікових справ військовослужбовців у військових частинах здійснюється в загальних робочих кімнатах. Документи житлової комісії та облікові справи військовослужбовців зберігаються у шафах або ящиках, які замикаються і опечатуються. Командир військової частини своїм наказом визначає місце зберігання документів житлової комісії та облікових справ військовослужбовців.
Перелік документів житлової комісії військової частини та документів, які ведуться представником житлової комісії, щороку включається до номенклатури справ на поточний рік, які ведуться у військовій частині.
Під час розформування військової частини або житлової комісії гарнізону облікові документи передаються їх правонаступнику в разі, якщо він знаходиться в цьому самому населеному пункті. В іншому випадку облікові документи передаються до КЕВ (КЕЧ) району. Про передачу облікових документів військова частина повідомляє квартирно-експлуатаційний орган, який здійснюватиме подальший квартирний облік військовослужбовців чи осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
Під час розформування КЕВ (КЕЧ) району облікові документи передаються правонаступнику, який здійснюватиме подальший квартирний облік військовослужбовців чи осіб, звільнених з військової служби, а облікові справи осіб, які отримали житло для постійного проживання, - до архіву (пункт 2.6).
Військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.
Якщо військовослужбовець, який звільняється в запас або у відставку за віком, перебуває на обліку та обирає для проживання після звільнення з військової служби з урахуванням існуючого порядку реєстрації інший населений пункт (якщо обирає для проживання після звільнення з військової служби гарнізон міста Києва, рішення про можливість постановки його на квартирний облік у гарнізоні міста Києва приймає Міністр оборони України), відповідний командир військової частини за його рапортом за 6 місяців до звільнення в запас або відставку за віком подає до військового комісаріату і КЕВ (КЕЧ) району, що знаходяться за обраним місцем проживання, необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання жилого приміщення. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання жилого приміщення у військовому комісаріаті він знімається з обліку за останнім місцем служби.
Якщо військовослужбовці, звільнені з військової служби з інших підстав, виявляють бажання отримати жилі приміщення не за місцем перебування на обліку, такі військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями за обраним місцем постійного проживання виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районних державних адміністрацій на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.16).
Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік після набрання чинності Законом України від 24.06.2004 № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які мають вислугу на військовій службі менше ніж 20 років, у разі звільнення з військової служби за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів та неможливістю проходити військову службу, залишаються на цьому обліку до отримання жилого приміщення для постійного проживання (пункт 2.17).
Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:
поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення;
отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання;
переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;
звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01.01.2005 (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу);
обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.
Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п'ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку (пункт 2.18).
Інструкції №737 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони №380 від 31.07.2018, яким затверджено нову Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Відповідно до пункту 3 розділу VІ Інструкції №380 облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об'єднаних житлових комісіях), ТЦК та СП та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Згідно з пунктом 9 розділу VІ Інструкції №380 військовослужбовці, зараховані на облік, реєструються в Книзі обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (додаток 6).
Датою зарахування військовослужбовця на облік є дата прийняття житловою комісією військової частини (об'єднаною житловою комісією) рішення про зарахування військовослужбовця на облік але не пізніше місяця з дня реєстрації рапорту військовослужбовця.
На підставі даних обліку житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) формує чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. У разі якщо час зарахування на облік військовослужбовців збігається за однією датою, черговість серед них визначається відповідно до часу перебування (проходження) на військовій службі (за вислугою років) чи/або часу набуття права на пільги.
Військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується.
Пунктом 16 розділу VІ Інструкції №380 визначено, що житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.
За результатами інвентаризації щороку до 15 січня списки військовослужбовців та членів їх сімей, які перебувають на обліку військової частини, направляються до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Списки військовослужбовців, які перебувають на обліку, а також військовослужбовців, які не пройшли щорічну перереєстрацію та виключені з обліку, розміщуються у загальнодоступному місці військової частини для загального ознайомлення протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення житловою комісією військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Військовослужбовці та члени їх сімей, виключені з обліку, мають право повторно протягом року подати командиру військової частини рапорт та документи, визначені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, для зарахування на облік в порядку, визначеному цією Інструкцією, із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
У разі направлення осіб, звільнених з військової служби, що перебувають на обліку у військовій частині, на військовий облік у ТЦК та СП до іншого населеного пункту іншого гарнізону вони виключаються з обліку у військовій частині та зараховуються на облік у ТЦК та СП та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району іншого гарнізону на умовах, визначених цією Інструкцією (пункт 18 розділу VІ Інструкції №380).
Згідно з пунктом 21 розділу VІ Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:
поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до витягу із послужного списку ОСОБА_1 проходив військову службу з 14.09.1995 по 26.09.2012 у Військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , звільнений у запас за пунктом "в" частини шостої та дев'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за віком) згідно з наказом командира ПС ЗСУ №473 від 17.09.2012, виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 з 26.09.2012 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 24.09.2012 №183 /а.с. 152/.
Згідно з обставинами, встановленими у рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 18.09.2014 у справі №524/4413/14-ц /а.с.28-29/, ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_4 , разом із сім'єю був зареєстрований та перебував на квартирному обліку по місцю проходження служби у в/ч НОМЕР_4 з 04.09.1995 по 18.09.2012 складом сім'ї 4 (чотири) особи.
Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17.09.2012 №473 відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ОСОБА_1 звільнений у запас за пунктом "в" частини шостої та дев'ятої (за віком).
Наказом ТВО командира Військової частини НОМЕР_4 від 24.09.2012 №183 ОСОБА_1 26.09.2012 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
10.09.2012 перед звільненням з військової служби ОСОБА_1 подав на ім'я командира Військової частини НОМЕР_4 рапорт, у якому прохав клопотати перед житловою комісією гарнізону м. Кременчук про постановку його із сім'єю на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_6 за обраним місцем постійного проживання.
Згідно з витягом з протоколу №24 від 18.09.2012 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_1 знято з квартирного обліку при в/ч НОМЕР_4 з 18.09.2012 у зв'язку зі звільненням з військової служби та обранням місцем постійного проживання
АДРЕСА_1 та Кременчуцького району відмовив у взяття на квартирний облік та реєстрації, оскільки військовим комісаріатом такий облік та реєстрація не ведуться, й направив до в/ч НОМЕР_1 .
На звернення позивача до командира Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 командир останньої відмовив у реєстрації та постановці на квартирний облік, посилаючись на недотримання командуванням Військової частини НОМЕР_4 вимог пункту 2.17 наказу Міністра оборони України від 30.11.2011 №737.
ОСОБА_1 , не погодившись із відмовою у реєстрації та постановці на квартирний облік, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив зобов'язати останню зареєструвати його разом з членами сім'ї: дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за місцем розташування військової частини та зобов'язати поставити на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.06.2014 в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18.09.2014 у справі №524/4413/14-ц апеляційну скаргу Охмака В.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.06.2014 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 зареєструвати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 поставити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та членів його сім'ї: дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 від 21.10.2014 №14 та протоколу засідання житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 10.12.2014 №104 на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18.09.2014 №524/4413/14-ц ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї було зараховано на квартирний облік /а.с.19, 117/.
Після проведення інвентаризації квартирних (облікових) справ осіб, які перебувають на обліку, було встановлено, що в обліковій справі ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 , відсутня більшість документів, передбачених Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та пунктом 2.6. розділу II наказу МОУ №737 від 30.11.2011 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" зі змінами до нього від 19.06.2014 № 401, які надають законні підстави для зарахування на квартирний облік, про що останньому було вказано та визначені строки для їх надання. Відповідно до протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 від 05.06.2015 №19 /а.с. 130/ та протоколу засідання житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 09.06.2015 № 114 /а.с.19, зворот.стор./, ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї було знято з квартирного обліку в зв'язку з відсутністю необхідних документів у квартирній (обліковій) справі та зазначено про можливість поновлення в списках після усунення вказаних недоліків у визначені терміни.
У період з 09.06.2015 по 31.05.2017 до житлової комісії Кременчуцького гарнізону від житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомлень про усунення недоліків в обліковій справі ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 не надходило. Відповідно до протоколу засідання ІНФОРМАЦІЯ_10 від 27.02.2017 №37: у зв'язку з тим, що військовослужбовцем запасу було зібрано всі необхідні документи, яких не вистачало, окрім довідки з місця навчання в Калинінградському вищому артилерійському технічному училищі і враховуючи, що на запити до РФ відповідей не надійшло, прийняли рішення поновити на квартирному обліку позивача і повідомити про необхідність представлення цієї довідки протягом 6-ти місяців /а.с. 21, 137/
У подальшому, відповідно до протоколу засідання житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 31.05.2017 №164 /а.с.19, зворот.стор./ розглянуто клопотання військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_10 від 30.05.2017 №1/2959 щодо поновлення на обліку ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та прийнято рішення відмовити в поновленні на квартирному обліку в зв'язку з відсутністю необхідних документів, визначених законодавством, та рекомендовано житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 зняти ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.
Відповідно до протоколу засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 28.03.2019 №25 /а.с.19, зворот. стор./ ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї не було зараховано на квартирний облік у зв'язку з відсутністю необхідних документів, які надають законні підстави для перебування на квартирному обліку. Перелік необхідних документів був наданий у письмовому вигляді під підпис громадянці ОСОБА_2 та визначено термін 2 (два) місяці до 31.05.2019 для усунення недоліків.
Згідно з протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 07.11.2019 №33 ОСОБА_1 та членів його сім'ї не було зараховано на квартирний облік у зв'язку з відсутністю необхідних документів, передбачених Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, та пунктом 2.6. розділу II наказу МОУ №737 від 30.11.2011 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" зі змінами до нього від 19.06.2014 № 401 /а.с. 18, 19, зворот. стор./.
Позивачем не заперечується та обставина, що не зважаючи на вимоги житлової комісії Кременчуцького гарнізону, на жодному із засідань ст. лейтенант запасу ОСОБА_1 особисто не був присутній, його інтереси представляла дружина ОСОБА_2 . Відповідно, рішення засідань та необхідність усунення недоліків в установлені терміни доводились його дружині.
Необхідні для зарахування на квартирний облік документи були надані в повному обсязі лише в 2020 році /а.с.20/.
Отже, у спірному випадку ст. лейтенантом запасу ОСОБА_1 було протерміновано строки подачі документів, що надають законні підстави для перебування на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та порушено порядок постановки на квартирний облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначений наказом МОУ №737 від 30.11.2011 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" зі змінами до нього від 19.06.2014 №401, який був чинним до 31.07.2018.
Як вже зазначалося вище, згідно з пунктом 16 розділу VI Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей, виключені з обліку, мають право повторно протягом року подати командиру військової частини рапорт та документи, визначені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, для зарахування на облік в порядку, визначеному цією Інструкцією, із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
З моменту зняття ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в Кременчуцькому гарнізоні, пройшло 5 (п'ять) років.
У зв'язку з вищезазначеним, протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 03.06.2020 №4 /а.с.19-20/ відмовлено в зарахуванні ст. лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї в складі 4 чоловіка на облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умові шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в Кременчуцькому гарнізоні, в зв'язку з порушенням термінів подачі документів, передбачених Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрі України від 03.08.2006 №1081, що надають законні підстави для перебування на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та порушення порядку постановки на квартирний облік, визначеного наказом МОУ від 30.11.2011 №737 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" зі змінами до нього від 19.06.2014 №401, який був чинним до 31.07.2018, наказом МОУ №380 від 31.07.2019 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", який діє по теперішній час.
У подальшому, протоколом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 17.07.2020 №57 знято з квартирного обліку в Кременчуцькому ОМВК старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 та членів його родини /а.с.17/.
Матеріали справи доказів оскарження позивачем протоколу засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 03.06.2020 №4 та протоколу ІНФОРМАЦІЯ_11 від 17.07.2020 №57 не містять.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено, зокрема, як особу, особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26.03.2013 дійшов правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Подібний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.01.2019 у справі №855/3/19, від 08.11.2018 у справі №816/86/18.
Враховуючи зазначене, у межах розгляду цієї адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов'язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов'язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.
Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб'єктом владних повноважень, протиправне рішення якого, на суб'єктивну думку позивача, порушило його право.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.
У спірному випадку позивачем до матеріалів справи не додано доказів того, що після прийняття протоколу засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 03.06.2020 №4 та протоколу ІНФОРМАЦІЯ_11 від 17.07.2020 №57 ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про поновлення його та членів його родини на квартирному обліку військовослужбовців, потребуючих поліпшення житлових умов у Кременчуцькому гарнізоні, і йому було відмовлено в такому поновленні.
Також суд зазначає, що ухвалою від 30.07.2025 суд витребував у ОСОБА_1 , зокрема, письмові пояснення з конкретизацією: які дії/бездіяльність, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач вважає протиправними з огляду на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим просить зобов'язати вчинити певні дії.
Водночас, за змістом письмових пояснень представника позивача від 07.08.2025 (надійшли до суду 11.08.2025) своє порушене право на постановлення на квартирний облік ОСОБА_1 не пов'язує ні з протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 03.06.2020 №4, ні з протоколом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 17.07.2020 №57.
З урахуванням викладеного, матеріалами справи не підтверджується факт порушення прав та інтересів позивача, оскільки порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
За викладених обставин, враховуючи незазначення позивачем про порушення його законних прав та інтересів конкретними діями/бездіяльністю, рішеннями ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна