Справа № 420/8482/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією», станом на день звільнення з військової служби за 21 повних календарних місяців військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» станом на день звільнення з військової служби за 21 повних календарних місяці військової служби у розмірі 17 577,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби йому не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією».
12.02.2025 року позивач звернувся із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних місяців військової служби, а саме з 24.02.2022 року по 10.12.2023 року.
20.02.2025 року відповідачем було сплачено лише 11 890,22 грн., але, на думку позивача, це неповна сума одноразової грошової допомоги у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних місяців військової служби.
Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду задля їх оскарження.
Ухвалою суду у справі №420/8482/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.
Під час розгляду справи від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно наказу начальника загону від 10.12.2023 року №808-ОС «Про особовий склад» здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 01 повний календарний рік служби в розмірі 17 751,90 грн. (з урахуванням військового збору). Згідно наказу начальника загону від 17.02.2025 року №182-ОС «Про особовий склад» передбачена виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення. Відповідно до розрахунку відповідач доплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 12 071,29 грн. (військовий збір - 181,07 грн.). Розрахунковий лист за лютий 2025 року від 18.04.2025 року №452 свідчить про те, що відповідна виплата у розмірі 11 890,22 грн. проведена позивачу. Таким чином, при звільненні позивача - військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідач керувався виключно вимогами чинного законодавства, тому у діях відповідача відсутня будь яка протиправна поведінка.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у період з 24.02.2022 року по 10.12.2023 року, що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.
Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2023 року №808-ОС вбачається, що позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 12.12.2023 року. Також у наказі зазначено, що позивачу було наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 01 повний календарний рік служби.
Вказана одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована та виплачена у розмірі 17 751,90 грн., що підтверджується довідкою про грошове забезпечення позивача за 2023 рік.
12.02.2025 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних місяців військової служби, а саме з 24.02.2022 року по 10.12.2023 року в розмірі 17 577,60 грн. із розрахунку:
місячне грошове забезпечення позивача - 35 080,80 грн.
сума до сплати допомоги за один місяць служби - 1 403,20 грн. (4% від 35 080,80 грн.)
підлягало до сплати всього за 21 місяць * 1 403,20 грн. = 29 467,80 грн.
Внаслідок вищевказаної заяви позивача, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.02.2025 року №182-ОС «Про особовий склад» було внесено зміни щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення.
20.02.2025 року відповідачем було здійснено нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 29 823,19 грн., та з урахуванням раніше нарахованих сум було здійснено виплату у сумі 11 890,22 грн., що підтверджується розрахунковим листом за лютий 2025 року.
Водночас, на думку позивача, це неповна сума одноразової грошової допомоги у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних місяців військової служби, оскільки вона має складати за його розрахунками 17 557,58 грн (29 467,80 грн. - 11 890,22 грн.).
Вважаючи, що відповідачем не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомоги при звільненні у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно ч.ч.2-4 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно п.1 ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
за станом здоров'я;
за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
у зв'язку із звільненням з полону.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 було затверджено «Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» (далі - Порядок №460).
За п.1 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно п.3 Порядку №460 розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та які звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачу при звільненні було здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби в розмірі 17 751,90 грн. (з урахуванням військового збору), що позивачем за час розгляду справи спростовано не було.
Разом з тим, після звернення позивача в лютому 2025 року, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.02.2025 року №182-ОС «Про особовий склад» було внесено зміни щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення.
Тобто, відповідачем було здійснено нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 29 823,19 грн., та з урахуванням раніше нарахованих сум (17 751,90 грн.) було здійснено виплату у сумі 11 890,22 грн. (без виключення військового збору - 12 071,29 грн.), що підтверджується розрахунковим листом за лютий 2025 року.
Позивачем за час розгляду справи не було спростовано факту нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в загальному розмірі 29 823,19 грн., що відповідає розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналізуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідачем доведено обґрунтованість нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 29 823,19 грн., що складає 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення.
За таких умов у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Білостоцький
.