Справа № 420/31034/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку військовозобов'язаних та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 взяти ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних.
До суду в інтересах позивача звернувся адвокат Поліщук Дмитро Олександрович.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1, 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31.10.2018 року у справі №826/16958/17.
Правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
В цьому аспекті слід також взяти до уваги обсяг повноважень адміністративного суду при вирішення публічно-правового спору, що кореспондує з визначеним переліком способів захисту в адміністративному судочинстві.
Відтак, слід взяти до уваги, що відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу, що наведеній вище нормі кореспондує зміст п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, відповідно до якого суду при вирішенні справи по суті надані повноваження з визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Натомість, відповідно до п., п. 2, 3 названої норми, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його утриматися від вчинення певних дій, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення.
Згідно з позовними вимогами адміністративного позову, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно зняття його з військового обліку військовозобов'язаних та, як наслідок, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 взяти його на військовий облік військовозобов'язаних
У той же час, за змістом викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги вбачається, що під час затримання позивача представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , без працівників національної поліції, для складання протоколу про адміністративне затримання із дотриманням вимог ст. ст. 260-263 КУпАП викликано не було, а тому й вчиненні дії та прийняті рішення відповідача до самого призиву позивача були неправомірними та протиправними.
При цьому, представником позивача звернуто увагу суду на те, що предметом даного позову не є оскарження результатів військово-лікарської експертизи щодо придатності позивача до військової служби, а предметом оскарження є саме порядок проведення військово-лікарської експертизи ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , що відображається в здійсненні незаконних примусових дій по відношенню до позивача та свідомому ігноруванні відповідачем його заяв.
Як наслідок, представником позивача за текстом позовної заяви зазначено ряд обставин, які, на його переконання, свідчать про явну протиправність дій відповідача, та саме формальне проходження позивачем військово-лікарської експертизи ВЛК ТЦК та СП (в дійсності не проходження її позивачем взагалі), що, власне, і мало наслідком звернення позивача до суду з даними адміністративним позовом.
Відтак, з викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги неможливо встановити, які ж саме права чи інтереси позивача порушені та підлягають відновленню в сфері публічно-правових відносин, адже обставини бездіяльності, дій, рішень суб'єкта владних повноважень позивач у адміністративному позові належним чином не конкретизував.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити без руху даний адміністративний позов, встановивши позивачу або особі, яка складала позовну заяву в його інтересах, строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій чітко, послідовно та якісно викласти позовні вимоги (та/або їх обґрунтування) у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, з метою прийняття судового рішення, яке підлягає обов'язковому виконанню, гарантує належний та повний захист порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачеві з метою попередження повернення судом позовної заяви з підстав не виконання вимог Ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року № 958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначені даним судовим рішенням недоліки, та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Харченко