13 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/522/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача - Кучерява Т.В.,
від відповідача - Сиромятніков В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів,
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУНП в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункту 1 наказу ГУНП в Полтавській області від 15.11.2024 №2598 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарного стягнення; в частині застосування до начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у формі звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 06.01.2025 №7 о/с;
поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області з 07.01.2025;
стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтував доводами про те, що звільнення його зі служби в поліції є безпідставним, оскільки накладене на позивача дисциплінарне стягнення є неспівмірним вчиненому дисциплінарному проступку. За твердженням позивача, у ході службового розслідування не встановлено та не доведено порушення ним Присяги поліцейського, фактів протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між діями поліцейського та відповідними наслідками.
Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 143-156/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок, складений за результатами об'єктивного та всебічного службового розслідування, проведеного на підставі наказу УПП в Полтавській області від 29.10.2024 №1049 (з урахуванням наказу від 12.11.2024 №1106). Факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме - порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог пунктів 1, 3, 4, 6, 11 частини третьої статті 1, пунктів 6, 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підтверджений зібраними у ході службового розслідування доказами, що у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Представник позивача у відповіді на відзив, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, звертала увагу на неврахування відповідачем під час обрання виду дисциплінарного стягнення обставин, що пом'якшують відповідальність поліцейського (наявність у нього заохочень - відзнака НПУ - медаль "15 років сумлінної служби", оголошена наказом Національної поліції України від 03.07.2020 № 710 ос, відзнака НПУ - медаль "20 років сумлінної служби", оголошена наказом Національної поліції України від 02.07.2021 № 839 ос) /т. 3, а.с. 160-161/.
Ухвалою від 02.04.2025 суд перейшов до розгляду справи №440/522/25 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.
У підготовчому засіданні 20.05.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Судове засідання 03.06.2025 не відбулось з огляду на оголошення на території Полтавської області сигналу "Повітряна тривога".
У судовому засіданні 17.06.2025 суд ініціював питання про повернення до стадії підготовчого провадження з метою з'ясування доцільності виклику свідків у судове засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 суд постановив повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні; викликати у судове засідання свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
У тому ж засіданні суд протокольними ухвалами викликав свідка ОСОБА_10 , закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 07.08.2025 суд заслухав пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , а також дослідив залучені до матеріалів справи відеозаписи.
У судовому засіданні 13.08.2025 суд заслухав вступне слово позивача та представника відповідача, а також дослідив письмові докази. Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Обставини справи
Позивач у червні 2005 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - на службу в поліцію /т. 1, а.с. 190-205/.
28.10.2024 на "гарячу лінію" Національної поліції України від гр. ОСОБА_11 надійшла скарга на дії працівників ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, що мали місце 25.10.2024 у с-щі Велика Багачка Миргородського району Полтавської області /т. 2, а.с. 69/.
29.10.2024 начальником ГУНП в Полтавській області виданий наказ №1049 "Про призначення та проведення службового розслідування", яким вирішено призначити службове розслідування у формі письмового провадження; проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії у складі співробітників ГУНП в Полтавській області /т. 2, а.с. 70/.
На підставі рапорту голови дисциплінарної комісії від 12.11.2024 наказом ГУНП в Полтавській області від 12.11.2024 №1106 "Про продовження строку проведення службового розслідування", продовжено строк проведення службового розслідування до 26.11.2024 /т. 2, а.с. 72/.
У ході проведення службового розслідування отримані письмові пояснення гр. ОСОБА_11 /т. 2, а.с. 73-74/, поліцейських ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Балаклійця Максима Володимировича /т. 2, а.с. 94-96/, ОСОБА_9 /т. 2, а.с. 98-100/, ОСОБА_3 /т. 2, а.с. 101-104/, ОСОБА_5 /т. 2, а.с. 112-115/, ОСОБА_10 /т. 2, а.с. 116-119/, ОСОБА_12 /т. 2, а.с. 133-135/, ОСОБА_4 /т. 2, а.с. 145-147/, ОСОБА_6 /т. 2, а.с. 148-150/, ОСОБА_7 /т. 2, а.с. 151-153/, ОСОБА_8 /т. 2, а.с. 154-156/, позивача - ОСОБА_1 /т. 2, а.с. 157-159/, ОСОБА_13 /т. 2, а.с. 163-165/, ОСОБА_14 /т. 2, а.с. 167-168/.
Також у ході службового розслідування отримані письмові пояснення ОСОБА_15 , яка працює офіціантом ТОВ «Санаторій Псьол», кафе «Імперія», та головного бухгалтера ТОВ «Санаторій Псьол» ОСОБА_16 /т. 2, а.с. 105-108/.
Крім того, у ході службового розслідування отримані та досліджені дисциплінарною комісією відеозаписи з камер спостереження з приміщення кафе-бару "Імперія", поблизу кафе-бару "Неаполь" та напроти будинку культури Великобагачанської ТГ /т. 2, а.с. 82-93/, а також публікації у Телеграм-каналах /т. 3, а.с. 25-34/.
15.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області затверджений висновок службового розслідування за відомостями, що викладені в скарзі громадянки ОСОБА_11 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Миргородського РВП ГУНП /т. 2, а.с. 1-68/.
Так, за висновком службового розслідування, за порушення службової дисципліни, а саме - недотримання вимог пп. 1, 3, 6, 11 ч. 3 ст. 1, пп. 6, 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, п.1 ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, п. 6, 7 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абз. 1 п. 3, п. 4 р. IV, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", до начальника ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
15.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області виданий наказ №2598 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності", пунктом 1 якого наказано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції /т. 1, а.с. 207-218/.
06.01.2025 начальником ГУНП в Полтавській області виданий наказ №7о/с, яким майора поліції ОСОБА_1 , начальника ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" /т. 1, а.с. 189/.
Не погодившись з накладенням дисциплінарного стягнення та рішенням відповідача про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону).
Закон України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07.10.2018.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За змістом пунктів 1, 3, 4, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
У силу пунктів 6, 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний: забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (надалі також - Правила №1179).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
У силу абзацу другого пункту 3 розділу V Правил №1179 керівник органу (підрозділу) поліції повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується правомірності рішень відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, за вчинення яких до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Суд оцінює оскаржувані рішення відповідачів з точки зору їх відповідності критеріям правомірності, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, а саме - чи прийняті ці рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У постанові від 12.06.2023 у справі №380/1256/21 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Наведений висновок має загальний характер для спорів, предмет яких зумовлений притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, та є усталеним у судовій практиці Верховного Суду, про що зазначено у постанові від 23.01.2025 у справі №260/779/23.
За обставин цього спору підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 15.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області.
У ході службового розслідування встановлено, що 28.10.2024 до ГУНП з "гарячої лінії" Національної поліції України надійшла скарга громадянки ОСОБА_11 , у якій заявниця повідомила, що окремі поліцейські відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області 25.10.2024 у селищі Велика Багачка, по вул. Каштанова, поблизу кафе "Неаполь" нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_17 (т.в.о. начальника СРПП ВнП № 3 Миргородського РВП).
У ході проведення службового розслідування 04.11.2024 отримані письмові пояснення гр. ОСОБА_11 /т. 2, а.с. 73-74/, яка пояснила, що 25 жовтня після 23.00 вона проїжджала в центрі селища Велика Багачка, по вул. Каштановій, навпроти будинку культури та помітила значну групу осіб, близько 10 чоловік, які кричали та штовхались. Зупинившись на узбіччі, вийшла та зрозуміла, що дана група осіб є працівниками відділення поліції № 3 Миргородського РВП. Зазначила, що в процесі штовхання і нецензурних висловлювань опитана впізнала ряд осіб: ОСОБА_18 - начальник, ОСОБА_19 - начальник СРПП, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . У ході сварки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 почали бесіду, до якої долучилися ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . Опитана зазначила, що побачила удари ОСОБА_29 по обличчю ОСОБА_30 та удари руками та ногами в область верхньої частини тулуба/голови ОСОБА_31 . Все продовжувалося загальним штовханням, до якого долучились ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_32 .
Оцінюючи доводи гр. ОСОБА_11 суд ставить під сумнів можливість зазначеної громадянки здійснити достовірне упізнання вищезазначених осіб поліцейських, оскільки описані події мали місце в темний час доби, а гр. ОСОБА_11 могла бути їх свідком на віддалі.
Також у ході службового розслідування отримані пояснення поліцейських ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області: ОСОБА_2 /т. 2, а.с. 94-96/, ОСОБА_9 /т. 2, а.с. 98-100/, ОСОБА_3 /т. 2, а.с. 101-104/, ОСОБА_5 /т. 2, а.с. 112-115/, ОСОБА_10 /т. 2, а.с. 116-119/, ОСОБА_12 /т. 2, а.с. 133-135/, ОСОБА_4 /т. 2, а.с. 145-147/, ОСОБА_6 /т. 2, а.с. 148-150/, ОСОБА_7 /т. 2, а.с. 151-153/, ОСОБА_8 /т. 2, а.с. 154-156/, позивача - ОСОБА_1 /т. 2, а.с. 157-159/, ОСОБА_13 /т. 2, а.с. 163-165/, ОСОБА_14 /т. 2, а.с. 167-168/.
Загалом у наданих поясненнях поліцейські ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повідомили, що дійсно 25.10.2024 вони після завершення робочого дня перебували у кафе "Імперія" приблизно до 22:00, після чого вирішили поїхати в центр селища до магазину "Монарх" та кафе "Неаполь".
Під час святкування у кафе "Імперія", що знаходиться на території санаторію "Псьол", сварок та конфліктів між поліцейськими не було, що також підтвердили головний бухгалтер ТОВ "Санаторій "Псьол" ОСОБА_33 та офіціант ТОВ "Санаторій "Псьол" ОСОБА_15 /т. 2, а.с. 105-108/.
ОСОБА_1 у письмових поясненнях щодо сутички з ОСОБА_2 повідомив, що між ним та ОСОБА_34 відбулося спілкування, можливо це було емоційно, але опитаний цього не пам'ятає. Під час перегляду відеозапису позивач підтвердив, що він упав, оскільки спіткнувся. ОСОБА_1 у своєму поясненні зазначив, що жодного конфлікту між ним та ОСОБА_34 не було /т. 2, а.с. 157-159/.
ОСОБА_2 у письмових поясненнях /т. 2, а.с. 94-96/ повідомив, що близько 22.00 він попрощався з колегами та залишив приміщення кафе "Імперія", після чого пішов пішки до кафе "Неаполь", що знаходиться в центральній частині селища Велика Багачка. Опитаний зазначив, що пішов раніше, оскільки його покликали на день народження в кафе "Неаполь", до якого прибув близько 22.30 та привітав свого знайомого. ОСОБА_2 пояснив, що в кафе "Неаполь" алкогольні напої не вживав, взяв собі каву та вийшов на вулицю з метою поспілкуватися зі знайомими. Перебуваючи там, опитаний побачив своїх колег, які приїхали разом з ОСОБА_35 та стояли біля будинку культури, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , до яких опитаний підійшов з метою бесіди. Під час бесіди присутні говорили між собою, неправомірних дій не вчиняли. ОСОБА_2 зазначив, що на місці цивільних осіб не було, та відповідно скарг, заяв від громадян не надходило. Опитаний поліцейський зазначив, що на місці перебування йому тілесні ушкодження ніхто не наносив та неправомірних дій відносно нього не вчиняв. Своєю чергою, опитаний пояснив, що він нікого не чіпав та неправомірних дій не вчиняв.
ОСОБА_9 повідомив, що перебуваючи поблизу магазину "Монарх" він побачив знайомих дівчат на ім'я ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , які знаходилися на лавці поблизу будинку культури. Поспілкувавшись з останніми опитаний зайшов до магазину " ОСОБА_38 ", з метою придбання продуктів харчування. ОСОБА_9 пояснив, що він не пам'ятає коли саме пішов додому відпочивати, оскільки в нього сів телефон та годинник. На запитання чи був він свідком бійки у вищевказаному місці за участі ОСОБА_25 та ОСОБА_29 , опитаний відповів: - "Ні" /т. 2, а.с. 98-100/.
У ході службового розслідування також досліджено відеозаписи з камер спостереження з приміщення кафе-бару "Імперія", поблизу кафе-бару "Неаполь" та напроти будинку культури Великобагачанської ТГ /т. 2, а.с. 82-93/, а також публікації у Телеграм-каналах /т. 3, а.с. 25-34/, посилаючись на які дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування від 15.11.2024 зазначила, що дії майора поліції ОСОБА_1 , що мали місце 25.10.2024, набули розголосу та суспільного резонансу, є проявом негідної поведінки та такими, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
На думку дисциплінарної комісії, поведінка майора ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та несумісна з подальшим проходженням ним служби у Національній поліції України.
Окрім того, у висновку службового розслідування визнано доведеним факт використання 25.10.2024 службового транспортного засобу Renault Duster н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) начальником відділення поліції № 3 Миргородського РВП ГУНП майором поліції ОСОБА_1 , не пов'язаним із службовою діяльністю в інтересах старшого сержанта поліції ОСОБА_2 , якого відвезли додому на зазначеному авто за вказівкою вищевказаного начальника.
З урахуванням наведеного, дії начальника відділення поліції № 3 Миргородського РВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарна комісія визнала порушенням вимог п. 2 р. III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757.
Оцінюючи повідомлені відповідачем обставини, суд виходить з таких міркувань.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення.
Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.
Разом із тим, вирішуючи питання правомірності застосування до працівника поліції дисциплінарного стягнення на підставі висновку службового розслідування, адміністративний суд має з'ясувати, чи відповідають висновки службового розслідування меті та підставам його призначення, і чи дійсно в ході проведення службового розслідування підтвердилися відомості, які стали підставою для його призначення. Суд також має перевірити дотримання порядку проведення службового розслідування.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування /частина перша статті 73 КАС України/.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /стаття 75 КАС України/.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання /стаття 76 КАС України/.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі №9901/855/18 (провадження №11-554заі19) вказала на те, що обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту “поза розумним сумнівом» перед стандартом “баланс ймовірностей».
У постанові від 20.12.2024 у справі №380/16592/22 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосувала такий підхід, зокрема й до правовідносин, зумовлених притягненням до дисциплінарної відповідальності поліцейського.
Стандарт доказування "поза розумним сумнівом" означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту "поза розумним сумнівом" є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.05.2007 у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) зазначив, що: "відповідно до його усталеної прецедентної практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення повинні в достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Питання про те, чи суд виконав обов'язок мотивувати своє рішення, який випливає з положень статті 6 Конвенції, може бути вирішено тільки в світлі обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 9 грудня 1994 року, Серія А N 303-А, п. 29). Суд також нагадує, що незважаючи на право осіб, яким пред'явлено кримінальне обвинувачення, на присутність і допит свідків, гарантоване підпунктом (d) пункту 1 статті 6 Конвенції, пункт 1 статті 6 не встановлює будь-яких правил щодо прийнятності доказів або шляху, яким вони повинні бути оцінені в цивільних справах, залишаючи вирішення цих питань національним судам та національному законодавству (див., серед інших джерел, "Гарсія Руіз проти Іспанії" ("Garcia Ruiz v. Spain") [GC], N 30544/96, п. 28, ECHR 1999-I). Однак Суд зазначає, що положення пунктів 2 та 3 статті 6 є досить відносними поза жорсткими межами кримінального законодавства, де ці принципи закріплені в загальному понятті справедливого суду, як це викладено в пункті 1 статті 6 Конвенції (див., mutatis mutandis, "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), рішення від 27 жовтня 1993 року, Серія А N 274, пп. 32-35, та "Альберт та Ле Компте порти Бельгії" (Albert and Le Compte v. Belgium), рішення від 10 лютого 1983 року, Серія А N 58, п. 30).
Суд враховує, що як у ході службового розслідування, так і під час розгляду справи у суді позивач та поліцейські ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Балаклієць М.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (заслухані як свідки у судовому засіданні 07.08.2025) заперечили факт бійки 25.10.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Так, суд викликав та у засіданні 07.08.2025 заслухав пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 07.08.2025 пояснив, що 25.10.2024 він разом з іншими своїми колегами у позаробочий час відпочивали у центрі селища.
На запитання представника позивача, адвоката Кучерявої Т.В. чи наносив йому хтось (зокрема, позивач ОСОБА_1 ) тілесні ушкодження 25.10.2024, свідок ОСОБА_2 відповів: "Ні".
На запитання представника позивача, чи мало місце порушення поліцейськими правил комендантської години, свідок ОСОБА_2 відповів, що він залишив місце відпочинку до опівночі, а тому про такі порушення йому невідомо.
На запитання представника відповідача щодо причини падіння свідок ОСОБА_2 зазначив, що ймовірно він міг упасти спіткнувшись, оскільки у місці знаходження було доволі темно (через пізній час доби), а асфальтне покриття мало нерівності. При цьому свідок ОСОБА_2 вкотре заперечив факт бійки між ним та позивачем.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні 07.08.2025 на запитання представника позивача чи відомо їй про бійку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 увечері 25.10.2024 зазначила, що їй такі факти не відомі.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 07.08.2025 на запитання головуючого судді щодо подій вечора 25.10.2024 у селищі Велика Багачка повідомив, що він разом з колегами у позаробочий час відпочивали у закладі харчування, а в подальшому - перемістились у центр селища.
На запитання головуючого судді чи був свідок очевидцем бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідок ОСОБА_4 відповів, що не був, йому про відповідні обставини нічого не відомо.
На запитання представника відповідача, чи бачив свідок падіння когось з поліцейських на землю свідок ОСОБА_4 повідомив, що в місці їх знаходження було темно, а коли він підійшов до інших колег - побачив, що ОСОБА_2 лежить на тротуарі, однак причини цього свідку не відомі.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 07.08.2025 повідомив, що йому нічого не відомо про факт бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також про порушення поліцейськими відділення №3 Миргородського РВП громадського порядку увечері 25.10.2024.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 07.08.2025 повідомила, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мав місце словесний конфлікт (спір), тоді як про бійку між вказаними особами їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 07.08.2025 повідомив, що 25.10.2024 після завершення робочого дня окремі поліцейські відділення №3 Миргородського РВП попрямували до кафе, де відбувався корпоратив, а в подальшому - перемістились в центр селища Велика Багачка (поблизу будинку культури), де продовжили спілкування без вживання алкогольних напоїв; окремі поліцейські розмістились на лавці, а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 стояли осторонь, спілкувались на різні теми; в подальшому до них приєднався ОСОБА_2 , який разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_9 обговорювали боксерський турнір (зі слів позивача - турнір змішаних єдиноборств, що мав місце напередодні у столиці Саудівської Аравії); через деякий час ОСОБА_2 та ОСОБА_9 опинились на землі, однак з яких підстав свідку не відомо (означені події мали місце приблизно опівночі); свідок ОСОБА_7 допоміг їм піднятись, після чого всі розійшлись в різні сторони.
На запитання головуючого судді, чи мала місце бійка між поліцейськими свідок ОСОБА_7 відповів: "Бійки точно не було" .
На запитання представника відповідача, чи утримував ОСОБА_7 ОСОБА_9 з метою запобігти бійці, свідок ОСОБА_7 зазначив, що він цього не пам'ятає, оскільки події відбулись досить давно. Водночас свідок зазначив, що він допоміг ОСОБА_2 та ОСОБА_9 піднятись після їх падіння.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 07.08.2025 підтвердив факт проведення корпоративу 25.10.2024 та переміщення поліцейських в центр селища Велика Багачка. За твердженням свідка, поліцейські розійшлись по домівках до початку комендантської години. Факт бійки між поліцейськими свідок ОСОБА_9 заперечив.
На запитання представника відповідача щодо підстав падіння на землю свідок ОСОБА_9 пояснив, що він з ОСОБА_2 опинились на землі, оскільки останній спіткнувся та падаючи потягнув його за собою.
За наведених обставин суд зауважує, що жоден з опитаних свідків не підтвердили факт бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи іншими поліцейськими відділення поліції №3 Миргородського РВП 25.10.2024 у селищі Велика Багачка.
Суд враховує, що дисциплінарна комісія ГУНП в Полтавській області, визнаючи доведеним факт бійки, покликалась на відеозаписи з камер спостереження з приміщення кафе-бару "Імперія", поблизу кафе-бару "Неаполь" та напроти будинку культури Великобагачанської ТГ.
Водночас безпосередньо на стор. 6 висновку службового розслідування від 15.11.2024 зазначено, що особи з числа поліцейських та цивільних осіб ідентифіковані комісією з урахуванням пояснень, отриманих в межах службового розслідування /т. 2, а.с. 6/.
У судовому засіданні 07.08.2025 суд дослідив залучені до матеріалів справи відеозаписи та встановив, що з їх змісту неможливо встановити безпосередні особи учасників місця події; факт штовханими, бійки (як про те зазначено у висновку службового розслідування) на відеозаписах не зафіксований.
Матеріали службового розслідування не містять доказів нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , останній факт нанесення йому тілесних ушкоджень позивачем у судовому засіданні 07.08.2025 заперечив.
Також суд враховує, що у висновку службового розслідування не встановлено факт порушення позивачем приписів пункту 4 Рішення Ради оборони Полтавської області від 04.04.2023 №401 "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави", введеного в дію розпорядженням начальника Полтавської ОВА від 04.04.2023 №196, яким на території Полтавської області з 05.04.2023 запроваджено комендантську годину з 00:00 до 04:00.
Зокрема, на стор. 45 висновку службового розслідування зазначено про перебування поблизу будинку культури по вул. Каштановій, 28 у с-щі Велика Багачка після 00:00 25.10.2024 виключно поліцейських ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , Яремка Н.Ю., Геревіч А.А., Розсохи В.Д. /т. 2, а.с. 45/.
Водночас опитаний у судовому засіданні 07.08.2025 свідок ОСОБА_7 повідомив, що поліцейські пішли додому до завершення комендантської години.
Щодо надання ОСОБА_1 вказівки старшому сержанту поліції Макаренку Є.В. відвезти додому ОСОБА_2 службовим автомобілем Renault Duster, н.з. НОМЕР_1 , даний факт слідує з пояснень ОСОБА_5 від 04.11.2024, наданих у ході проведення службового розслідування /т. 2, а.с. 112-115/.
Щодо посилань відповідача на публікації в окремих каналах у застосунку "Телеграм" суд зауважує, що відповідні повідомлення не відповідають вимогам Закону України "Про медіа", а тому не визнаються повідомленнями у засобах масової інформації та, як наслідок, не є належним доказом у справі.
Оцінюючи вищенаведене у своїй сукупності, суд враховує, Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".
Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі №140/8778/23, аналізуючи наведені вище приписи частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту, зазначив, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
У постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 Верховний Суд вказав, що частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.).
Суд, не заперечуючи наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо вибору виду дисциплінарного стягнення, зазначає, що закріплена за суб'єктом владних повноважень можливість з поміж декількох варіантів правомірної поведінки (рішень) обирати один (одне) на власний розсуд не надає права робити це свавільно і не означає, що судовий контроль за такими діями та рішеннями неможливий взагалі.
Суд зауважує, що хоч суд й обмежений в правовій оцінці та перевірці на предмет обґрунтованості актів та дій органів публічної влади під час виконання ними дискреційних повноважень, водночас повинен проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими.
Не менш важливим аспектом оцінки обґрунтованості звільнення позивача зі служби в поліції є з'ясування співмірності цього виду дисциплінарного стягнення тим порушенням, які стали для цього підставою, що, безумовно, також підлягає судовому контролю і не становить втручання у дискрецію відповідача.
Вимога пропорційності передбачає, що зменшення обсягу або кваліфікуючих ознак порушень, які ставляться у провину особі, має призводити до зменшення суворості стягнення, за винятком випадку, коли буде доведено, що порушення є істотним(и) настільки, щоб бути самостійною і достатньою підставою для застосування стягнення певного виду (у цьому випадку - звільнення зі служби).
За обставин справи, що розглядається, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції України.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушенням Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Вказана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №320/1206/21, від 03.04.2024 у справі №420/9503/22.
Повертаючись до обставин цієї справи, при обранні виду дисциплінарного стягнення, який підлягає застосуванню до позивача, дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування, на основі якого відповідач видав спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення позивача зі служби в поліції, зазначила, що на момент проведення службового розслідування ОСОБА_1 не мав діючих дисциплінарних стягнень, строк дії останнього застосованого до позивача дисциплінарного стягнення (догана від 27.10.2022) закінчився 07.02.2023 /т. 1, а.с. 203/.
Також дисциплінарна комісія зазначила, що до обставин, що пом'якшують відповідальність поліцейського слід віднести наявність у нього заохочень: відзнака НПУ - медаль "15 років сумлінної служби", оголошена наказом Національної поліції України від 03.07.2020 № 710 ос, відзнака НПУ - медаль "20 років сумлінної служби", оголошена наказом Національної поліції України від 02.07.2021 № 839 ос.
Слід також враховувати, що загальний стаж проходження позивачем служби у Збройних Силах України, органах внутрішніх справ та Національній поліції станом на 06.01.2025 становив 28 років 01 місяць 06 днів у календарному обчисленні, 31 рік 01 місяць 21 день у пільговому обчисленні /т. 1, а.с. 189/.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_2 /т. 1, а.с. 23/; статус УБД набутий з підстави, передбаченої пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Суд враховує, що висновок службового розслідування, як і спірні накази відповідача, не містять обґрунтувань, які б, за умови відсутності дії інших дисциплінарних стягнень, беззаперечно вказували на необхідність застосування до позивача саме звільнення зі служби як найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та свідчили б про пропорційність обраного дисциплінарного заходу вчиненому дисциплінарному проступку. Самого лише покликання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого суворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби.
Безумовно, позивач, з огляду на займану ним керівну посаду, а також вимоги закону до поліцейських, має демонструвати бездоганну поведінку як безпосередньо під час виконання посадових обов'язків, так і в поза робочий час.
Водночас, за обставин справи, що розглядається, суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними та достовірними доказами факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у спосіб, відображений у висновку службового розслідування.
Опитані у судовому засіданні 07.08.2025 свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 заперечили факт порушення комендантської години, а також бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд визнав показання свідків належними доказами у справі, оскільки вони не суперечать письмовим поясненням зазначених поліцейських, наданих ними у ході проведення службового розслідування.
Натомість твердження відповідача щодо обставин нанесення позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ґрунтуються на відеозаписах з камер спостереження, дослідивши які суд дійшов висновку, що ними у своїй сукупності не можливо підтвердити обставини об'єктивної дійсності, оскільки особи учасників чітко не видно.
Доводи відповідача про встановлення осіб у ході службового розслідування виходячи з описання одягу поліцейських (пояснення учасників події хто в який одяг був одягнутий того вечора) суд визнає неприйнятними, оскільки такі носять форму припущення.
За вищевикладених обставин, суд зауважує, що доведеним у ході розгляду справи по суті є лише факт надання ОСОБА_1 вказівки старшому сержанту поліції ОСОБА_5 відвезти додому ОСОБА_2 службовим автомобілем Renault Duster, н.з. НОМЕР_1 , оскільки такий факт слідує з пояснень ОСОБА_5 від 04.11.2024, наданих у ході проведення службового розслідування /т. 2, а.с. 112-115/, а також визнаний позивачем.
Дійсно, у силу пункту 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 №757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.09.2017 за №1198/31066, використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов'язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. За всіма фактами нецільового використання транспортних засобів проводяться службові розслідування (перевірки), за результатами яких вживаються відповідні заходи реагування.
Однак, сам лише факт надання позивачем вказівки відвезти додому ОСОБА_2 службовим автомобілем, на переконання суду, не утворює підстав для висновку про порушення ОСОБА_1 . Присяги поліцейського та службової дисципліни, в тій мірі, з якою пов'язується доцільність застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції.
А тому, зважаючи на недоведеність усіх без винятку фактів, що слугували підставою для висновку про порушення позивачем службової дисципліни, а також беручи до уваги наявність обставин, що пом'якшують відповідальність позивача, багаторічний стаж служби у Збройних Силах України, органах внутрішніх справ та Національній поліції, наявність у нього статусу учасника бойових дій, суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції не є співмірним вчиненому позивачем дисциплінарному проступку.
За таких обставин, оспорювані накази ГУНП в Полтавській області, якими до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, належить визнати протиправними та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки позивача звільнено з посади начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, то він підлягає поновленню саме на цій посаді з 07.01.2025.
У силу частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У даних правовідносинах суд вважає за доцільне застосувати вищевказану норму КЗпП України, оскільки норми спеціального Закону не містять положень які регулювали б це питання.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
За змістом пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
На необхідності застосування до спірних відносин приписів Постанови №100 під час обчислення поліцейському середнього заробітку за вимушений прогул звернув увагу Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі №140/8778/23.
У матеріалах справи наявна довідка ГУНП в Полтавській області від 23.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , зі змісту якої суд встановив, що позивачу за листопад 2024 року нараховане та виплачене грошове забезпечення у розмірі 37862,01 грн, а за грудень 2024 року - 37861,95 грн /т. 1, а.с. 206/.
Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на дату звільнення (06.01.2025) з урахуванням наведених вище приписів Постанови №100 становитиме 1241,38 грн ((37862,01 грн + 37861,95 грн) : 61).
Відповідно до кількості календарних днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.01.2025 по 13.08.2025 у розмірі 271862,22 грн (219 календарних днів х 1241,38 грн; сума вказана без утримання податку та інших обов'язкових платежів).
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Окрім того, оскільки суд ухвалив рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, суд вказує, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
А тому, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області з 07.01.2025 та стягнення на його користь середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць у розмірі 37861,98 грн належить допустити до негайного виконання.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений.
Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Тож підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 99, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15.11.2024 №2598 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарного стягнення; в частині застосування до начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у формі звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 06.01.2025 №7 о/с.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 07.01.2025.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 січня 2025 року до 13 серпня 2025 року у розмірі 271862,22 грн (двісті сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дві гривні двадцять дві копійки).
Допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 07.01.2025 та стягнення на його користь середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць у розмірі 37861,98 грн (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня дев'яносто вісім копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630; вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36039).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя Олександр КУКОБА